АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24   лютого  2011   року                                                            м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого Міцнея В.Ф.

          суддів: Височанської Н.К., Половінкіної Н.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області про визнання відмови у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії протиправною та зобов’язання здійснити нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі  Чернівецької області (далі –УПФУ в Хотинському районі Чернівецької області ) на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 вересня 2010 року, -

встановила:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до УПФУ в Хотинському районі Чернівецької області про визнання відмови у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії протиправною та зобов’язання здійснити нарахування і виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Вказувала на те, що вона є дитиною війни і відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач виплатив їй це підвищення у меншому розмірі.

Посилаючись на ці обставини, просила визнати відмову відповідача у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії протиправною та зобов’язати його виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2007 року по 01 серпня 2008 року в сумі 4028 грн. 30 коп. і виплачувати його в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в подальшому.

____________________________________________________________________________________

Справа №22а-154/11.                                                                                   Головуючий у І інстанції Категорія: 57                                                                                                          Галичанський О.І                                                                                                                              

                                                                                                                     Суддя-доповідач: Міцней В.Ф.

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 вересня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з УПФУ в Хотинському районі на користь ОСОБА_1 недоотримане підвищення до пенсії за періоди з 30 серпня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 серпня 2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з врахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

В апеляційній скарзі УПФУ в Хотинському районі просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права.  

            Вважає, що після ухвалення Конституційним Судом України рішення № 6-рп/2007 питання обчислення розміру мінімальної пенсії за віком не було законодавчо врегульовано.

На думку апелянта, ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” фактично втратила чинність з 22 травня 2008 року і питання виплати дітям війни підвищення до пенсії з цього часу регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” (далі - Постанова КМУ №530 від 28 травня 2005 року).

Окрім того, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а не за рахунок коштів Пенсійного Фонду України.

У зв’язку з цим, на думку апелянта, правових підстав для виплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком немає.

Судова колегія, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині стягнення недоотриманого підвищення до пенсії за період з 30 серпня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 серпня 2010 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивачка є дитиною війни.

Відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року №2195-ІV) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

На 2007 рік дія ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була зупинена п.12 ст.71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, однак рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року положення цього пункту визнані неконституційними.

Пунктом 41 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік” ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” було викладено в новій редакції, у відповідності до якої дітям війни (крім тих, на які поширюється дія  Закону  України  „Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту”) до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік” визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Згідно зі ст. 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”  Кабінету Міністрів надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Оскільки розмір підвищення до пенсії у відповідності до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, то  стаття 71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, яка  передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати, до цих спірних правовідносин не може бути застосована.

Виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні розміру підвищення до пенсії позивачці застосуванню підлягає ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” (в редакції Закону від 18 листопада 2004 року №2195-ІV), а не Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Мінімальний розмір пенсії за віком визначається за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого цією нормою мінімального розміру пенсії за віком.

Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для виплати дітям війни підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є безпідставними, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів УПФУ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачка мала право на нарахування і виплату їй підвищення до пенсії, передбачене ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” ( в редакції Закону від 18 листопада 2004 року №2195-ІV) з врахуванням рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, за періоди з 9 липня  по 31 грудня 2007 року і з 22 травня 2008 року по 1 серпня 2010 року.

Проте висновок суду щодо стягнення з відповідача на користь позивачки недоотриманого підвищення до пенсії за вказані періоди суперечить вимогам закону.

Відповідно до ст.4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Згідно з ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи наведене та те, що призначення (здійснення перерахунку) та виплата пенсії здійснюється управлінням Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах, суд може визнати дії відповідача законними чи незаконними та в разі незаконності його дій –зобов’язати провести нарахування (перерахування) та виплату належних сум відповідно до закону.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення недоотриманого підвищення до пенсії за періоди з 30 серпня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 серпня 2010 року у відповідності до п.1 ч.1 ст.201 КАС України підлягає зміні з викладенням резолютивної частини постанови в іншій редакції.

          Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 КАС України, колегія суддів ,-

                                                постановила:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі Чернівецької області задовольнити частково.

Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 13 вересня 2010 року в частині стягнення недоотриманого підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 30 серпня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 серпня 2010 року змінити, виклавши резолютивну частину постанови в такій редакції:

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Хотинському районі м. Чернівці щодо здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за періоди з 30 серпня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 серпня 2010 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України Хотинському районі Чернівецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за періоди з 30 серпня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 серпня 2010 року.

Постанова набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

          Головуючий  

        Судді: