АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09  грудня  2010  року                                                              м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

          головуючого          Кулянда  М.  І.  

          суддів: Міцнея В.Ф., Галичанського А.Д.

          секретар Злой В.П.

          за участю: ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3,

                            її представника ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Чернівецької міської ради, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання договору дарування недійсним, визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на самочинну добудову, визнання частини будинку спільним сумісним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 вересня 2010 року, -

встановила:

          У вересні 2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Чернівецької міської ради, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання договору дарування недійсним, визнання дійсним договору купівлі-продажу, визнання права власності на самочинну добудову, визнання частини будинку спільним сумісним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя.

          Посилався на те, що з відповідачкою ОСОБА_3 перебував в зареєстрованому шлюбі з 28 липня 2000 року по 5 грудня 2007 року, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу. Під час перебування у шлюбі ними було придбано 25 лютого 2002 року 470/1000 частин будинку АДРЕСА_1,   в   їх

Справа №22ц-2597/2010 р.                                                                        Головуючий у І інстанції

Категорія:                                                                                                              Плаван В.О.

                                                                                                                     Доповідач: Кулянда М.І.

користуванні знаходились наступні жилі та інші приміщення, а саме: веранда 1-1 площею 13,5 кв. м., коридор 1-2 площею 8 кв.м., кімната 1-3 площею 14 кв.м., кімната 1-4 площею 15,3 кв.м., кімната 1-5 площею 8.3 кв.м., санвузол 1-6 площею 4,3 кв.м. та кухня 1-7 площею 9,7 кв.м. та відповідні будівлі з лівої сторони будинку, а саме: гараж літ.„Б", сарай з погребом літ.„В", вбиральня літ.„Г". Вказує на те, що між співвласниками будинку фактично була поділена земельна ділянка площею 7850 кв.м., яка приватизована та виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку від 22.02.2007 року. Вартість придбаної ними частини будинку, згідно довідки ЧКБТІ від 12.02.2008 року складає 84901 грн.     

Придбання ними частини спірного будинку було оформлено, як договір дарування між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_3, однак фактично було укладено договір купівлі –продажу еквівалентним 6500 доларам США. В підтвердження вказаного факту, є договір №3 від 22.01.2002 року про надання довгострокової позики, укладеного ним разом з відповідачкою та ВАТ „Чернівецький олійно-жировий комбінат", який вони погашали протягом п'яти років. Після його звільнення з комбінату, залишок боргу було перенесено на   ОСОБА_3

Вказував на те, що договір дарування між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є удаваним правочином, який вичинявся сторонами для приховування іншого правочину, оскільки ОСОБА_5 не є їх
родичем, близьким знайомим, тому безоплатна передача ОСОБА_5 його
власності ОСОБА_3 є нереальною. Вважав, що в дійсності було укладено договір купівлі-продажу 470/1000 частин будинку АДРЕСА_1 між ОСОБА_5 та ОСОБА_3,
вказана власність придбана під час його шлюбу з ОСОБА_3, є їх спільною сумісною власністю, яка підлягає поділу у рівних частках.

Крім того, під час шлюбу на земельній ділянці, яка
приватизована ОСОБА_3 за спільні кошти, ними самочинно
було добудовано приміщення веранди площею 13,59 кв.м. до будівлі та за час спільного проживання в спірній частині будівлі ним зроблено капітальний ремонт та ряд поліпшень у квартирі. Зокрема, за спеціально розробленою та затвердженою  документацією влаштовано водопровід та під'єднано будинок до центральної каналізаційної мережі, проведена внутрішня та зовнішня штукатурка стін, замінено електропроводку, розетки та вимикачі, електролічильник, встановлено газовий лічильник, газовий котел, газову колонку, газову плиту, влаштовано парове опалення, встановлено нову сантехніку, під'єднано пральну машину –автомат, витяжку на кухні, зроблено бетонну стяжку, виконано утеплення пінопластом та спеціальним утеплювачем, встановлено ламіновану підлогу, металопластикові вікна, замінено дерев'яні двері, встановлено ринви, водостоки із жесті. Зроблено шпаклівку та ґрунтовку стін, поклеєні шпалери, придбано та встановлено 130м азбестоцементних труб, бетонні кільця діаметром 150 см. Внаслідок вищевказаних поліпшень вартість квартири значно збільшилась з урахуванням самочинної добудови, вся квартира повинна бути визнана спільним майном подружжя, оскільки вона придбана та поліпшена під час спільного проживання.

Посилався на те, що іншого житла у нього немає, вважає, що  можливий поділ спірної частини квартири з виділенням йому частки в натурі.

Після проведення судової будівельно-технічної експертизи №09/132 від 14.03.2009 ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги в частині розподілу спільного майна.

