ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"07" вересня 2006 р. Справа № 14/42-06
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Черпака Ю.К.
суддів: Веденяпіна О.А.
Щепанської Г.А.
при секретарі Сташкевич М.О. ,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2., довіреність №НОМЕР_1 від 09.09.2005 року, ОСОБА_3., довіреність від 21.02.2006 року,
від відповідача: Климентьєва О.М., довіреність №01-16-2/689 від 30.08.2006 року,
:
розглянувши апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Вінниця)
на постанову господарського суду Вінницької області
від "30" березня 2006 р. у справі
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (м.Вінниця)
до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області (м.Вінниця)
про визнання протиправним і скасування рішення,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1. (далі "підприємецьОСОБА_1.") звернулася з позовом до державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області (далі "Інспекція") із врахуванням заяви від 16.03.2006р. про зміну предмета позову просила визнати протиправним і скасувати рішення про застосування фінансових санкцій за порушення правил оптової та роздрібної торгівлі в частині додержання державної дисципліни цін від 05.11.2004р. №НОМЕР_2 (а.с.32).
Постановою господарського суду Вінницької області від 30.03.2006р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі підприємець ОСОБА_1. просить скасувати постанову суду і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, що встановлюють компетенцію Державної інспекції з контролю за цінами та підстави для застосування рішення про стягнення фінансових санкцій.
На думку особи, яка подала апеляційну скаргу , суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, який був пропущений з поважних причин (а.с.74-84).
Державна інспекція з контролю за цінами у Вінницькій області (далі "Інспекція") в запереченні на апеляційну скаргу зазначає про обгрунтованість судового рішення та про прийняття його з додержанням норм матеріального і процесуального права (а.с.89-93).
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Службовими особами Державної інспекції контролю за цінами у Вінницькій області проведено перевірку магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", який знаходиться за адресою: м.Вінниця, АДРЕСА_1 та належить позивачу, на предмет дотримання мінімальних цін на алкогольні напої.
За результатами перевірки складено акт від 22.10.2004р. про порушення вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995р., Постанов Кабінету Міністрів України від 21.06.2001р. №700 "Про запровадження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку та лікеро-горілчані вироби" та від 27.08.2003р. "Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 21.06.2001р. №700", щодо реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановленої мінімальної роздрібної ціни (а.с.11-14).
05 листопада 2004 року начальником Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області прийнято рішення №НОМЕР_2 про застосування до позивача фінансових санкцій за порушення правил оптової та роздрібної торгівлі в частині додержання державної дисципліни цін, згідно з яким вирішено вилучити у підприємця ОСОБА_1. у дохід державного бюджету 1000грн. (а.с.10).
Як свідчать матеріали справи, факт порушення вимог ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі "Закон") позивачем визнається і не оспорюється, проте заперечується право відповідача здійснювати перевірку дотримання вимог Закону та приймати відповідні рішення у разі порушення його вимог.
За вчинене підприємцем ОСОБА_1. порушення абзацом 11 частини 2 статті 17 Закону встановлена відповідальність - фінансова санкція у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості отриманої партії товару, але не менше 1000грн. Зазначений штраф спрямовується до бюджету згідно з чинним законодавством.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність прийняття відповідачем оспореного рішення, зважаючи на наступне.
Відповідно до ст.16 та ч.4 ст.17 Закону контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України; рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Статтею 4 Закону України ”Про ціни і ціноутворення”, зокрема, передбачено, що Кабінет Міністрів України: визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління, крім сфери телекомунікацій; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).
Згідно з ч.2 і ч.3 ст.13 Закону України "Про ціни і ціноутворення" контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.; державні органи, що здійснюють контроль за цінами, та їх посадові особи мають права, виконують обов'язки і несуть відповідальність, передбачені Законом України ”Про державну податкову службу в Україні”, крім повноважень, передбачених пунктами 6-9 статті 11 вказаного Закону.
Статтею 14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" передбачена відповідальність за порушення державної дисципліни цін: вилучення в доход відповідного бюджету суми необгрунтовано одержаної виручки та стягнення штрафу.
Повноваження та компетенція відповідача визначена Постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року N1819, якою затверджено Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами. Відповідно до цього Положення Державна інспекція з контролю за цінами (далі "Держцінінспекція") є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому; Держцінінспекція має серед інших право: проводити в органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствах, установах та організаціях незалежно від форми власності перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів; у межах своєї компетенції вимагати від керівників та інших посадових осіб органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які перевіряються, усунення виявлених порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів; приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необгрунтовано одержаної підприємством, установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись з позовами до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
Директивним Наказом Мінекономіки від 01.03.2001р. №3-Д "Про відносини з Державною інспекцією з контролю за цінами, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра економіки України" визначено стратегічні цілі та основні завдання Держцінінспекції, якими є забезпечення реалізації державної цінової політики шляхом організації та здійснення контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, установлення та застосування цін і тарифів; Держцінінспекція самостійно виконує функції, які передбачені законодавством України з діяльності органів виконавчої влади - юридичних осіб, а також специфічні контрольно-наглядові функції з реалізації цінової політики держави в межах завдань, визначених Кабінетом Міністрів України, та прав, наданих для їх виконання.
Держцінінспекціям відповідно до Положення про Міністерство економіки України, затвердженим Указом Президента України від 23 жовтня 2000 року N1159/2000, надано право застосовувати відповідно до законодавства України до суб'єктів підприємництва економічні (фінансові) санкції.
Підпунктом 1.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2001 року N700 ”Про запровадження мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні напої”, визначено розміри мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні напої; установлено, що порядок визначення та застосування мінімальних цін на вітчизняні та імпортні алкогольні напої і зміни до них затверджує Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції разом з Міністерством аграрної політики та Державною податковою адміністрацією.; Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції, Державній податковій адміністрації, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській і Севастопольській міським державним адміністраціям доручено установити контроль за дотриманням державної дисципліни цін та правил торгівлі у сфері реалізації (продажу) алкогольних напоїв.
На виконання зазначеної постанови Міністерством фінансів України, Мінекономіки України та аграрної політики України прийнято спільний наказ N371/168/239 від 08.08.2001р., зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 серпня 2001 року за N 751/5942 (чинний на момент прийняття оспорюваного рішення), яким затверджено Порядок визначення та застосування мінімальних цін на вітчизняні та імпортні горілку і лікеро-горілчані вироби, відповідно до пункту 7 якого контроль за дотриманням державної дисципліни цін та правил торгівлі у сфері реалізації (продажу) вітчизняних та імпортних горілки і лікеро-горілчаних виробів здійснюється Державною інспекцією з контролю за цінами, Державною податковою адміністрацією, Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Згідно з пунктом 6 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України ”Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 02.06.2003р. №790, рішення про застосування фінансових санкцій приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів Державної податкової адміністрації, його регіональні управління та їх територіальні підрозділи, Мінекономіки), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Державної податкової адміністрації, Держкомстату, Держспоживстандарту у межах їх компетенції, визначеної законодавством.
Пунктом 1 Наказу Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 07.10.2003р. N274 встановлено, що застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України ”Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів”, до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють оптову та роздрібну торгівлю коньяком, алкогольними напоями, виготовленими за коньячною технологією, горілкою та лікеро-горілчаними виробами за цінами, нижчими, ніж встановлені оптово-відпускні або роздрібні ціни на коньяк, алкогольні напої, виготовлені за коньячною технологією, горілку та лікеро-горілчані вироби, а також роздрібну торгівлю тютюновими виробами за цінами, вищими максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, покласти на Державну інспекцію з контролю за цінами та її територіальні органи.
Відповідно до п.п.3.8 п.3 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03.12.2001р. N298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за N1047/6238, Державна інспекція з контролю за цінами, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб'єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким такі санкції та їх розміри передбачено.
Посилання позивача на відсутність реєстрації окремих нормативних актів у Міністерстві юстиції України, апеляційний господарський суд не вважає обгрунтованим, оскільки вказані акти не підпадають під критерії, вказані у пунктах 2 і 3 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N731.
Зважаючи на наведене, Державна інспекція по контролю за цінами у Вінницькій області мала право на проведення перевірки, складання акту та прийняття оспореного рішення і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з ч.4 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" дії органів, які мають право контролю за реалізацією норм цього Закону, можуть бути оскаржені в місячний термін у судовому порядку.
Отже, отримавши спірне рішення в листопаді 2004 року і не погоджуючись з правом інспекції на проведення перевірки і прийняття рішення про застосування фінансової санкції за продаж алкогольних напоїв за цінами, нижчими від встановлених мінімальних цін, підприємецьОСОБА_1. могла в місячний термін оскаржити такі дії до господарського суду.
Натомість позов пред'явлено 11 січня 2006 року.
Як свідчать матеріали справи, клопотання про поновлення пропущеного строку було подане позивачем 20.03.2006р. У ньому він послався на зміни у законодавстві, відсутності практики застосування Кодексу адміністративного судочинства України, а також на ту обставину, що він помилково звернувся до місцевого загального суду з аналогічним позовом, провадження по якому було закрите.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд правильно відмовив у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку на звернення до суду, оскільки зазначені у клопотанні обставини не свідчать про поважність причини пропуску цього строку і не можуть бути підставою для його поновлення.
Постанова місцевого господарського суду є законною та обгрунтованою, а тому має бути залишеною без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 п.п.6-7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Постанову господарського суду Вінницької області від 30 березня2006 року залишити без змін, а апеляційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складання ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Черпак Ю.К.
судді:
Веденяпін О.А.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 3 прим.
1 - до справи
2 - відповідачу
3 - в наряд