Справа № 22ц-970
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі : головуючого –судді Костенка А.М.
суддів : Ніколової Б.Ю., Фанди В.П.
при секретарі: Гриньовій А.М.
з участю: прокурора Параскевина О.Г.
представника Державного казначейства України Заворотної О.Л.,
представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-970 за апеляційними скаргами ОСОБА_2, Державного казначейства України на рішення Городоцького районного суду від 23 грудня 2010 року за позовом ОСОБА_2 до прокуратури Хмельницької області, третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог управління Державного казначейства України в Хмельницькій області, про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного засудження.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
В жовтні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до прокуратури Хмельницької області про відшкодування шкоди, завданої внаслідок його незаконного засудження. В обґрунтування своїх вимог вказував, що 05.08.2008 року прокуратурою Хмельницької області відносно нього було порушено кримінальну справу за ч.1 ст. 240, ч.3 ст. 365 КК України, та відсторонено від посади директора ДП „Хмельницьккурортресурси”, а в подальшому звільнено з займаної посади. Вироком Городоцького районного суду від 31.12.2008 року його було визнано винним та призначено покарання, яке в подальшому було змінено ухвалою апеляційного суду Хмельницької області та за сукупністю злочинів було призначено покарання у вигляді штрафу в сумі 1000 грн. Ухвалою Верховного Суду України від 22.04.2010 року вирок Городоцького районного суду та ухвалу апеляційного суду щодо нього було скасовано, а справу закрито на підставі п.2 ст. 6 КПК України за відсутністю у його діях складу злочину. Оскільки його було незаконно засуджено, просив стягнути на його користь 87745 грн. втраченого заробітку, 1000 грн. сплаченого штрафу, 10000 грн. витрат на правову допомогу, 130 грн. судових витрат та 500000 грн. на відшкодування моральної шкоди. Також просив опублікувати повідомлення в газеті „Подільські вісті”, де викласти відомості про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв’язку із відсутністю в його діях складу злочину та про притягнення до відповідальності конкретних посадових осіб прокуратури Хмельницької області.
Під час розгляду справи управління Державного казначейства України в Хмельницькій області було визнано неналежним відповідачем та допущено його заміну належним відповідачем –Державним казначейством України.
________________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Шинкоренко С.В. Справа № 22ц-970
Доповідач –Ніколова Б.Ю. Категорія № 30,33
Рішенням Городоцького районного суду від 23 грудня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано Державне казначейство України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 18901 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконним притягненням до кримінальної відповідальності; грошові кошти в сумі 87745 грн. на відшкодування втраченого заробітку, а всього на загальну суму 106646 грн. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з рішенням суду в частині відмови у задоволенні усіх його вимог не погоджується, просить його змінити та задовольнити позов в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями відповідача, в достатній мірі не врахував ступінь заподіяних йому моральних страждань, які виразились у погіршенні стану його здоров’я, а негативна інформація про його засудження вплинула на його громадське життя, у зв’язку з чим він змушений був докладати зусилля для відновлення нормальних життєвих зв’язків. Відмова суду у стягненні 1000 грн. за сплачений ним штраф та на правову допомогу є необґрунтованою та безпідставною.
В своїй апеляційній скарзі Державне казначейство України також вважає рішення суду незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в позові. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ч.1 ст. 4, ст. 13 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”. Зазначає, що визначення розміру стягнення втраченого заробітку в сумі 87745 грн. є безпідставним та не ґрунтується на належних доказах, оскільки позивач не надав розпорядження голови ОДА та наказу по підприємству про відсторонення його від займаної посади, в матеріалах справи відсутні достовірні докази про розмір заробітку позивача, що унеможливлює обчислення його середнього заробітку. Ухвалюючи рішення про стягнення з Державного казначейства України коштів на відшкодування моральної шкоди, суд не врахував положення ч.1 ст. 176 ЦК України, ст. 19 Конституції України, ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”, якими не передбачено покладення відповідальності на Державне казначейство України за дії інших юридичних осіб.
Апеляційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно п. 1 ч. 1 ст 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
За змістом ч.2 ст 1 цього ж Закону у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд встановив та правильно виходив з того, що вироком Городоцького районного суду від 31.12.2008 р., зміненим у частині міри покарання, ОСОБА_2 було незаконно засуджено за ч.1 ст. 240, ч.3 ст. 365 КК України до 1000 грн. штрафу з позбавленням права обіймати організаційно-розпорядчі посади протягом 3-х років, внаслідок чого він перебував під слідством і судом з дня пред’явлення йому обвинувачення 11.08.2008 р. до 22.04.2010 р. –дня закриття кримінальної справи Верховним Судом України, що в загальному становить термін 20 місяців 15 днів. Тому відповідно до наведених вимог Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" та абзацу 7 п. 17 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", затвердженого спільним наказом Міністерства Юстиції України, Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України, від 04.03.1996 р. №6/5/3/41, до відшкодування ОСОБА_2 підлягає моральна шкода лише за період перебування його під слідством та судом з розрахунку встановленої законодавством нижньої межі розміру відшкодування моральної шкоди –не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Також суд правильно виходив з того, що за змістом ч.1 ст 1176 ЦК України шкода, завдана позивачеві незаконними діями органу державної влади, відшкодовується державою, незалежно від вини цього органу, в даній справі державу представляє Державне казначейство України, яке діє на підставі Положення про Державне казначейство України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України №1232 від 21 грудня 2005 р. і саме на останнє покладається обов’язок по відшкодуванню позивачеві матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з його незаконним засудженням.
Висновки суду підтверджуються матеріалами справи, в тому числі вироком Городоцького районного суду від 31.12.2008 р., ухвалою колегії суддів колегії у кримінальних справах апеляційного суду Хмельницької області від 18.09.2009 р., ухвалою Верховного Суду України від 22.04.2010 р., якою були скасовані зазначений вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_2 за відсутністю в його діях складу злочинів, контрактом №1, укладеним між позивачем та управлінням економіки Хмельницької обласної державної адміністрації від 26.12.2007 р., постановою помічника Хмельницької міжрайонної природоохоронної прокуратури Максимчука М.В. від 11.08.2008 р. про відсторонення ОСОБА_2 від посади директора ДП „Хмельницьккурортресурси”.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд, визначаючи розмір стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди, не врахував ступінь заподіяння йому такої, є безпідставними. Задовольняючи вимоги позивача в цій частині, суд правильно виходив з вимог розумності та справедливості, а також керувався роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 р. викладеними в абзаці 2 п. 9 його Постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", де зазначено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи, а згідно ст. 2 Закону України „Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати” в редакції від 20.10.2009 р. мінімальна заробітна плата з 01.12.2010 р. становить 922 грн.
Є безпідставними посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на незаконність рішення суду в частині відмови в задоволенні його вимог про відшкодування відповідачем 1000 грн. сплаченого ним штрафу та 10000 грн. витрат, пов’язаних з послугами адвоката. Відмовляючи позивачу в цій частині вимог, суд правильно виходив з того, що позивач не надав доказів про те, що ним сплачено штраф в зазначеному розмірі, та не надав письмових доказів про сплату ним коштів за надання правової допомоги.
Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2
Посилання Державного казначейства України на те, що воно не є належним відповідачем за даним позовом є помилковими. Суд першої інстанції правомірно залучив до участі у справі в якості відповідача Державне казначейство України та правильно керувався при вирішенні спору положеннями ч.1 ст. 1176 ЦК України, вказавши, що у даній справі державу представляє Державне казначейство України, яке діє на підставі Положення про Державне казначейство України та ст. 29 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 р.”, згідно якої відшкодування відповідно до цього Закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури а також судів, за вимогою органів держаної виконавчої служби України здійснюється безпосередньо Державним казначейством України за попереднім інформуванням Міністерства фінансів України.
Не є підставними і посилання відповідача на недоведеність позовних вимог про стягнення втраченого заробітку. Вирішуючи спір в цій частині, суд в ухваленому ним рішенні правильно зазначив, що відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" особі, яка була незаконно засуджена, відшкодовується заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав достатньо письмових доказів, в тому числі виписку з бухгалтерських розрахунків, в яких наведений порядок, розмір нарахування та виплати заробітної плати позивачу, копію штатного розпису станом на 01.04.2008 р., згідно якого заробітна плата позивача з врахуванням місячного посадового окладу та надбавки за інтенсивність праці становила 3815 грн. і саме такий розмір заробітної плати суд обґрунтовано прийняв за основу при визначені втраченого заробітку.
Не спростовують висновки суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги Державного казначейства України.
Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_2, Державного казначейства України відхилити.
Рішення Городоцького районного суду від 23 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя апеляційного суду Б.Ю.Ніколова