Просив:

- визнати удаваним договір дарування від 22 лютого 2002 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 про передачу останній у дар 470/1000 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 визнавши що в дійсності сторони уклали договір купівлі-продажу спірної частини будинку;

- визнати 470/1000 частини спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 з належними до нього господарськими спорудами, а саме гаражем літ.„Б”, сараєм з погребом літ.„В”, вбиральнею „Г” є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та його, ОСОБА_1;

- провести поділ 470/1000 частини спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 виділивши йому у власність квартиру №1, в яку будуть входити такі приміщення: коридор 1-6 площею 4,30 кв.м. вартістю 12453 грн., кухня 1-5 площею 8,30 кв.м. вартістю 25051 грн., кімната 1-4 площею 15,30 вартістю 46178 грн., гараж літ.„Б” вартістю 25814 грн., Ѕ вбиральні літ.„Г” вартістю 2696 грн., Ѕ огорожі №1-а (ворота з хвірткою) вартістю 2769 грн., №1 огорожа вартістю 1636, Ѕ замощення літ.„І” вартістю 1609,50 грн., а всього на загальну суму 118206,50 грн., що на 36735,00 грн. менше за ідеальну частку та становить 214/1000 частин спірного будинковолодіння;

- провести поділ 470/1000 частини спірного будинковолодіння АДРЕСА_1 виділивши ОСОБА_3 у власність квартиру №1-а, в яку будуть входити такі приміщення: коридор1-2 площею 8,00 кв.м. вартістю 24145 грн., кімната1-3 площею 14,00 кв.м. вартістю              42254 грн., кухня 1-7 площею 5,70 кв.м. вартістю 17890 грн., суміщений санвузол 1-7а площею 3,80 вартістю 11927, веранда 1-1 площею 15,30 вартістю 42911грн., ганок вартістю 413 грн., навіс вартістю 2776 грн., сарай з підвалом літ. „В" вартістю 234 грн., сарай з підвалом літ. „В-1" вартістю 5336 грн., 1/2 вбиральні літ. „Г" вартістю 2696 грн., ж - вольєр для собаки вартістю 4158 грн., 1/2 огорожі №1-а (ворота з хвірткою) вартістю 2769 грн., №1 огорожу вартістю 1636 грн.,  Ѕ замощення літ. „І” вартістю 1609,50 грн., а всього на загальну суму 191676,50 грн., що на 36735,00 грн. більше за ідеальну частку та становить-347/1000 частин спірного будинковолодіння.

Просив витрати на переобладнання квартир покласти на сторони в рівних долях.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 вересня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

          Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з’ясував обставини,  що  мають  значення для справи, не дав належну правову оцінку наявним у справі доказам, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

          Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частині  задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору дарування удаваним, визнання дійсним договору купівлі-продажу,  поділ спільного майна подружжя скасуванню.

       Відмовляючи в позові про визнання договору дарування частини будинку удаваною угодою, суд посилався на те, що позивач не довів, що спірна частина будинку була придбана за договором купівлі-продажу і не доведено письмовими доказами, що за час шлюбу внаслідок спільних трудових чи грошових затрат подружжя істотно збільшилась у своїй вартості частина придбаного будинку.

          Такий висновок суду постановлений з порушенням норм матеріального права та не відповідає дійсним обставинам справи.

           Відповідно до ч.2 ст.58 ЦК УРСР 1963 року, чинної на час укладення спірного договору, у разі укладення сторонами угоди з метою приховати іншу угоду (удавана угода), суд визнає, що сторонами  укладена та угода, яку вони дійсно мали на увазі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 28.07.2000 року по 05.12.2007 року.

25 лютого 2002 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, за яким відповідачка отримала безкоштовно у дар 470/1000 частин жилого будинку АДРЕСА_1

Неправильно застосувавши до цих правовідносин положення ст.ст.717, 719 ЦК України, суд дійшов висновку, що спірний договір був укладений відповідно до вимог закону.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судовою колегією, ОСОБА_5 з метою продажу належних йому 470/1000 частин будинку АДРЕСА_1 подав 27 липня 2001 року оголошення в газету Від і До оголошення про продаж цього майна за ціною 6500 у.о. (а.с.364-364-370).

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що, ознайомишсь з цими оголошеннями, він разом з ОСОБА_3 знайшли ОСОБА_5, з яким домовилися про придбання належної йому частини будинку. Оскільки ОСОБА_5 не бажав повідомляти інших співвласників будинку про продаж своєї частки у праві спільної часткової власності, 25 лютого 2002 року в нотаріальній конторі замість договору купівлі-продажу було оформлено договір дарування цієї частки. При цьому він передав дружині ОСОБА_5 суму, еквівалентну 6500 доларів США, тобто ціну, яка була зазначена в оголошенні. Для придбання житла він отримав на Чернівецькому олійно-жировому комбінаті довгострокову позику. Після придбання вказаної частини будинку ним та відповідачкою здійснено її капітальний ремонт та інші поліпшення. Про те, що договір дарування був оформлений лише на дружину –ОСОБА_3 він дізнався після розірвання шлюбу, коли вона почала перешкоджати йому користуватися спірним майном.

