Судове рішення #136413
327/4-05

КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

          01033, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31


Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А


15.06.06 р.                                                                                                    № 327/4-05                                                                                

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:


Головуючий                                                                                Рибченко А.О.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.




розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал»на рішення господарського суду Київської області від 03.03.2006 р.


у справі № 327/4-05 (суддя Попікова О.В.)


за позовом Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал»,  

м. Вишгород

до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», м. Вишгород

про стягнення 222 490,90 грн.,-          

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Київської області звернулось з позовом Вишгородське міське комунальне підприємство «Водоканал»до Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа», в якому просило стягнути з відповідача 222 490,90 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення.

Заявою № 61 від 17.02.2006 р. позивач зменшив розмір позовних вимог, просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані послуги з прийняття каналізаційних стоків води, не розписаної відповідачем на споживачів гарячого водопостачання на суму 155 566,50 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 03.03.2006 р. у справі № 327/4-05 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням,  позивач у справі - Вишгородське міське комунальне підприємство «Водоканал»звернувся з апеляційною скаргою №  160 від 05.05.2006 р., в якій просить Київський міжобласний апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Київської області від 03.03.2006 р. і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник вважає, що при винесенні рішення судом неправильно застосовано норми матеріального права, а саме, п. 21.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України.

Вишгородським районним комунальним підприємством «Вишгородтепломережа»подано апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу № 619 від 24.05.2006 р., в якому просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників  сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства України, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал»не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В січні 2004 року позивачем направлено відповідачу примірники Договору на послуги водопостачання та водовідведення № 155 від 15.01.2004 року, згідно з яким позивач (постачальник) зобов’язався забезпечувати відповідача (абонента) питною водою та приймати каналізаційні стоки, а відповідач - оплачувати надані послуги відповідно до умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення, затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року.

Згідно з останнім абзацом пункту 2.2.е Договору № 155 від 15.01.2004 року передбачалось, що відповідач сплачує позивачу за різницю між показниками лічильників, встановлених на об’єктах відповідача (бойлерних, котельнях) та обсягом використаної води споживачами (населенням, бюджетними організаціями, на власні потреби), по затверджених тарифах для III групи споживачів: вода -1,16 грн. (без ПДВ), стоки - 1,22 грн. (без ПДВ) за 1 м3.

Розглянувши зазначений проект договору, відповідач направив позивачу примірники протоколу розбіжностей, яким запропонував виключити згаданий абзац пункту 2.2.е Договору.

За наслідками розгляду протоколу розбіжностей позивач надіслав відповідачу листа № 176 від 09.04.2004 року та 2 примірники протоколу погодження розбіжностей, яким залишено без уваги пропозицію відповідача стосовно виключення вищезазначеного абз. 5 п. 2.2 е Договору.

Як встановлено в суді першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, протягом 2004 - 2005 років позивач надавав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення та надсилав йому рахунки на оплату їх вартості, які відповідач частково сплачував відповідно до складених ним звітів і розрахунків про кількість використаної води та скинутих стоків.

26.11.2004 року позивач направив відповідачу претензію № 557, в якій просив погасити заборгованість, посилаючись на абз. 5 пункту 2.2.е Договору № 155 від 15.01.2004 року, згідно з яким відповідач зобов’язаний сплачувати за різницю між показниками лічильників, встановлених на об’єктах відповідача та обсягом використаної води споживачами по тарифам, затвердженим для III групи споживачів: вода -1,16 грн. (без ПДВ), стоки - 1,22 грн. (без ПДВ).

Відповідачем дана претензія була відхилена з посиланням на недосягнення сторонами домовленості стосовно пункту 2.2.е Договору № 155 від 15.01.2004 року.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок господарського суду Київської області щодо необхідності відмови позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог.

Загальний порядок укладання господарських договорів врегульований ст. 181 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов’язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Позивач є суб’єктом природних монополій відповідно до Закону України «Про природні монополії», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про трубопровідний транспорт», Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення, затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва і Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 14.02.2001 № 35/34, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.03.2001 за № 183/5374.

Враховуючи вимоги ч. 7 ст. 181 Господарського кодексу України, суд першої інстанції прийшов вірного висновку, що позивач прийняв пропозицію відповідача виключити запропонований абзац пункту 2.2. е Договору № 155 від 15.01.2004 року, а тому нарахування позивачем оплати за стоки з посиланням на різницю між показниками лічильників на об’єктах відповідача та обсягом використаної води споживачами є безпідставним.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 155 від 15.11.2004 року розірвання договору за вимогою однієї з сторін дозволяється після письмового попередження другої сторони в місячний термін.

Згідно з п. 5.1 Договору № 155 від 15.11.2004 року, він укладається терміном на 1 рік з 15 січня 2004 року і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Пунктом 5.2 Договору № 155 від 15.11.2004 року передбачено, що Договір вважається переукладеним на новий термін, якщо за один місяць до припинення його дії, жодна з сторін не заявить про розірвання договору.

Дотримуючись зазначених умов Договору, відповідач листом від 14.12.2004 року № 1530 повідомив позивача про розірвання Договору та направив йому 2 екземпляри проекту нового договору на 2005 рік, який сторонами укладено не було.

Відповідно до п. 21.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або місцевих джерел, згідно з показаннями водолічильників, а в разі відсутності останніх- за діючими нормами водоспоживання та іншими видами взаємних розрахунків з абонентами згідно з п. 21.2 цих Правил.

Водоканал має право вимагати від абонентів встановлення приладів обліку стічних вод, котрі мають перебувати на балансі абонента. Абонент забезпечує їх ремонт та перевірку у визначені строки.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційного господарського  суду пояснив, що нарахування за спожиті послуги здійснювалось ним на підставі звітів про показники лічильників, встановлених на об’єктах відповідача. Кількість води, яка спожита згідно показників лічильників відповідача та кількість води, яка розписується на споживачів, не співпадає. Проте, позивач не має можливості виставляти населенню рахунки за надвикористання води понад затверджені норми водоспоживання, а тому і оплата таких стічних вод взагалі не відбувається і повністю відноситься на рахунок позивача.

Місцевий господарський суд прийшов правильного висновку, що за відсутності відповідного договірного врегулювання порядку оплати стоків води, яка використовується населенням понад встановлені норми, можливість стягнення заборгованості за надання позивачем послуг з водовідведення можливе, за умови використання позивачем права вимагати від абонентів встановлення приладів обліку стічних вод, котрі мають перебувати на балансі абонента.

Таку можливість передбачено в абз. 2 п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення, затверджених Наказом Держитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено факту прийняття від відповідача каналізаційних стоків не розписаної на споживачів води та не надано належних доказів, оформлених відповідно до вимог ст. 34 ГПК України, обсягу стічних вод, відведених позивачу, за які відповідачу нарахована заборгованість на суму 155 566,50 грн.

З огляду на вище викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Київської області повно з’ясував обставини справи і дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови Вишгородському міському комунальному підприємству «Водоканал»у позові про стягнення з Вишгородського районного комунального підприємства «Вишгородтепломережа»155 566,50 грн. нарахованої ним заборгованості, а тому підстав для зміни або скасування судового рішення немає.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд,


ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 03.03.2006 р. у справі № 327/4-05 залишити без змін, а апеляційну скаргу Вишгородського міського комунального підприємства «Водоканал»- без задоволення.

          2. Матеріали справи № 327/4-05 повернути до господарського суду Київської області.




          


Головуючий                                                                                Рибченко А.О.

Судді                                                                                          

                                                                                                         Андрейцева  Г.М.

                                                                                                         Зеленіна  Н.І.


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація