Справа № 2-25 2007р.

РІШЕННЯ

 іменем    України

м. Вугледар                                                                                                         29 січня 2006р.

Вугледарський міський суд Донецької області у складі: головуючої - судді Биліни Т.І., при секретарі Соколовій Л.М., за участю позивача ОСОБА_1, та відповідача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1, до ОСОБА_2, про стягнення аліментів на дружину, -

В ста но в и в:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою про стягнення аліментів з відповідача на її утримання, так як вона у відповідності до висновку МСЕК від 08.06.2005г. визнана інвалідом III групи і не має можливості працювати, через тяжку хворобу. Відповідач, з яким розірвано шлюб 18.10.2005 року, маючи значний доход, не надає матеріальної допомоги на її утримання. Так як її непрацездатність настала до спливу одного року після розірвання шлюбу, позивач просить суд стягнути з відповідача аліменти в розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги, обгрунтувавши їх наступним:

19 серпня 1978 року з відповідачем було укладено шлюб, а 18 жовтня 2005 року, за її ініціативою через зраду відповідача, його було розірвано, шлюб тривав 27 років. Від шлюбу вони мають двох дітей. Під час сумісного проживання вона майже не працювала, так як займалась домашнім господарством та доглядом за дітьми. Страждати від бронхіальної астми вона почала до народження другої дитини, яка народилася в 1986 році, однак до лікарні зверталась в крайніх випадках, так як на лікування необхідно було витрачати гроші, яких в сім'ї бракувало. Лікарняна картка, де зазначено початок її хвороби не збереглася. На теперішній час висновком МСЕК від 08.06.2006 року її визнано інвалідом III групи по загальному захворюванню. Після розірвання шлюбу сторони мешкають окремо, позивач отримує пенсію по інвалідності в сумі 284,69 грн. і знаходиться в скрутному матеріальному становищі, так як її пенсія значно нижче прожиткового мінімуму, роботу вона знайти не може, в зв'язку з обмеженістю вибору робіт в шахтарському містечку та через хворобу. Допомоги вона ні від кого не отримує, так як батьки померли, а повнолітні діти не мають можливості її надавати. Старший син одружився, має на утриманні дружину, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, та сина 2003 року народження, його середня заробітна плата дорівнює 1300грн., крім того йому необхідно ремонтувати та облаштовувати квартиру, в якій проживати на теперішній час неможливо. Молодший син проживає разом з нею і отримує мінімальну заробітну плату. Під час шлюбу вона піклувалася не тільки про дітей, а й про відповідача, вона доглядала його під час хвороб, або в наслідок травм на підприємстві. Такий уклад сім'ї відповідача задовольняв. На теперішній час вона потребує допомоги, відповідач працює і отримує заробітну плату, пенсію за віком та відшкодування втраченого заробітку, загальна сума його доходу перевищує шість тисяч гривень, аліменти він ні на кого не виплачує. Позивач вважає, що відповідач спроможний, але не бажає їй надавати матеріальну допомогу, в зв'язку з чим вона вимушена звернутися до суду.

2

Відповідач позов не визнав в повному обсязі, так як вважає, що шлюбні відносини між ним та позивачем припинено в 2002 році. Позивач працювала в Італії, а він тим часом створив нову сім'ю. Так як між фактично припиненими шлюбними стосунками та встановленням позивачу інвалідності минуло більше одного року, він вважає, що позивач не має права на стягнення з нього аліментів, крім того позивач має двох повнолітніх дітей, до яких вона не пред'являла ніяких вимог незважаючи на те, що вони працюють і мають власний доход. Його доходи не дозволяють йому надавати допомогу позивачу.

Представник відповідача підтримав позицію свого довірителя і суду пояснив, що

відповідач припинив фактичні шлюбні стосунки з позивачем в 2002 році, так як створив іншу сім'ю і позивач не має права на аліменти від нього, так як між встановленням їй інвалідності і припиненням шлюбу минуло значно більше одного року. Скрутне матеріальне становище позивач сама собі створила, так як їй встановлено III групу інвалідності, яка не забороняє працювати і отримувати власну заробітну плату. Позивач має двох повнолітніх дітей, які працюють і повинні утримувати свою матір, так як грошові кошти, які вона надсилала з Італії витрачені на придбання старшому сину квартири. Позивач їхала до Італії здорова, тобто захворіла вона в Італії під час окремого проживання з відповідачем. Після її повернення шлюбних стосунків між сторонами не існувало. Визнати позовні вимоги відповідач не має можливості, так як він має безпомічну матір, яка знаходиться в будинку для осіб, які не ходять, за утримання якої щомісяця перераховує 1200грн., він її щонеділі провідує і витрачає кошти на харчі по 500 - 600 грн. в місяць, в наслідок травми відповідач потребує щомісячного-лікування, на це також витрачаються значні кошти, крім того він повинен утримувати дім.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 - хрещена мати сина сторін, яка підтримує дружні стосунки з обома, суду пояснила, що вона була свідком приїзду швидкої допомоги до позивача, це було до народження її другої дитини, так як позивач вже хворіла на задуху. Близько 10 років назад, під час відвідин сторін, які вже мешкали в м. Вугледарі, вона була присутньою коли позивач всю ніч просиділа через задуху. В Італію вона їхала хвора, з метою поліпшити матеріальне становище сім'ї. Стосунки між сторонами були нормальні увесь час їх сумісного проживання. Вона мала зустріч з відповідачем перед приїздом позивача з Італії, він розповідав, що у них в сім'ї усе добре і про наміри розлучатися або іншу жінку мови не було.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч.1 ст.75 СК України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Згідно із ч.2 ст.75 СК України право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомогти за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Згідно із ч.3 ст.75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який

досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, II чи III групи.

Згідно із ч.4 ст.75 СК України Один із подружжя є таким що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ч.1 ст.76 СК України розірвання шлюбу не припиняє права особи на утримання, яке виникло у неї за час шлюбу.

3

Згідно із ч.2 ст.76 СК України після розірвання щлюбу особа має право на утримання, якщо вона стала непрацездатною до розірвання шлюбу або протягом одного року від дня розірвання шлюбу і потребує матеріальної* допомоги і якщо її колишній чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі 27 років. Позивач гідно поводилась в шлюбі. Після розлучення їй було встановлено III групу інвалідності в зв'язку з загальним захворюванням та призначено пенсію, яка дорівнює 284,69 грн. Позивач потребує матеріальної допомоги, так як її пенсія нижче прожиткового мінімуму.

Посилання позивача, про припинення фактичних шлюбних стосунків в 2002 році, суд не може прийняти до уваги, так як рішенням Вугледарського міського суду від 05 липня 2006 року, залишеному без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 19 жовтня 2006 року встановлено, що сторони знаходились у зареєстрованому шлюбі з 19.08.1978 року по 18.10.2005 рік. Та обставина, що позивач певний період знаходилась в Італії, не може свідчити про те, що сімейні стосунки між сторонами не підтримувались, оскільки питання про виїзд позивачки на заробітки було вирішено подружжям спільно, режим окремого проживання між сторонами не встановлювався.

Відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачу, так як він працює та отримує заробітну плату середньомісячний розмір якої становить 3683,58грн., пенсію за віком в сумі 1862,87грн., відшкодування втраченого заробітку з сумі 550,64 грн. Загальна сума його щомісячного доходу становить 6097,09грн.

Під час розгляду спору суд врахував можливість одержання утримання позивачем від повнолітніх дітей, батьків і прийшов до висновку, що саме відповідач має можливість її надати, так як батьки позивача померли, старший син має двох утриманців і його заробітна плата на багато нижче ніж доход відповідача, молодший син не має можливості утримувати матір, так як сам отримує мінімальну заробітну плату.

Суд враховує ту обставину, що відповідач перераховує щомісяця 1200грн. на утримання матері, яка знаходиться в будинку для осіб, які не мають можливості ходити. Однак, суд не може прийняти до уваги, що на щонедільні відвідини матері відповідач витрачає до 600грн., так як ця сума нічим не підтверджена. При визначенні суми витрат на її утримання, суд враховує, що матір отримує пенсію в сумі 362,70грн.

Суд не може прийняти до уваги ту обставину, що відповідач несе витрати на утримання дому, а матір знаходиться в будинку для осіб, які не мають можливості ходити, так як йому нікуди її взяти до себе. Позивач також, отримуючи мізерну пенсію повинна щомісяця сплачувати комунальні послуги.

Суд не може прийняти до уваги, ту обставину, що в наслідок травми на підприємстві відповідач повинен щомісяця витрачати значні кошти на лікування, згідно наданої довідки ця сума дорівнює 234,60 грн., так як витрати на медикаментозне лікування відшкодовує Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві.

При визначенні розміру аліментів суд враховує, що позивачу встановлено III групу інвалідності, тобто вона зберегла значний відсоток працездатності, і має можливість працювати, на підставі чого суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в розмірі 1/6 частини усіх видів його доходів.

Згідно ст. 79, 88 ЦПК України, ст.З Декрета Кабінету Міністрів України «Про державне мито» з відповідача в прибуток держави слід стягнути судові витрати в розмірі 51 грн.

4

Згідно ст..81 ЩІК України та постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно - технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» з відповідача слід стягнути витрати на інформаційно -технічне забезпечення в розмірі 7,50грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.75, 76,77, 79,80 СК України та ст.ст. 212-215 ЦПК України суд,-

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьку на користь ОСОБА_1 на її утримання аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів його доходів щомісячно, починаючи з 07.07.2006 року.

Стягнути з ОСОБА_2 у прибуток держави судові витрати в розмірі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 витрати на інформаційно - технічне забезпечення в розмірі 7,50 грн.

Заяву про апеляційне оскарження цього рішення може бути подано до місцевого суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.