З копії договору про надання довгострокової позики від 22 січня 2002 року вбачається , що позивачу була надана безпроцентна довгострокова фінансова позика в розмірі 12000 грн. (а.с.26-27).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що його сусід ОСОБА_5 розповів йому про те, що у 2002 році він продав свою частину будинку сім’ї ОСОБА_1.

Окрім того, судовою колегією встановлено, що ОСОБА_5 не є родичем, ні близьким знайомим ОСОБА_3

Зазначені обставини свідчать про те, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 25 лютого 2002 року фактично було укладено договір купівлі-продажу 470/1000 частин жилого будинку АДРЕСА_1

Відповідно до ст.22  КпШС, яка діяла на момент укладення спірного договору, майно нажите подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

Таким чином, придбана сторонами під час шлюбу частину вказаного будинку є їхньою спільною сумісною власністю.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання договору дарування удаваним та визнання, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, визнання 470/1000 частин жилого будинку спільною сумісною власністю сторін та поділ цього майна є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

           В судовому засіданні першої інстанції було встановлено, що під час спільного проживання сторін проводились роботи по переплануванню та переобладнанню спірного житлового будинку без відповідного дозволу компетентних органів.

          Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок,  будівля,  споруда,  інше нерухоме майно вважаються  самочинним  будівництвом,  якщо  вони  збудовані   або будуються  на  земельній  ділянці,  що  не була відведена для цієї мети,  або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

         Особа,  яка  здійснила  або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

          Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути  за рішенням суду визнане за особою,  яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за  умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Тому  суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, відмовивши в задоволенні позовних вимог в цій частині.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про визнання договору дарування удаваним та визнання того, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, визнання 470/1000 частин жилого будинку спільною сумісною власністю сторін та поділ цього майна у відповідності до п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цих позовних вимог, а в решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

                                                          вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 20 вересня 2010 року

в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання договору дарування удаваним, визнання дійсним договору купівлі-продажу,  поділ спільного майна подружжя скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Чернівецької міської ради, треті особи ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання договору дарування удаваним, визнання того, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, визнання  470/1000 частин жилого будинку спільною сумісною власністю сторін та поділ цього майна задовольнити.

          Визнати договір дарування від 25.02.2002 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, який посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстровано в реєстрі за № 385 на 470/1000 частини житлового будинку АДРЕСА_1

          Вважати, що між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 25.02.2002 року було укладено договір купівлі-продажу на 470/1000 частини будинковолодіння АДРЕСА_1 за яким продавцем є ОСОБА_5, а покупцем ОСОБА_3.

Визнати 470/1000 частин жилого будинку АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Поділити 470/1000 житлового будинку та виділити у власність  ОСОБА_1: коридор 1-6 площею 4,30 кв.м. вартістю 12453 грн., кухню 1-5 площею 8,30 кв.м. вартістю 25051 грн., кімнату 1-4 площею 15,30 вартістю 46178 грн., гараж літ.„Б” вартістю 25814 грн., Ѕ вбиральні літ.„Г” вартістю 2696 грн., Ѕ огорожі №1-а (ворота з хвірткою) вартістю 2769 грн., №1 огорожу вартістю 1636, Ѕ замощення літ.„І” вартістю 1609,50 грн., а всього на загальну вартість 118206,50 грн., що на 36735,00 грн. менше за ідеальну частку та становить 214/1000 частин спірного будинковолодіння;

Поділити 470/1000 житлового будинку та виділити у власність  ОСОБА_3: коридор1-2 площею 8,00 кв.м. вартістю 24145 грн., кімнату 1-3 площею 14,00 кв.м. вартістю  42254 грн., кухня 1-7 площею 5,70 кв.м. вартістю 17890 грн., суміщений санвузол 1-7а площею 3,80 вартістю 11927, веранда 1-1 площею 15,30 вартістю 42911грн., ганок вартістю 413 грн., навіс вартістю 2776 грн., сарай з підвалом літ. „В" вартістю 234 грн., сарай з підвалом літ. „В-1" вартістю 5336 грн., 1/2 вбиральні літ. „Г" вартістю 2696 грн., ж - вольєр для собаки вартістю 4158 грн., 1/2 огорожі №1-а (ворота з хвірткою) вартістю 2769 грн., №1 огорожу вартістю 1636 грн.,  Ѕ замощення літ. „І” вартістю 1609,50 грн., а всього на загальну вартість 191676,50 грн., що на 36735,00 грн. більше за ідеальну частку та становить-347/1000 частин спірного будинковолодіння.

Витрати на переобладнання квартири покласти на сторони.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

          Судді: