УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 22-ц/0690/93
Категорія 37
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Жизневської А.В.
суддів: Малахової Н.М., Матюшенка І.В.
при секретарі судового
засідання Жовновській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування, -
в с т а н о в и л а:
У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. на ім’я ОСОБА_2, зареєстроване Черняхівською державною нотаріальною конторою за реєстром №438 від 09.02.2009 року. Вимоги мотивував тим, що він є спадкоємцем першої черги після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2. його матері ОСОБА_5, його брат помер, і за рішенням Черняхівського районного суду від 23.07.2008 року йому визначено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини у відповідності до ст.1272 ЦК України.
В ході розгляду справи ОСОБА_2 подала до ОСОБА_3 зустрічний позов про усунення його від права на спадкування. Посилалася на те, що відповідач проживав у іншій країні, а його мати потребувала постійного піклування, догляду та матеріальної допомоги. Цю допомогу надавав син ОСОБА_4, який проживав разом з нею, та вона, як онука. ОСОБА_3 з’явився лише у липні 2008 р. і став претендувати на спадкове майно.
Рішенням Черняхівського районного суду від 24.09.2010 р. позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 9 лютого 2009 року за № 438, згідно з яким ОСОБА_2 успадкувала 55/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4. У задоволені зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати вказане рішення. Вважає, що судом не досліджено всі обставини справи і не дано належної оцінки представленим доказам. Крім цього, зазначає, що судом невірно застосовано норми матеріального права, а саме норми Цивільного кодексу у відповідній редакції.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді 55/10 частин жилого будинку, що знаходиться у АДРЕСА_1 (а.сп.33,34). Спадкоємцями майна на час її смерті були її сини ОСОБА_3, який проживав за межами України, та ОСОБА_4, який проживав разом з матір’ю.
Правовідносини, які склалися, регулюються нормами розділу УІІ Цивільного кодексу України у редакції 1963 року. Суд, вирішуючи спір, помилково керувався положеннями книги шостої ЦК України у редакції 2003 року, який набрав чинності лише з 1 січня 2004 року.
Так, у відповідності до ст.549 вказаного Закону визначено, що діями, які свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, або ж подання до державної нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини. Такі дії мають бути вчинені протягом шести місяців. Статтею 550 цього Кодексу передбачена можливість продовження судом цього строку, якщо його пропущено з поважних причин.
ОСОБА_4 проживав разом з матір’ю і після її смерті фактично прийняв спадщину, про що свідчать довідки Черняхівської селищної ради (а.сп.115-117). Але він помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.сп.56) і не встиг її оформити. Спадкоємицею ОСОБА_4 на час його смерті була його донька ОСОБА_2 Остання прийняла спадщину та, у відповідності до ст.551 ЦК України в редакції 1963 року, оформила свої спадкові права, отримавши 09.02.2009 р. свідоцтво про право на спадщину за законом (а.сп.46).
Позивачем ОСОБА_3 не надано суду жодного доказу про те, що він вчинив будь-які дії, що свідчать про прийняття ним спадщини після смерті його матері ІНФОРМАЦІЯ_2, що оспорюване ним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його брата видано не тій особі або з порушенням вимог закону.
За таких обставин, у суду не було підстав для задоволення позову ОСОБА_3, оскільки не встановлено ніяких порушень закону при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 після смерті її батька ОСОБА_4 в порядку, передбаченому ст.551 ЦК України в редакції 1963 року.
Рішення в цій частині постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому воно підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволені позову.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2, то суд обгрунтовано відмовив у його задоволені, оскільки позивачка не надала суду доказів про наявність підстав, визначених статтею 528 ЦК України у редакції 1963 р., для усунення від спадщини ОСОБА_3 Крім цього, на час розгляду справи він не набув права на спадкування. Рішення в цій частині підлягає залишенню без зміни.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2010 року у частині визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого нотаріусом Черняхівської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 9 лютого 2009 року за № 438, згідно з яким ОСОБА_2 успадкувала 55/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_4 скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову за безпідставністю. У решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: