Справа № 22 Ц- 3036/ 2007 р.                                                                        Головуючий у 1 інстанції Голуб А.В.

Категорія 40                                                                                                       Доповідач у 2 інстанції Яворський М.А

У Х В А Л А

Іменем України

 15 жовтня 2007 року                                                                                            м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді:     Яворського М.А. 

суддів:                           Корзаченко І.Ф., Червінко К.С. 

при секретарі                 Сторожук І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «УКРАВТОВАЗ» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду від 20 червня 2007 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товарист­ва «Торговий дім «Укравтоваз», третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

                                                                       встановила:

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ЗАТ «ТД «УКРАВТОВАЗ» та просив суд постановити рішення яким поновити його на роботі на посаді комплектувальника -кладовщика ЗАТ «Торговий дім «УКРАВТОВАЗ», посилаючись при цьому на те, що  з 25.03.2004р. він перебував в трудових відносинах з відповідачем і обіймав посаду комплектувальника - кладовщика складу запасних частин на Білоцерківському складі, з 10.05.2007 року його повідомили про звіль­нення з роботи за ч.2 ст.40 КЗпІІ України у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають про­довженню даної роботи. Позивач вказував на те, що відповідач звільнив його з роботи без законних підстав, а тому просив в судовому порядку поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу а також компенсацію завданої йому моральної шкоди в сумі 5000 гривень.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 20 червня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 на посаді комплектувальника - кладовщика складу запасних частин Закритого акціонерного товариства "Торговий дім Укравтоваз".

Стягнуто з Закритого акціонерного товариства "Торговий дім «Укравтоваз» на користь ОСОБА_1 1867 грн. 31 коп. середнього заробітку за час вимуше­ного прогулу, 300 гривень на відшкодування  моральної шкоди, 51 грн. держмита на користь держави та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Відповідач по справі ЗАТ «ТД»УКРАВТОВАЗ» посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати. 

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено,  що позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відноси­нах з відповідачем з 25.03.2004 року і обіймав посаду комплектувальника -кладовщика в м.Біла Церква,  що підтверджується  копією наказу №12-ОК від 24.03.2004 року.(а.с.29)

7 травня 2007 року згідно наказу №5-ОК ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади комплектувальника - кладовщика складу запасних частин з 10 травня 2007 року на підставі ч.2 ст.40 КЗпГІ України у зв'язку з вияв­леною невідповідністю працівника займаній посаді і виконуваній роботі вираженій в систе­матичному недобросовісному виконанні своїх посадових обов'язків, посадової інструкції і порушенні договору про колективну матеріальну відповідальність. Даний факт підтверджується копією вказаного наказу про звільнення (а.с. 4)

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та,  постановлюючи рішення про поновлення останнього на посаді комплдектувалтник -кладовщика ЗАТ «Торговий дім «Укравтоваз», суд першої інстанції послався на те,  що відповідачем до суду не було нада­но доказів про те, що позивач внаслідок недостатньої кваліфікації не може належно викону­вати покладені на нього трудові обов'язки, а саме факт невиконання позивачем своїх трудових обов'язків  був лише підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а така відповідальність до позивача не застосовувалася.

Крім того суд першої інстанції, встановивши, що звільнення позивача було проведено з порушенням норм КЗпП України  стягнув з відповідача по справі на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу та  стягнув кошти на відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів вважає, зазначений висновок суду першої інстанції законним та обґрунтованим і таким, що зроблений на підставі норм матеріального права та наданих стронами і досліджених судом доказів.

Так, відповідно до ст. 40 ч.1 п.2 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизна­чений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності мо­жуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

Відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 /зі змінами/ "Про практику розгляду судами трудових спорів", при розгляді справ про звільнення за п.2 ст. 40 КЗпП України суд може визнати правильним припинення трудо­вого договору в тому разі, якщо встановить, що воно проведено на підставі фактичних да­них, які підтверджують, що внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я (стійко­го зниження працездатності) працівник не може належно виконувати покладених на нього трудових обов'язків чи їх виконання протипоказано за станом здоров'я або небезпечне для членів трудового колективу чи громадян, яких він обслуговує, і неможливо перевести, за його згодою, на іншу роботу. В цьому ж пункті вищевказаної Постанови також зазначено, що висновки атестаційної комісії щодо кваліфікації працівника підлягають оцінці у сукуп­ності з іншими доказами по справі.

Приходячи до висновку про безпідставність звільнення позивача за ст. 40 ч.1 п.2 КЗпП України суд послався на те, що відповідачем по справі не надано доказів того, що ним проводилася атестація позивача щодо відповідності його рівня кваліфікації займаній посаді, а тому вказане звільнення обґрунтовано  визнано судом незаконним.

Доводи апеляційної скарги щодо невиконання позивачем вимог керівництва та порушенням ним норм трудового розпорядку не спростовують висновків суду щодо безпідставності  виданого наказу про звільнення позивача за ст. 40 ч.1 п.2 КЗпП України  оскільки дані обставини не є визначальними при вирішенні вказаного спору за вказаних підстав про звільнення.

Колегія суддів вважає, обґрунтованим та законним рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за час вимішеного прогулу, оскільки вказані кошти судом стягнуті у відповідності до вимог ст. 235 ч.2 КЗпП України і їх розмір визначений з врахування наданих сторонами доказів - Довідок про середню заробітну  плату (а.с.50, 51, розрахункових листів (а.с.52-54) та бухгалтерських довідок а.с. 55-57).

Обґрунтовано судом першої інстанції прийнято рішення і щодо стягнення з відповідача на користь позивача 300 грн. на відшкодування моральної шкоди , оскільки даний висновок суду першої інстанції ґрунтується на ст. 237¹ КЗпП України.

Колегія суддів вважає, що вказане рішення суду ухвалене на підставі наданих сторонами та досліджених судом доказів, з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства, тому підстав для його скасування не має.

Апеляційна скарга не містить доводів,  які б  спростовували виноски суду,  тому є необґрунтованою.

Керуючись  ст. ст. 303,  307,  308, 313-315  ЦПК України,  колегія  суддів, -   

                                                                   ухвалила:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Торговий дім «УКРАВТОВАЗ» відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області  від 20 червня 2007 року  залишити без зміни.            

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців.

Головуючий:

Судді :