Справа №5/2-690/2007

Рішення

 іменем  України

27 квітня   2007 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Божок С.К.,

при секретарі - Грищенко К.Г., Мартинко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Вишгороді Київської області за участю представника позивача ОСОБА_2. , відповідача ОСОБА_1 первісну позовну заяву про стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення та зустрічну позовну заяву про визнання порушеного особистого немайного права та відшкодування моральної шкоди

У січня 2007 р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення з відповідача, посилаючись на те, що відповідач, будучи власником АДРЕСА_1, повинен сплачувати за отримані послуги за водопостачання та водовідведення щомісячно у встановленому законом порядку. Проте, свій обов»язок відповідач не виконує, у зв»язку з чим виникла заборгованість за період з 01.01.2001 р. по 01.12.2006 р. у розмірі 343 грн. 53 коп. Позивач просить поновити строки позовної давності, вважаючи, що відповідач визнавав заборгованість, яка утворилася в нього за минулий період і робив спроби сплатити її, про що свідчить внесення ним поточних платежів, сума яких перевищувала поточні нарухування і частково зараховувалася на погашення боргу.

У лютому 2007 р. відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою до відповідача про визнання порушення особистого немайного права та компенсацію моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що ще наприкінці 2002 р. він звертався з письмовою заявою до позивача щодо ненарахування йому боргу за отримані послуги, оскільки ним повністю оплачуються послуги за водопостачання та водовідведення , а нарахування боргу - принижує його честь і гідність і спричиняє моральну шкоду, завдає моральних страждань.

У судовому засіданні представник позивача доводи позовної заяви підтримав : просив стягнути заборгованість за водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2001 р. по 01.12.2006 у розмірі 343 грн. 53 коп., поновивши строки позовної давності з січня 2001 р. по січень 2004 р. Пояснив, що відповідач отримував послуги з водопостачання та водовідведення , проте сплачував їх частково, не в повному обсязі у зв»язку з чим виникла заборгованість. Позивачем нараховувалися відповідачу пільги на 50 % знижку плати за отримані послуги на 2 членів сім»ї з трьох відповідно до вимог чинного законодавства. Оскільки відповідач намагався уникнути сплатити в повному обсязі платежі за отримані послуги, то і виникла заборгованість за період з 01.01.2001 р. по 01.01.2004 р. Причини пропуску строку позовної давності - часткові проплати відповідачем за використані послуги, що свідчило про його намір погасити заборгованість в найближчий час повністю. Первісну позовну заяву просив задовольнити , у задоволенні зустрічної позовної заяви просив відмовити як безпідставної.

Відповідач в судовому засіданні проти первісної позовної заяви заперечував, пояснивши, що він є ветераном військової служби і відповідно до Закону України « Про статус ветеранів військової служби, їх соціальний захист « він має пільги щодо сплати 50 % за отримання послуги . Ним сплачувалися повністю отримані послуги з урахуванням 50 % пільги і це не є часткова проплата за використані послуги. Але позивач здійснював нарахування з порушенням вимог закону. Заборгованості за період з в 01.01.2001 р. по 01.01.2004 р. за отримані послуги з водопостачання та водовідведення не має, оскільки ним сплачено послуги з урахуванням 50% пільги і відповідно до вимог Закону України « Про статус ветеранів військової служби , їх соціальний захист». Заперечував проти поновлення строків позовної давності , вважаючи, що причини пропуску строків позовної давності представник позивача не навів , оскільки ним не проводилися часткові проплати за використані послуги, а здійснювалася  оплата з урахуванням  50 %  пільги. Щодо зустрічної позовної

заяви - просив визнати факт порушення особистого немайного права та стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 6 тис. гривень , мотивуючи свої вимоги тим : що він звертався до відповідача з проханням не приписувати борги, не порушувати особисті немайнові права. Моральна шкода полягає в тому, що рахунки за водопостачання та водовідведення з принизливою вимогою сплатити борг приводили до душевних страждань, які посилювалися довготривалим, багаторазовим моральним тиском з боку позивача та через його похилий вік сплатити борг та згідно ст. 273 ЦК України , діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права, що вони зобов»язані утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені, але позивач робив навпаки. Розмір відшкодування моральної шкоди нарахований відповідно до вимог мінімальної справедливості. У первісному позові просив відмовити, зустрічний позов - задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін , перевіривши їх доводи доказами , суд

Встановив :

Представник позивача просить поновити строки позовної давності за період з січня 2001р. р. по січень 2004 р.

Загальний строк позовної давності встановлений тривалістю у три роки .

Суду не доведено, що перебіг позовної давності переривався визнанням боргу відповідачем шляхом часткової проплати за отримані послуги.

За таких обставин , суд не вбачає підстав для поновлення позивачу строків позовної давності з січня 2001 р. по січень 2004 р.

АДРЕСА_1належить відповідачу на праві приватної власності.

В даній квартирі мешкають та зареєстровані відповідач та члени його сім»ї відповідно до довідки - форми № 3   від 27.11.2006 р. за № 1504.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги ( водопостачання, газ, теплова енергія і інші послуги ) стягується без квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами ОСОБА_1 є ветераном військової служби.

Дана обставина підтверджується посвідченням Серії ААНОМЕР_1, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Дана обставина не заперечувалася і представником позивача.

Згідно ст. 6 Закону України « Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист « ОСОБА_1 має право на 50-відсоткову знижку плати за комунальні послуги .

Позивачем нараховано заборгованість по оплаті за водопостачання за період з 01.01.2001р. по 01.12.2006 р. у розмірі 343 грн. 53 коп. , що становить різницю між стовідсотковою вартістю спожитих відповідачем послуг за водопостачання та водовідведення , починаючи з 01.01.2001 р. та 50 - відсотковою вартістю даних послуг, які відповідач оплатив.

Стаття 92 Конституції України встановлює, що права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України .

Відповідно до ст.. 6 Закону України « Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» відповідач має пільгу щодо 50 відсоткової знижки плати за комунальні послуги ( водопостачання, газ, електрична, теплова енергія).

Позивачем здійснювалося нарахування відповідачу за спожиті послуги водопостачання та водовідведення без врахування 50-відсоткової знижки плати за отримані послуги, чим були порушені права відповідача, відповідно до Закону України « Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» .

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Відповідно до вищезазначеної статті представником позивача не доведено те, що відповідач має заборгованість за водопостачання та водовідведення.

Таким чином , суд приходить до висновку про відмову у задоволенні первісного позову.

Відповідно до ч. 1 ст.23 ЦК України ( в редакції 2003 р.) особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Су приходить до висновку про те, що відповідачем порушено права позивача на пільги, які надаються ветеранам військової служби відповідно до ст. 6 Закону України « Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» , зокрема на 50- відсоткову знижку плати за отримані послуги з водопостачання та водовідведення. Вимога про встановлення факту порушення особистих немайнових прав відповідачем підлягає задоволенню. Позивачем зустрічної позовної заяви доведено, що відповідачем заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких зазнав він та члени його сім»ї у зв»язку з систематичними , довготривалими вимогами сплати борг. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд приходить до висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у розмірі 300 грн., а не шість тисяч як стверджує позивач. Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати необхідно компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. 3, 10, 11, 209 208, 212, 213, 215 ЦПК України , ст. 13, 23 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 (з змінами внесеними постановою від 25.05.2001 р. № 5 ) « Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди «, ст.526 ЦК України, Законом України « Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» , суд

Вирішив:

У задоволенні первісного позову відмовити.

Зустрічну позовну заяву задовольнити частково.

Визнати факт порушення особистого немайного права ОСОБА_1 Стягнути з Вишгородського міського комунального підприємства « Водоканал» на користь ОСОБА_1моральну шкоду у розмірі триста гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення . Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження . Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Вишгородський районний суд Київської області.