Справа №2а-1222-1/10

№2а-723/11

Постанова

Іменем  України

11 січня   2011   року суддя Святошинського районного суду м. Києва Кирилюк Г.М., розглянувши у скороченому  провадженні справу за  адміністративним позовом ОСОБА_1    до Управління  Пенсійного  Фонду України  в Святошинському  районі  м. Києва про визнання  дій неправомірними, зобов’язання  вчинити  відповідні  дії ,-

Встановив:

Позивач  звернувся  до суду з позовом, в якому просить зобов’язати відповідача    призначити  та  виплатити  їй державну пенсію з 01.08.2010  р. та довічно відповідно  до ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи»в розмірі  6 мінімальних пенсії  за віком та додаткової  пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі  50% від мінімальної пенсії  за віком, з подальшим перерахунком  згідно  ч.3 ст.67  Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ст..87 Закону  України «Про  пенсійне забезпечення».    

Посилається на  ті підстави, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС та отримує пенсію, призначену йому у відповідності з Законом України "Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ст. 54 вказаного  Закону призначений розмір пенсії для інвалідів 3 групи повинен бути не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 вказаного Закону інвалідам 3 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Оскільки зазначені пенсії їй виплачуються у меншому розмірі, ніж передбачено вказаним законом, просить позов задовольнити.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти  позову, в яких зазначив, що  Законом  України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення  змін до деяких законодавчих актів України»було внесено зміни до ст..54 Закону  України «Про  статус і соціальний захист  громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та встановлено  мінімальний розмір пенсії по інвалідності 3 групи для учасників ліквідації  наслідків аварії на  ЧАЕС в 1986 році - 180% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність. Постановою  Кабінету  Міністрів України  від  28.05.2008  р. №530  було встановлено, що мінімальний розмір  пенсії  по інвалідності 3групи  з 22.05.2008 р.  становить  870 грн.

Законами  України  «Про державний бюджет України на  2008  рік та  про внесення  змін до деяких  законодавчих актів України»було  внесено  зміни  до статті 52  Закону  України «Про статус і соціальний захист  громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  Розмір  додаткової пенсії  збільшено до 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та становив: з січня  2008 р. –70,50 грн., з квітня 2008 р. –72,15 грн.

Постановою   Кабінету  Міністрів України №530  від  28.05.2008 р.  було встановлено  розмір  додаткової пенсії  для інвалідів внаслідок аварії на  ЧАЕС на рівні  15 %  від прожиткового  мінімуму для непрацездатних осіб.  Тому розмір  додаткової  пенсії позивача становить  з квітня  2010  р. 105 грн. 90 коп. , з липня  2010  р. -  106,35 грн., з жовтня  2010  р. –108,45 грн.

Оцінивши повідомлені  позивачем та відповідачем  обставини, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає  частковому задоволенню з таких  підстав.  

Судом встановлено, що позивач належить до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від  03.04.2002 р.

Позивачка з 04.02.2002 р. є  інвалідом  3 групи  внаслідок захворювання, пов’язаного  з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.10).

Відповідно  до ст. 49  Закону  України «Про статус та соціальний захист  громадян, які  постраждали внаслідок Чорнобильської  катастрофи» пенсії  особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б)додаткової пенсії  за шкоду, заподіяну  здоров’ю, яка призначається  після  виникнення  права на  державну  пенсію.  

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" розмір пенсії для інвалідів 3 гр., призначеної у відповідності з цим Законом, повинен бути не нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, а згідно ст. 50 цього Закону інвалідам 3 групи виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Порядок  обчислення  пенсії по  інвалідності, що настала  внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника внаслідок  Чорнобильської катастрофи затверджено  постановою  Кабінету міністрів України від 30  травня  1997  року №523, яка є чинною,  її положення  стосовно критеріїв обчислення розмірів  пенсій відповідають  змісту статей 50,54 Закону   України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".     

Таким чином, позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

У зв'язку з цим при визначенні розміру пенсій позивачу підлягають застосуванню саме ст.ст. 50,54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", які є чинними на даний час, а не постанови    Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач та які істотно звужують  обсяги встановлених законом прав позивача.

Зі статей 50  та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Зважаючи на  позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для розрахунку розміру державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується  як розрахункова величина для визначення розміру пенсії та  щомісячної додаткової пенсії, передбаченої Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".   

З урахуванням  викладеного  бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Святошинському району м. Києва, що полягає у відмові позивачу  здійснити перерахунок пенсії і додаткової пенсії та привести їх розмір у відповідність з Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є протиправною.

З урахуванням  викладеного суд дійшов  висновку про необхідність зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням  проведених виплат  з підвищенням її до 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи  з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за  період з  01.08.2010  р. по 11.01.2011  р.

Позовні  вимоги  щодо  довічного   призначення та перерахунку позивачу пенсії  не підлягають  задоволенню,  оскільки  на  час розгляду  справи право  позивача в цій частині не  порушено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини",  ст.ст. 9, 69-71, 158-163, 183-2 КАСУкраїни, суд,-

Постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії  Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва  здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1  державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування",   з  01.08. 2010 р.  по  11.11.2011  р. за виключенням вже проведених виплат.              

Апеляційна скарга  на постанову суду  подається  протягом десяти  днів  з дня отримання  її копії через  суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення. Копія апеляційної  скарги  одночасно  надсилається  особою,  яка її  подає,  до  суду  апеляційної  інстанції.

Суддя: