АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-114\ 2011 року Головуючий у 1 інстанції
Категорія: ст. 186 ч.2 Павлова Ж.П.
КК України Доповідач Куценко О.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючого Куценко О.В.
суддів Царюка В.В., Семнчука О.В.
за участю прокурора Іванова А.О.
засуджених ОСОБА_2, ОСОБА_3
15 лютого 2011 року розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 2 грудня 2010 року, яким
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Сухумі Грузія, мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:
4 березня 2010 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
1 квітня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
1 квітня 2010 року Ленінським районним судом м. Миколаєва за ч.1 ст. 309 КК України до штрафу в сумі 850 грн.;
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2010 року визначено порядок виконання вироків Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2010 роком та Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2010 року і остаточно визначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців;
- засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч.1 ст. 304 КК України на 3 роки позбавлення волі. Відповідно до вимог ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуті частини покарань призначених за вироками Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2010 роком та Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 березня 2010 року з урахуванням постанови Ленінського районного суду м. Миколаєва від 10 червня 2010 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, раніше судимий:
11 березня 2010 року Центральним районним судом м. Миколаєва за ч.2 ст. 186 КК України на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік;
- засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання призначеного за вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 11 березня 2010 року і остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки 6 місяців.
За вироком суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, переслідуючи корисливі мотиви втягнув в злочинну діяльність неповнолітнього ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3.
Так, 15 червня 2010 року близько 02-00 години ОСОБА_2 за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_3, повторно, знаходячись біля АДРЕСА_2 застосовуючи насилля, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_5 на загальну суму 1300 грн. При цьому потерпілому ОСОБА_5 були спричиненні легкі тілесні ушкодження.
В апеляції засуджений ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин та кваліфікацію вчинених ним злочинів, просить вирок суду стосовно нього змінити, призначити більш м’яке покарання. Вважає, що при призначенні покарання, суд не в достатній мірі врахував пом’якшуючі покарання обставини: щире каяття у вчинених злочинах та активне сприяння в розкритті злочинів, його молодий вік, те що він має розумові відсталість і тому не в повній мірі може керувати своїми діями.
В апеляції засуджений ОСОБА_6, не оспорюючи фактичних обставин та кваліфікацію вчиненого ним злочину, просить вирок суду стосовно нього змінити, пом’якшити призначене йому судом покарання, застосувавши ст. 69 КК України. Посилається на те, що при призначенні йому покарання, суд не в достатній мірі врахував пом’якшуючі покарання обставини: його сімейний стан, те що він є сиротою, щире каяття у вчинених злочинах та активне сприяння в розкритті злочинів, неповнолітній вік, те, що він страждає розумовою відсталістю.
Заслухавши доповідь судді, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підтримку апеляцій, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Оцінивши перевірені докази, суд обґрунтовано прийшов до висновку про доведеність вини засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відкритому заволодінні майном потерпілого ОСОБА_5, поєднаному з застосуванням насилля, що не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб і їх дії вірно кваліфікував за ч.2 ст. 186 КК України, а ОСОБА_2 також за ч.1 ст. 304 КК України, втягнення неповнолітніх в злочинну діяльність.
Фактичні обставини та кваліфікація злочинів засудженими не оспорюються.
Покарання засудженим судом призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступені тяжкості вчиненого ними злочину, який відноситься до категорії тяжких злочинів, та особи засуджених, які посередньо характеризується за місцем проживання, раніше неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності, судом обґрунтовано враховані обставини, що пом’якшують покарання – щире каяття та визнання вини засудженими, їх стан здоров’я та сімейний стан, неповнолітній вік засудженого ОСОБА_3 і призначив їм покарання в мінімальних межах передбачених санкцією ч.2 ст. 186 КК України.
З огляду на наведене, суд дійшов правильного висновку, що призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 4 років є необхідне й достатнє для виправлення засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та попередження нових злочинів, тому підстав для пом’якшення призначеного їм покарання немає.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинив злочин в період іспитового строку встановленого вироками Центрального районним судом м. Миколаєва від 4 березня 2010 року та Ленінського районного суду м. Миколаєва від 1 квітня 2010 року, а ОСОБА_3 вчинив злочин в період іспитового строку встановленого вироком Центрального районним судом м. Миколаєва від 11 березня 2010 року, тому суд обґрунтовано призначив їм покарання за сукупністю вироків відповідно до вимог ст. 71 КК України.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляції засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 грудня 2010 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без зміни.
Головуючий
Судді