Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
22ц-13249/10 Головуючий у 1 й інстанції - Шавула В.С.
Доповідач - Гайдук В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого –
суддів:
Гайдук В.І.,
Петешенкової М.Ю., Єлізаренко І.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпропетровську справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_5
на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради про визнання дій неправомірними дій щодо виплат допомоги при народженні та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, перерахунок розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, сплати суми боргу та відшкодування упущеної вигоди та моральної шкоди, –
ВСТАНОВИЛА:
У січні 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі ст.15 Закону України «Про державну допомогу з сім’ями з дітьми»відповідач зобов’язаний їй виплачувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, який визначений Законами України «Про державний бюджет на 2007 рік», "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та "Про Державний бюджет України на 2009 рік", проте відповідач в порушення зазначених вимог закону не здійснює належні нарахування та виплати, тому позивачка просила суд визнати дії відповідача неправомірними щодо виплати у неповному розмірі допомоги на дитину до трьох років та стягнути заборгованість за 2007-2009 роки в сумі 10740,0 грн.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2010 року позов в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування постанови суду в та ухвалення нового рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни постанови суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З'ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, місцевий суд ухвалив постанову, яке відповідає вимогам закону.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що позивачка має сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.20), у зв'язку з чим знаходиться на обліку у відповідача та отримує виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»в редакції до 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених дітей у сім’ї, по догляду за якими надається допомога.
Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, допомога виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по день досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до Постанови КМУ №32 від 16.01.2007, з квітня 2007 року допомога по догляду за дитиною застрахованим особам призначається і виплачується органами праці і соціального захисту населення за місцем проживання застрахованої особи. Отже, Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у місті Дніпропетровську ради є належним відповідачем у справі.
Пунктом 14 статті 71 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” дію частини 1 статті 15 Закону України „Про державну допомогу сім’ям з дітьми” зупинено на 2007 рік та правовідносини врегульовані абзацом 3 частини 2 статті 56 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік”, відповідно до якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначається як різниця між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 у справі №6рп/2007 положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” визнані неконституційними.
Відповідно до пунктів 3, 5 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України, положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення і це рішення має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів в зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки зупинення дії частини 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»визнано таким що суперечить Конституції України, а також визнані неконституційними положення пункту 14 статті 71, абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними дії Управління праці і соціального захисту населення щодо виплати допомоги в розмірі, меншому ніж прожитковий мінімуму для дітей віком до 6 років.
Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України», частина 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»викладена в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Вказані положення Закону не визнавалися неконституційними і діють на цей час, а відтак правомірно застосовувалися відповідачем при нарахуванні та виплаті позивачці допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2008 та 2009 роках.
Разом з цим, колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
У відповідності до ст. 100 КАС України пропущення річного строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, що на цьому наполягає одна із сторін.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав ( справа «Стаббігс та інш. проти Великобританії»рішення від 22.10.1996, «Девеер проти Бельгії»рішення від 27.02.1980).
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
З клопотанням про поновлення строку позивач до суду першої інстанції не зверталася, лише зазначила, що дізналася про порушене право у листопаді 2009 року, проте доказів поважності пропуску строку суду не надано, натомість відповідач наполягав на відмові у задоволенні позову, в тому числі і з підстав пропущення строку, який визначено ст. 99 КАС України.
Відтак місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові з підстав пропуску строку на звернення до суду.
Доводи апеляційної скарги, з вищенаведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду прийнята у відповідності з вимогами закону та не має підстав для її скасування та ухвалення нового судового рішення, і доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 206 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 серпня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий
Судді