Справа №1-5 2007 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2007 року                                                                                                                       м.Гайворон

Гайворонський     районний  суд     Кіровоградської  області   в   складі:   головуючої  судці Задорожної Л.І., при секретарі Паршегубі Г.П.,

з участю прокурора Бондаренка А.А., захисників адвокатів ОСОБА_1., ОСОБА_2., представника потерпілого адвоката ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1., уродженця м.Гайворона Кіровоградської області, українця, громадянина України, із середньою  освітою,  розлученого,  на  утриманні   1   н\л  дитина,  не

працюючого, мешканця АДРЕСА_1, раніше судимого

13.12.2005 року Гайворонським районним судом за ч.І ст.164 КК України до 80 год. громадських робіт,

-    05.04.2006 року Гайворонським районним судом за ч.2 ст.389 КК України до 2-х місяців арешту,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.І ст. 121, ч.2 ст.296 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2., уродженця м.Гайворона Кіровоградської області, українця, громадянина України, із середньою-спеціальною освітою, одруженого, на утриманні 1 н\л дитина, не працюючого, мешканця АДРЕСА_2, такого, що не має судимості,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.І ст.121, ч.2 ст.296 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Підсудні ОСОБА_4та н\л ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вчинили грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась в тривалому неприпиненні хуліганських дій в громадському місці та спричиненні потерпілому ОСОБА_6легких тілесних ушкоджень, групою осіб.

Крім того, ОСОБА_4завдав потерпілому ОСОБА_6умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння.

Злочини скоєно за таких обставин:

03.042004 року о 23 год. в с.Тополі Гайворонського району біля сільського будинку культури підсудні, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, стали вимагати у потерпілого ОСОБА_6«могорич», який він наче б то обіцяв їм кілька днів тому. В зв'язку з відмовою потерпілого виставити «могорич» ОСОБА_5 наніс потерпілому удар рукою в обличчя, від якого той упав, підвівся, ОСОБА_5 вдруге вдарив його, а потім ОСОБА_4кинув потерпілого на землю і обидва ногами наносили удари в область голови. Свідки ОСОБА_7та ОСОБА_8 завели потерпілого в БК в одну із кімнат. Сюди ж зайшов ОСОБА_4, витяг потерпілого в зал, де проходила дискотека, і продовжив бити його руками в обличчя. В ході нанесення ОСОБА_4 ударів потерпілий бився головою об стіну, внаслідок чого на лобі утворилась обширна гематома. При цьому ОСОБА_6 було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя потерпілого в момент заподіяння у вигляді закритої черепно-мозкової травми з переломом лобової кістки і забоєм головного мозку. При цьому потерпілий,  втративши  свідомість,  впав.   Свідки  ОСОБА_7.   і  ОСОБА_8 вивели

потерпілого з приміщення і підвели до ставка. Там до нього знову підійшли підсудні, ОСОБА_4запропонував «поговорити», а ОСОБА_5 знову вдарив потерпілого в підборіддя, після чого той вдруге втратив свідомість і був доставлений в лікарню, де знаходився на лікуванні з 03 по 23.04.2004 року з діагнозом: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, підшкірна гематома лобної області, численні забої, зсадини обличчя та голови.

Таким чином підсудні ОСОБА_4та н\л ОСОБА_5 вчинили грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, групою осіб, тобто злочин, передбачений ч.2 ст.296 КК України.

Крім того, підсудний ОСОБА_4також заподіяв потерпілому ОСОБА_6умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя потерпілого в момент заподіяння, тобто злочин, передбачений ст.121 КК України.

Допитані в судовому засіданні підсудні визнали себе винними за інкримінованими епізодами обвинувачення за вказаних обставин й дали цілком узгоджені з пред'явленим звинуваченням покази. Які також узгоджуються з показами допитаних судом свідка ОСОБА_7. та експерта ОСОБА_9.

Представники потерпілого ОСОБА_10. та ОСОБА_3. змінили позовні вимоги за заявленим цивільним позовом, в зв'язку з частковим відшкодуванням підсудними заподіяної шкоди остаточно просять суд стягнути з підсудних ОСОБА_4та ОСОБА_5а солідарно на користь потерпілогоОСОБА_6. на відшкодування витрат за надання юридичної допомоги адвокатом 600 (шістсот) грн., також на відшкодування моральної шкоди потерпілого стягнути з ОСОБА_41000 грн., з ОСОБА_5 1800 грн.

