УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа № 22ц-9238/10
Категорія 48
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2011 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого – судді Жизневської А.В.
суддів: Малахової Н.М., Матюшенка І.В.
при секретарі судового
засідання Жовновській О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -
в с т а н о в и л а:
У лютому 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по аліментам у розмірі 10920,05 грн. та неустойки за прострочення сплати аліментів за період з 01.08.2005 р. по 01.09.2010 року у розмірі 125476,31 грн. Стягнення неустойки мотивувала тим, що існує заборгованість по аліментам.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 23.11.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойку за прострочення сплати аліментів у розмірі 40000 грн.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказане рішення у частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволені позову. Вважає, що суд залишив поза увагою представлені ним та досліджені письмові докази, за якими його вина у простроченні сплати аліментів відсутня.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Виходячи зі змісту норм ст.196 СК України суд відповідно до вимог ст.214 ЦПК України повинен встановити факт заборгованості за аліментами й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, у її виникненні та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність в одержувача аліментів права на стягнення неустойки.
Згідно п.22 роз’яснень постанови Пленуму ВСУ №3 від 15.05.2006 року „Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.
Судом встановлено, що сторони є батьками повнолітніх (на час розгляду справи) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 За виконавчим листом №12-135, виданим Богунським районним судом м.Житомира 02.06.1998 р. відповідач був зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання дітей. За довідкою Житомирського міського центру зайнятості аліменти нараховувалися та сплачувалися по 30.05.2005 р. (а.сп.66). З 05.08.2008 р. відповідач здійснює догляд за дитиною від другого шлюбу з ОСОБА_6 (а.сп.74) до досягнення ним шестирічного віку (а.сп.33,34,67-70). За висновком ЦЛКК за 2004-2005 рр., довідкою ЦМЛ №2 ОСОБА_2 протипоказана тяжка фізична праця у зв’язку із хворобою (а.сп.71-73).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості по аліментам від 15.01.2010 р., представленої Богунським ВДВС Житомирського МУЮ, ОСОБА_2 систематично щомісяця сплачував аліменти: у 2006-2007 рр. – по 35 грн., у 2008-2009 рр. – по 20 грн. (а.сп.30-31).
За довідкою ВЖРЕП №6 від 24.03.2010 р.– ОСОБА_2 звільнений з роботи 05.04.2004 р. і не працює. За довідкою центральної дитячої міської поліклініки №1 він веде догляд за хворим сином ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.сп.34).
В ході апеляційного розгляду справи ОСОБА_3 пояснила, що до досягнення дітьми повноліття нікуди не зверталася з приводу заборгованості по аліментам. За довідкою Богунського ВДВС Житомирського МУЮ від 22.04.2010 р. №16254/3– ОСОБА_2 сплачував аліменти згідно виконавчого листа №12-135 від 02.06.1998 р. на утримання двох дітей – дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, від сплати аліментів не ухилявся (а.сп.75).
З огляду на викладене, суд, у відповідності до ст.ст.213,214 ЦПК України, дослідив всі обставини справи, встановив факти, які підлягають встановленню, але не врахував, що в одержувача аліментів не виникло права на отримання неустойки, оскільки вина ОСОБА_2 у виникненні заборгованості по аліментам не доведена: від їх сплати він не ухилявся; систематично, щомісяця сплачував їх по своїм можливостям; колишня дружина не зверталася із претензіями щодо заборгованості по аліментам; він визнає наявність заборгованності, яку має намір погасити за рахунок іншого майна, так як в силу сімейних обставин не має грошових коштів.
Таким чином, рішення суду І інстанції підлягає скасуванню у частині задоволення позову про стягнення неустойки у розмірі 40000 грн. з ухваленням нового в цій частині про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 23 листопада 2010 року у частині задоволення позову, стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 неустойки за несвоєчасну сплату аліментів в сумі 40000 грн. скасувати, ухваливши в цій частині нове рішення про відмову у задоволені позову. У решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Судді: