СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
14 вересня 2006 року | Справа № 2-2/7199-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гонтаря В.І.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
представник позивача - Хоменко Тамара Аркадіївна, довіреність № б/н від 01.04.2006 - підприємство "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів";
представник відповідача - Сурніна Наталія Іванівна, довіреність № б/н від 31.12.2005 - товариство з обмеженою відповідальністю "Гезльов";
розглянувши апеляційну скаргу підприємства "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Толпиго В.І.) від 20.06.2006 у справі № 2-2/7199-2006
за позовом Підприємства "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів" (вул. 60-річчя СРСР, 7 (вул. Алея Дружби,1), Євпаторія,97400)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гезльов" (вул. Революції, 52,Євпаторія,97400)
про стягнення 124111,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гезльов" про стягнення заборгованості за договором комісії №118 від 29.04.2005 у вигляді упущеної вигоди у розмірі 124111,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29.04.2005 між позивачем та відповідачем був укладений договір комісії №118. Відповідно до пункту 1.1. вищенаведеного договору відповідач зобов'язався за дорученням позивача за комісійну плату укласти за рахунок позивача від свого імені одну чи декілька правочинів по продажу послуг проживання та їжі за ціною не нижче узгодженої.
Відповідно до пунктів 1.3, 1.4. договору сума комісійної плати комісіонера розмежовувалася залежно від забезпечення комісіонером циклічності заїздів відпочиваючих: при забезпеченні циклічних заїздів - 5% від обсягу продажів, у разі здійснення разових заїздів - 05% від обсягу продажів. Пунктом 4.3 договору комісії передбачена відповідальність комісіонера за незабезпечення повного завантаження місць при циклічному заїзді і визначено, що якщо комісіонер не забезпечує повне завантаження при циклічних заїздах відпочиваючих : 90 днів в 2-місцевих номерах і 75днів в 6-місцевих номерах, то він зобов'язаний сплатити комітентові упущену вигоду у розмірі плати за проживання за кожен день недоїзду відповідно до цінових листів до договору комісії.
За наслідками виконання договору сума вказаної упущеної вигоди комітента зважаючи на незаповнення відповідачем заздалегідь заброньованих номерів згідно тим, що додаються відповідно до розрахунків за червень, липень, серпень, склала 12411,00грн.
Однак, в даний час договірні зобов'язання по сплаті упущеної вигоди, визначені пунктом 4.3 договору у розмірі вартості проживання за кожен день недоїзду відповідно до цінового листа, відповідачем не виконані, чим, на думку позивача, порушені умови договору і положення законодавства України, що і стало підставою для звернення позивача з позовом у суд.
Відповідач позовні вимоги не визнає, тому що на його думку позивач плутається в розумінні поняття разових і циклічних заїздів, оскільки в договорі комісії №118 від 29.04.2005. не сказано, що відповідач зобов'язується забезпечити циклічні заїзди. Також відповідач вважає, що комітент самостійно заселяв відпочиваючих у всі вільні номери і при отриманні заявок відповідача знаходив додаткові можливості для надання послуг туристам. Більш того, відповідач вважає, що позивач не планував циклічні заїзди від нього, що підтверджується листами позивача про відсутність вільних місць і відмовою від виконання заявки на бронювання від 20.08.2005 про заїзд групи в кількості 10 чоловік. Також відповідач вважає, що переплатив позивачеві 3986,00грн., оскільки відповідно до актів здачі-приймання послуги надані на суму 305214,00грн., яка була сплачена, тоді як, при звірці розрахунків виявилося, що є розбіжності в акті виконаних робіт за серпень 2005 року на суму 1200,00грн. Також відповідач повідомляє, що між сторонами було укладено 2 договори комісії. За умовами першого договору відповідач переплатив 19186,70грн., а за умовами другого 4138,00грн. Посилання позивача на відсутність бронювання від відповідача не відповідає дійсності, більш того, позивач перешкоджав вселенню туристів, а в деяких випадках взагалі їх не приймав.
Заявою від 07.06.2006 № 01/240 позивач зменшив позовну суму і просить стягнути заборгованість за договором в сумі 112867грн.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2006 (суддя В.І. Толпиго) в позові відмовлено.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду скасувати.
Заявник апеляційної скарги вважає, що рішення господарського суду прийнято незаконно та необгрунтовано, а також суперечить фактичним обставинам справи.
Відповідно до розпорядження заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.08.2006, суддю Сотула В.В. було замінено на суддюПлута В.М.
Відповідно до розпорядження В.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.09.2006, суддів Щепанську О.А. та Плута В.М. було замінено на суддівБорисову Ю.В. та Горошко Н.П.
Відповідно до розпорядження В.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.09.2006, суддю Горошко Н.П. було замінено на суддю Прокопанич Г.К.
Розглянувши матеріали справи повторно в порядку статті 101 Господарського процесального кодексу України, суд встановив наступне.
За умовами договору від 29.04.2005 відповідач зобов'язаний за дорученням позивача за комісійну винагороду вчинити за рахунок позивача від свого імені один або декілька право чинів щодо продажу послуг проживання і харчування за ціною не нижче узгодженої сторонами в ціновому листі до договору і в строки, визначені сторонами у договорі. Належним виконанням комісіонером своїх безпосередніх обов'язків за договором вважається вчинення комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із третіми особами) щодо продажу послуг в порядку та на умовах, визначених договором. Зазначені обов'язки комісіонера вважаються виконаними з моменту набрання чинності відповідним право чином, (пункти 1.1., 1.2. договору).
Обсяг послуг та кількість місць визначаються сторонами згідно заявці та оформляються окремими ціновими листами до договору, які є невід'ємною частиною договору (пункт 1.7.договору).
Позивач в обгрунтування розміру упущеної вигоди представив розрахунок в основу якого покладені дані про вартість номерів, кількості номерів, кількості днів по ціновому листу від 27.04.2005. (а.с.7).
Однак, даний ціновий лист не може бути належним доказом у справі, оскільки цей лист підписаний до договору від 27.04.2005 № 118, а не до договору від 29.04.2005, за невиконання зобов'язань по якому заявлений позов.
Правовідношення за договором комісії регулюються у розділі 69 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1012 Цивільного кодексу України істотними умовами договору комісії є умова про майно і його ціну.
У зв'язку з тим, що договір не містить умов про ціну продажу послуг, умов про послуги, що продаються, а доказів підписання цінових листів до договору від 29.04.2005 № 118 позивач до суду не надав, суд прийшов до висновку, що договір комісії від 29.04.2005 № 118 не укладений.
Позивач в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди посилається на пункт 4.3. договору від 29.04.2005 № 118, а оскільки в ході розгляду спору судовою колегією встановлено, що договір не укладений, підстав для задоволення позову немає.
Слід також відзначити, що з договору від 29.04.2005 № 118 не вбачається обов'язок відповідача забезпечити продаж послуг на циклічний заїзд для проживання і їжі, а в пунктах 1.3.,1.4. договору відбиті лише умови оплати при циклічних і разових заїздах.
На підставі вищевисловленого, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крм прийнято при правільному застосуванні норм матеріального та процесуального права при повно встановлених обставинах справи, у зв'язку з чим, підстав для його скасування немає.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.06.2006 у справі № 2-2/7199-2006 залишити без змін.
Апеляційну скаргу підприємства "Національний центр параолімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації інвалідів" залишити без задоволення.
Головуючий суддя В.І. Гонтар
Судді Г.К. Прокопанич
Ю.В. Борисова