Справа № 1-257\ 07

ВИРОК

ІМ ЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2007 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі: головуючого судді - Воронцової С.В., при секретарі - Ничипоренко М.В., за участю прокурора - Домашенка О.В., захисника - ОСОБА_4, законного представника- ОСОБА_5

представника служби у справах неповнолітніх - Ліпницького А.В., потерпілої -ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця М.Чернігова, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, учня 9-го класу загально-освітньої школи № 8, не одруженого, непрацюючого, не судимого , проживаючого в АДРЕСА_1

в скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.З КК України, -

ВСТАНОВИВ:

30.11.2006 року , близько 10 години ранку неповнолітній ОСОБА_1 з метою викрадення чужого майна прибув до АДРЕСА_2,де проник до квартири №5, звідки таємно викрав дві золоті сережки,вагою 6 г 585 проби,вартістю 780 грн., золоту обручку ,вагою 1,5 г 585 проби , вартістю 195 грн.,пневматичну рушницю "ІЖ-61 ", вартістю 450 грн., срібну з позолотою сережку,вагою 1г,що не представляє матеріальної цінності для потерпілої, а всього на загальну суму 1425 грн., що належить потерпілій ОСОБА_2

Допитаний в судовому засіданні по пред"явленому обвинуваченю за ст. 185 ч.З КК України підсудний ОСОБА_1 визнав себе винним повністю, підтвердив свої зізнавчі покази данні ним в ході досудового

слідства в якості обвинуваченого, в скоєному    щиро    кається    .Позовні вимоги потерпілої визнав в повному обсязі.

Факт викрадення її майна при зазначених обставинах підтвердила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 та підтримала заявлені нею позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Враховуючи, що фактичні обставини скоєного злочину, об"єм та вартість викраденого майна, доведеність вини підсудного , кваліфікація його дій, розмір цивільного позову учасниками процесу не оспорюється, суд вважає, недоцільним дослідження інших доказів і знаходить, що обвинувачення пред"явлене ОСОБА_1 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що умисні дії ОСОБА_1,які виразилися в таємному викраденні майна потерпілої ОСОБА_2, вчинені з проникненням в житло підлягають кваліфікації за ст. 185 ч. З КК України.

Вирішуючи питання про призначення підсудному покарання суд керується вимогами ст.ст.65-67,103,104 КК України , Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" , Постановою Пленуму Верховного суду України від 16.12.2004 року за №5 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх» та виходить із принципів законності, справедливості, обгрунтованності та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення підсудному міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу підсудного, що вперше притягується до кримінальної відповідальності в неповнолітньому віці, посередньо характеризується, приймає до уваги його вік, стан здоров"я , сімейні та матеріальні обставини, те що він росте та виховується в неповній сім"ї, наявність обставин, що пом"якшують покарання, як щире каяття , сприяння розкриттю злочину, скоєння злочину неповнолітнім , за відсутністю такої , що його обтяжує, і вважає, за можливе призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі із застосуванням ст.69 КК України, нижче від найнижчої межі санкції статті , що йому інкримінується.

Враховуючи обставини вчиненого злочину , данні про особу підсудного який вперше притягується до кримінальної відповідальності в неповнолітньому віці, наявність пом"якшуючих покарання обставин, суд важає за можливе звільнити ОСОБА_1 від покарання з випробуванням, встановивши мінімальний іспитовий термін.

Відповідно до вимог ст.76 п.п.3,4 КК України суд вважає за необхідне зобов"язати підсудного повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання та навчання і з"являтись періодично для реєстрації.

Відповідно до вимог п.10 ч.З Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином і стягнення безпідставно нажитого майна" від 31.03.1989 року - за шкоду заподіяну

неповнолітнім, що не досяг 15 років відповідальність несуть його батьки (усиновителі) або піклувальники, при цьому відповідальність по відшкодування шкоди заподіяну неповнолітнім який не досягнув 15 -річного віку не може бути покладена на нього і після досягнення ним повноліття .У відповідності з вимогами с 1179 ЦК України неповнолітні з 14 до 18 років відповідають за завдану ними шкоду на загальних підставах , а лише у разі відсутності у них майна , остання відшкодовується його батьками (усиновлювачами) або піклувальниками. Питання про відшкодування моральної шкоди злочинними діями неповнолітніх вирішується на загальних правилах цивільного законодавства.

При таких обставинах суд вважає, що цивільний позов потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди обгрунтований, підтверджуються матеріалами справи та підлягає задоволенню в повному обсязі та стягненню з підсудного а разі відсутності в нього майна достатнього для відшкодування шкоди з його законного представника.

При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди , суд враховує характер та обсяг моральних страждань що зазнала потерпіла, час та зусилля необхідні для відновлення попереднього стану, матеріальний стан підсудного та членів його сім"ї, що впливає на реальну можливість виконання рішення суду ,виходить із засад законності, розумності, виваженності та справедливості та вважає що вказані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати по справі на проведення судово-балістичної експертизи у відповідності з вимогами ст.93 КПК України прийняти на рахунок держави в зв"язку з матеріально неспроможністю підсудного їх відшкодувати.

Міру запобіжного заходу у відношенні підсудного залишити попередньообрану.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні злочину передбаченого ст.185 ч.З КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України в вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. ст.104, 75, 76 п.п.3,4 КК України звільнити ОСОБА_1 від покарання якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину та буде періодично з"являтись для реєстрації і повідомляти органи КВІ про зміну місця проживання та навчання.

Стягнути з ОСОБА_1 а в разі відсутності в нього майна з його законного представника ОСОБА_3на користь потерпілої ОСОБА_21425 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього на загальну суму 1925 грн.

Судові витрати в сумі 91 грн.54 коп.на проведення судово-балістичної експертизи у відповідності з вимогами ст.93 ч.5 КК України прийняти на рахунок держави.

До   набрання   вироком   законної  сили   міру   запобіжного   заходу  у відношенні засудженого залишити підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.