Справа №1-53 2007 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2007 року                                                                                                                   м.Гайворон

Гайворонський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючої судді Задорожної Л.І., при секретарі Паршегубі Г.П.,

з участю прокурора Бондаренка А.А., представника потерпілих - представника органу опіки і піклування Запорощук Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м.Гайворона Кіровоградської області, українки, громадянки України, позапартійної, з незакінченою неповною середньою освітою, не заміжньої, утриманців немає, не працюючої, мешканки АДРЕСА_1, раніше не судимої,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.166 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. вчинила злісне невиконання обов'язків по догляду за дітьми, що спричинило тяжкі за таких обставин:

Підсудна ОСОБА_1., є матір'ю-одиначкою двох неповнолітніх дітей -ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2., та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідно до ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України та ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" ОСОБА_1, як мати, зобов'язана була піклуватися про здоров'я дітей, їх фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дітей, спрямовувати виховання дітей на розвиток їх особистості. При цьому, вона несе відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Всупереч зазначених вимог законодавства, ОСОБА_1. протягом 2004 - 2006 p.p. систематично, тривало і злісно не виконувала обов'язки по догляду за дітьми, залишаючи дітей без нагляду, харчування, одягу, ухиляючись від їх лікування, не створюючи належних умов проживання та виховання, не надаючи їм грошового утримання. Діти не мали постійного місця проживання, були відсутні елементарні санітарно-побутові умови проживання (антисанітарія) та необхідне харчування і догляд. В зв'язку з цим діти систематично хворіли простудними захворюваннями, залізодефіцитну анемія та регулярно доставлялися в лікувальні заклади, в окремих випадках без матері, яка залишала дітей без нагляду. З серпня 2006 року діти тривалий період часу перебували в дитячому відділенні Гайворонського РТМО.

Відсутність протягом тривалого часу елементарних умов проживання та харчування дітей призвело до погіршення стану їх здоров'я, хронічного захворювання дихальних шляхів, залізодефіцитної анемії, що в подальшому може привести до загального відставання в фізичному розвитку, тривалого лікування дітей, і з урахуванням їх вікового стану є тяжкими наслідками. Вказане підтверджується висновком експерта від 12.02.2007 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи.

Протягом вказаного періоду ОСОБА_1. проживала за рахунок державної допомоги сім'ям з дітьми, яку одержала в сумі 11211 грн. Проте дані кошти на утримання та лікування дітей не витрачала, а на власні потреби. Малолітній ОСОБА_2. з 01.09.2005 р. перебуває на державному утриманні в Завалівській школі-інтернат, додому не приїжджає в зв'язку із відсутністю умов, мати дитині грошове утримання не надає.

Підсудна ОСОБА_1. не зважала на неодноразові відповідні попередження службою у справах неповнолітніх і органами опіки та піклування Гайворонської РДА, медичними працівниками РТМО з приводу належного догляду за дітьми. Також заходи адміністративного впливу ігнорувала.

Представник н\л потерпілих Запорощук Н.А., суду показала, що працює на посаді провідного спеціаліста служби у справах неповнолітніх та згідно посадових обов'язків займається питаннями соціального захисту дітей, які залишилися без піклування батьків. Пояснила, що сім'я ОСОБА_1. перебуває на обліку в службі у справах неповнолітніх Гайворонської РДА з листопада 2003 року як соціально-неблагополучна.

Матеріали та акти перевірок умов проживання дітей свідчать про систематичне проведення профілактичної роботи з ОСОБА_1., винесення неодноразових попереджень про належне виконання батьківських обов'язків. Однак умови проживання ставали гіршими з кожним роком; антисанітарія, постійний холод, неналежне харчування, а іноді діти взагалі голодні. Під час обстеження встановлювалися відсутність запасів харчування, палива, в квартирі брудно й холодно. При цьому підсудна знаходилася неодноразово в стані алкогольного сп'яніння, а тому залишати дітей в будинку було небезпечно, і їх доставляли в РТМО. Кожен із зазначених разів доньку ми знаходили за різними адресами в зв'язку із проживанням ОСОБА_1. в різних співмешканців. Однак, ситуація не покращувалась, а тому було прийнято рішення органом опіки та піклування Гайворонської РДА про позбавлення батьківських прав підсудної відносно доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3., яка знаходилася в лікарні з листопада 2006р., та сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти постійно лікувались за рахунок лікарні, а дитячі кошти фактично підсудна витрачала на алкогольні напої та цигарки. З літа 2006 р. підсудна взагалі не була з дітьми, і кошти на них не витрачала. Син ОСОБА_2 весь час перебуває в Заваллівській школі-інтернат, мати його не відвідує. В вересні 2006 р. його забрали прямо з лікарні, зовсім не підготовленим до навчання. Коли діти були в лікарні одні, то підсудна їх не відвідувала, про них не піклувалася. В лікарню діти доставлялися постійно хворобливі, лікарі виявляли в них простудні захворювання, анемію. Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1. не лише не бажає здійснювати догляд за дітьми, але і ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, що негативно вплинуло на стан здоров'я дітей, їх розвиток, грубо порушує їх права.

Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_1. визнала себе винною у злісному невиконання обов'язків по догляду за дітьми, що спричинило тяжкі наслідки за вказаних обставин і по суті пред'явленого обвинувачення дала послідовні, цілком узгоджені між собою покази.

Згідно вимог ч.З ст.299 КПК України суд, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильне розуміння підсудною та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, в оцінку інших доказів, досліджених органом досудового слідства, не входив.

Даючи оцінку доказам по справі, суд вважає, що в судовому засіданні знайшла своє ствердження вина підсудної ОСОБА_1. у злісному невиконанні обов'язків по догляду за дітьми, що спричинило тяжкі наслідки, а її дії кваліфікуються за ст.166 КК України.

Суд критично оцінює та не приймає до уваги покази підсудної ОСОБА_1. про її алкогольну залежність, від якої має намір позбутись. Оскільки вважає, що за будь-яких обставин на дітях не повинні відображатись негативні соціальні наслідки самоусунення підсудної від обов'язку догляду за ними.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу підсудної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Злочин, інкремінуємий підсудній, є злочином середньої тяжкості.

Підсудна вину у скоєнні злочину визнала повністю, щиро кається, активно сприяла розкриттю злочину, що суд визнає за обставини, які пом'якшують покарання. Обставин, що обтяжують покарання підсудної по справі не вбачається.

Підсудна за місцем проживання характеризується негативно, зловживає алкоголем, позбавлена батьківських прав, здорова, працездатна.

Покарання повинно бути у вигляді обмеження волі.

Суд, враховуючи викладені вище обставини, приходить до висновку, що виправлення та перевиховання підсудної ОСОБА_1. в порядку ст.75 КК України можливе без відбування призначеного покарання, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину.

Суд, керуючись ст.ст.75-78,166 КК України, ст.ст.323,324,343,349 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

Визнати винною і призначити покарання ОСОБА_1 покарання за ст.ІббКК України у вигляді 2 (два) роки 6 (шість) місяців обмеження волі..

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1. від відбування покарання у вигляді обмеження волі з випробуванням і встановити іспитовий строк 2 (два) роки.

На підставі п.п.2,3,4 ч.І ст.76 КК України покласти на засуджену ОСОБА_1. обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи, навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1. до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція в апеляційний суд Кіровоградської області через Гайворонський районний суд протягом 15 діб із моменту проголошення.

Суддя                               Л.Задорожна