Представники потерпілогоОСОБА_6., враховуючи те, що підсудні після скоєного ними злочину частково відшкодували заподіяні збитки, сподіваючись на їх допомогу в майбутньому, враховуючи, що з моменту вчинення злочину сплинуло 3 роки, просять суд не позбавляти волі підсудних.

Згідно вимог ч.З ст.299 КПК України суд, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння підсудними та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, в оцінку інших доказів, досліджених органом досудового слідства, не входив.

Даючи оцінку доказам по справі, суд вважає, що в судовому засіданні знайшла своє ствердження вина підсудних ОСОБА_4та ОСОБА_5 в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, групою осіб, а їх дії кваліфікуються за ч.2 ст.296 КК України. Також знайшла своє ствердження вина підсудного ОСОБА_4 в заподіянні потерпілому ОСОБА_6 умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілого в момент заподіяння, а його дії кваліфікуються за ст.121 КК України.

Суд вважає недоказаною вину підсудного ОСОБА_5а в заподіянні ОСОБА_6умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя потерпілого в момент заподіяння, тобто злочину, передбаченого ч.І ст.121 КК України, оскільки вказані тілесні ушкодження могли були спричинені потерпілому від ударів із використанням предмета з плоскою необмеженою контактуючою поверхнею, чи внаслідок удару до такого предмета (стіни), рукою чи ногою таке тілесне ушкодження спричинене бути не могло.

Тому за ч.І ст.121 КК України ОСОБА_5 підлягає виправданню.

Суд вважає справедливим стягнути з підсудних на користь потерпілого моральну шкоду та витрати на юридичну допомогу адвокатом в межах змінених позовних вимог.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєних злочинів, особу підсудних та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочини, інкремінуємі підсудному ОСОБА_4., є умисним злочином середньої тяжкості по 1-у епізоду та умисним тяжким злочином по 2-у епізоду.

Злочин, інкремінуємий підсудному ОСОБА_5у, є умисним злочином середньої тяжкості. Обставинами, що пом'якшують покарання підсудних по справі суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, у ОСОБА_5 - також вчинення злочину неповнолітнім.

Обставинами, що обтяжують покарання підсудних по справі суд визнає скоєння злочинів у стані алкогольного сп'яніння.

ПідсуднийОСОБА_4. за місцем проживання характеризується нейтрально, за останнім місцем роботи - позитивно.

Підсудний ОСОБА_5. за місцем проживання характеризується нейтрально. З моменту скоєння злочину змінився сімейний стан: одружився, має 1 м\л дитину.

Покарання повинно бути у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи викладені обставини, позицію представника потерпілого, суд приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудних можливе без відбування покарання і до них доцільно застосувати ст.75 КК України.

Позови доказані й підлягають задоволенню.

Суд, керуючись ст.ст.70, 75, 76, ст.121 ч.1, ст.296 ч.2 КК України, ст.ст.323,324,327,343,349 КПК України, ст.1195 ЦК України, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винним і призначити покарання ОСОБА_4 за ч.2 ст.296 КК України у вигляді - 2 (двох) років позбавлення волі, за ч.І ст.121 КК України у вигляді - 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ч.І ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4. визначити у вигляді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4. від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням і встановити іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі п.п.2,3,4 ч.І ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4. обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Обрану відносноОСОБА_4. міру запобіжного заходу - утримання під вартою - змінити на підписку про невиїзд, звільнивши його з-під варти із залу суду.

Визнати винним і призначити покарання ОСОБА_5 за ч.2 ст.296 КК України у вигляді - 2 (двох) років позбавлення волі.

ОСОБА_5. у пред'явленому звинуваченні за ч.І ст.121 КК України визнати невинним і виправдати за відсутністю в його діях складу злочину.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5. від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням і встановити іспитовий строк 1 (один) рік.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_5. до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

Стягнути з ОСОБА_4 солідарно зОСОБА_5на користь ОСОБА_6на відшкодування витрат за надання юридичної допомоги адвокатом 600 (шістьсот) грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6на відшкодування моральної шкоди 1800 (одну тисячу вісімсот) грн.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Кіровоградської області через Гайворонський районний суд протягом 15 діб із моменту проголошення.

Суддя             Л.Задорожна