Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-11500/10 Головуючий у 1 й інстанції - Літвінова Л.Ф.
Доповідач - Гайдук В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого –
суддів:
Гайдук В.І.,
Петешенкової М.Ю., Єлізаренко І.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську справу
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, стягнення щомісячної державної допомоги дітям війни,–
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2010 року ОСОБА_5 звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на підвищення пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії, проте відповідач у 2006-2010 роках не виконував обов’язку щодо приведення розміру її пенсії у відповідність до статті 6 вказаного Закону України, у зв’язку з чим виникла заборгованість по пенсії, тому позивачка просила відновити пропущений строк для звернення до суду; зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни за період з01 січня 2006 року по 30 грудня 2009 року в сумі 7256,34 грн.
Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2010 року позов задоволено частково; зобов’язано УПФ України в Межівському районі Дніпропетровської області перерахувати ОСОБА_5 недоплачену як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично виплачених сум, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком ,встановленої ч.1 ст.28 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду в частині задоволених позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З'ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, місцевий суд ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.
Згідно з приписами статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років.
З паспорту позивачки вбачається, що вона є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України "Про державний бюджет України на 2006 рік" було зупинено дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", однак Законом України від 19 січня 2006 року №3367-IV "Про внесення змін до ЗУ "Про державний бюджет України на 2006 рік" дію цієї статті було відновлено, але встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5, запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, проте протягом 2006 року Верховною Радою України та Кабінетом Міністрів відповідних нормативно – правових актів не видавалось, тому і підстав для нарахування підвищення у 2006 році не було і місцевий суд, беручи зазначені норми до уваги, обґрунтовано відмовив позивачу в задоволені позовних вимог за 2006 рік.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 Закону України від 28.12.2007 № 107-1У, щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відносно вимог по виплатам за 2009 рік, колегія суддів виходила з того, що після прийняття Рішення Конституційним Судом України №10-рп від 22 травня 2008 року будь-яких змін до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не вносилось, тобто доплата до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком мала виплачуватись позивачці в 2009 році.
Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством за період часу, рішення Конституційного Суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду, а тому його бездіяльність є протиправною.
При цьому, суд обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення недоплаченої суми підвищення з відповідача, оскільки здійснюючи підрахунок недоплачених сум, судом було б перебрано на себе повноваження пенсійного фонду щодо перерахунку пенсії.
Також, колегія суддів погоджується із висновками місцевого суду про необхідність задоволення позовних вимог у межах загального трирічного строку звернення до суду відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням розгляду справи в порядку, визначеному ЦПК України, який регулював порядок розгляду цієї категорії справ на час звернення до суду з позовом.
Доводи апеляційної скарги відповідача були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду прийняте у відповідності з вимогами закону та не має підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Межівському районі Дніпропетровської області відхилити.
Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий
Судді