Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
04 березня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого - судді Собіни І.М.
суддів: Малько О.С., Ковальчук Н.М.,
при секретарі Міщук Л.А.
з участю ОСОБА_1 та її представника,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду від 25 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання добудови самочинним будівництвом та відшкодування завданої матеріальної та моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Костопільського районного суду від 25 січня 2011 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди кошти в сумі 3302 грн.
В задоволенні позовних вимог в частині визнання добудови самочинним будівництвом та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Не погодившись із цим рішенням, ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій вказує на його незаконність та необґрунтованість, ухвалення з порушенням норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання добудови самочинним будівництвом та відшкодування моральної шкоди.
Зазначає, що оформлення прав власності на земельну ділянку відповідачкою ОСОБА_2 вже після проведення самочинного будівництва у вересні 2009 року та одержання дозволу інспекції ДАБК у Рівненській області на виконання будівельних робіт у січні 2011 року не може вважатися узаконенням самочинного будівництва, бо це зачіпає її інтереси як власника суміжної квартири у багатоквартирному житловому будинку.
Вказує, що, самочинно будуючи мансарду (другий поверх) до своєї квартири, відповідачка ОСОБА_2 змінила конструкцію даху, в результаті чого дощовими водами пошкоджено стіни, стеля, підлога її квартири, а приміщення мансарди відповідачки ОСОБА_2 опинилося над приміщенням її квартири.
Справа № 22-494-11 Головуючий у І-ій інстанції –Грипіч Л.А.
Категорія: 6 Суддя-доповідач –Собіна І.М.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
Згідно із п. 1.4.5. «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства №76 від 2005 року для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи як згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Стверджує, що у відповідності із вищесказаним, проведена відповідачкою ОСОБА_2 реконструкція квартири АДРЕСА_1 із добудовою мансарди у багатоквартирному житловому будинку без погодження із усіма співвласниками опорних конструкцій будинку (покрівлі) є самочинним будівництвом.
Вказує, що відповідно до висновку експерта ОСОБА_5 №Е-07/09 судової будівельно-технічної експертизи пошкодження стін, стелі, підлоги та проведених оздоблювальних робіт у її квартирі, пов’язані із проведенням реконструкції та добудови до квартири АДРЕСА_1 і є наслідком неналежного виконання покрівельних робіт при зміні конструкції даху. В результаті цього сталося підтоплення її квартири дощовими водами, у її квартирі значно підвищилася вологість і сирість, у повітрі відчувався запах гнилі, з’явилися пліснява та грибок. Це сталося у холодну пору року (березень 2009 року). Вчасно провести ремонтні роботи вона не змогла, оскільки з нею на той час проживали донька із новонародженою внучкою. Тому, вона, її діти та онуки змушені були тривалий час проживати в несприятливих антисанітарних умовах. Таку моральну шкоду, спричинену діями відповідачки ОСОБА_2, вона оцінює у 2000 грн., виходячи з принципу справедливості.
Зазначає, що в матеріалах справи є висновок експерта №Е-07/09 від 24 листопада 2009 року по будівельно-технічній експертизі, яка проводилася по ухвалі суду першої інстанції. Вона витратила на проведення цієї експертизи 700 грн. Доказом того, що вона оплатила проведення експертизи, є чек 36 від 25.11.2009 р. Тому, вона має право на відшкодування цих витрат відповідачкою.
Просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні її позовних вимог про визнання добудови самочинним будівництвом та відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні суду першої інстанції встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_6 є власниками квартир №2 та №1 в одноповерховому триквартирному будинку АДРЕСА_1.
На початку весни 2009 року відповідачкою ОСОБА_2 було проведено добудову до своєї квартири №1 в одноповерховому триквартирному будинку АДРЕСА_1.
Місцевим судом правомірно встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 на момент початку проведення будівництва не мала документів, які б засвідчували її право власності чи користування земельною ділянкою, та не мала відповідних дозволів на виконання будівельних робіт, і, в порушення вимог ст. ст. 22, 24, 29 Закону України «Про планування і забудову території», самовільно проводила добудову квартири.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно із Державним актом на право власності на земельну ділянку серії АЗ№327438 від 18 вересня 2009 року відповідачка ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,0007 га. Ця земельна ділянка розташована на АДРЕСА_1 (а. с. 77).
Відповідачці ОСОБА_2 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Рівненській області видано дозвіл на виконання будівельних робіт від 5 січня 2011 року №1-11 з продовження реконструкції квартир із надбудовою мансардного поверху в АДРЕСА_1 (а. с. 114).
Відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є: справедливість, добросовісність та розумність.
Виходячи з цього, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що немає підстав для визнання добудови до квартири АДРЕСА_1 самовільним будівництвом і відмовив позивачці ОСОБА_6 в задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до висновку експерта №Е-07/09 від 24 листопада 2009 року причиною пошкодження стін, стелі, підлоги та проведених оздоблювальних робіт квартири позивачки ОСОБА_6 є затоплення водою. Вказані пошкодження пов’язані з проведенням реконструкції та добудови до квартири відповідачки ОСОБА_2 і є наслідком неналежного виконання покрівельних робіт при зміні конструкції даху. Вартість ремонту квартири позивачки ОСОБА_6 для її відновлення становить 3302 грн. (а. с. 38, 39).
Згідно із ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Тому, суд першої інстанції законно стягнув з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_6 3302 грн. в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Згідно із п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції на вказані норми цивільного законодавства уваги не звернув, чим порушив ч. 1 ст. 23, п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України.
Колегія суддів прийшла до висновку про те, що рішення Костопільського районного суду від 25 січня 2011 року підлягає скасуванню в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди, а апеляційна скарга ОСОБА_6 в цій частині - до задоволення відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України.
Доводи апелянта про те, що в матеріалах справи є висновок експерта №Е-07/09 від 24 листопада 2009 року по будівельно-технічній експертизі, яка проводилася по ухвалі суду першої інстанції, і вона витратила на проведення цієї експертизи 700 грн. є обгрунтованими і підлягають до задовлення (а.с.37-46, 70), разом із судовими витратами.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 315, ч. 1 ст. 325 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду від 25 січня 2011 року в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2000 грн.морального відшкодування та 700грн.витарт на проведення експертизи.
Cтягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 cудові витрати в сумі 22 грн. 75 коп. та 120грн. витарт на ІТЗ.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони мають право оскаржити у касаційному порядку рішення апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів, починаючи з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Собіна І.М.
Судді: Малько О.С.
Ковальчук Н.М.