Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-7188/10 Головуючий у 1 й інстанції - Крот С.І.
Доповідач - Перцова В.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі :
Головуючого судді : Перцової В.А.
Суддів: Калиновського А.Б., Лисичної Н.М.
При секретарі: Керімовій Л.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації, третя особа: Дніпропетровський обласний центр по нарахуванню і виплаті допомог управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації про перерахунок та виплату державної допомоги по догляду за дитиною, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Петриківського районного суду від 17 грудня 2009 року частково задоволено позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації; визнано неправомірними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачці недоотриману суму допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за вказаний період в розмірі, встановленому законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за відповідний період, а саме: з 1 липня 2007 року –463 грн., з 1 жовтня 2007 року –470 грн. щомісячно з урахуванням фактично отриманих сум за зазначений період.
Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації звернулось до апеляційного суду із апеляційною скаргою і просить скасувати постанову суду і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що суд не врахував вимоги бюджетного законодавства, те, що воно є неналежним відповідачем.
При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 має доньку –ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку із народженням дитини позивачка має право на отримання державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка їй була призначена та виплачувалась відповідачем. При цьому, розмір допомоги позивачці відповідачем був визначений з урахуванням положень п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким було зупинено дію, в тому числі ч. 1 ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" щодо розміру такої допомоги та абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким передбачено, що розмір такої допомоги визначається як різниця між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні 6 місяців, але не менш 90 грн. для незастрахованих осіб та не менш 23% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних застрахованих осіб.
Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6рп/2007 положення п. 14 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" в частині зупинення на 2007 рік дії ст. 12, ч. 1 ст. 15 та п. 3 розділу УІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", були визнано неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими. Крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, передбачені ст. 46 Конституції України, в тому числі соціальні виплати і допомоги, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім –своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.
Крім того, як зазначено в п. 5.4. Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема, бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, Конституційний суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок –скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін чи доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватись окремі закони.
В п. 7. даного Рішення Конституційного Суду вказано, що Конституційний суд України також виходить з того, що зупинення на 2008 рік оспорюваними положеннями Закону дії окремих норм правових актів (стаття 67 розділу 1 Закону), внесення до деяких законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність (розділ ІІ Закону), призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина, а в п. 7.1. –що однією із конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (частина друга статті 22 Конституції України) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів (частина третя статті 22 Конституції України).
Апеляційний суд вважає, що враховуючи вищезазначені обставини та норми закону, районний суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок і виплатити їй державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Доводи в апеляційній скарзі відповідача щодо неправильного застосування судом норм матеріального права є необґрунтованими і зводяться до свого тлумачення ним норм права та переоцінки доказів.
Не може бути прийнято до уваги і посилання на те, що відповідач проводить виплати у межах виділених коштів, так як недостатність грошових коштів не є підставою для невиконання закону щодо виплати соціальної допомоги.
Безпідставними є і доводи в скарзі на необхідність залучення до участі у справі Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України, оскільки, до участі в справі залучено Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації, на яке безпосередньо покладено обов'язок по нарахуванню та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, необхідність участі в справі інших владних органів відсутня.
Тому, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача відхилити, а постанову суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200 КАС України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області відхилити.
Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі; може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Судді: