ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2011 р. Справа № 2а/0270/600/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МС 33"
до: Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про: визнання дій протиправними
ВСТАНОВИВ :
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "МС 33", з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій протиправними, що полягають у невизнанні податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та податковий розрахунок комунального податку за другий квартал 2010 року, як податкової звітності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкова декларація може бути не визнана як податкова звітність з підстав наведених в підпункті 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), натомість така підстава, на яку посилається в своєму листі податковий орган - відсутність підприємства за юридичною адресою - чинним законодавством не встановлена, а тому, на думку позивача, вказані дії ДПІ у м. Вінниці суперечать вимогам податкового законодавства та галузевим наказам Державної податкової адміністрації України та є протиправними.
Позивач в засідання не з’явився, подавши суду клопотання про розгляд справ без його участі.
Представник відповідача також в судове засідання не з’явився, подавши суду клопотання про розгляд справ без його участі та письмові заперечення, якими стверджує, що позовні вимоги є протиправними та безпідставними.
З урахуванням вищевикладеного, відповідно до ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив проводити розгляд адміністративної справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява обґрунтована і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Товариство з обмеженою відповідальністю "МС 33" зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 21 вересня 2005 року, про що зроблено запис за №11741020000002147.
Відповідно до довідки Головного управління статистики у Вінницькій області № 2720, Товариство з обмеженою відповідальністю "МС 33" включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України.
Згідно довідки від 12.10.2005 року №1120/2, ТОВ "МС 33" взяте на блік платника податків ДПІ у м. Вінниці(а.с.13).
Як вбачається з матеріалів справи позивач має самостійний баланс, поточні, валютні та інші рахунки в банківських установах, від свого імені укладає договори, набуває майнові та немайнові права, несе зобов’язання.
06 серпня 2010 року, позивачем на адресу відповідача було подано податкову декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та податковий розрахунок комунального податку за другий квартал 2010 року.
11.08.2010 року ДПІ у м. Вінниці направлено позивачу листа про невизнання поданої ТОВ "МС 33" декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та податковий розрахунок комунального податку за другий квартал 2010 року як податкової звітності через відсутність підприємства за юридичною адресою: по вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21021. Також даним листом позивача повідомлено про необхідність подачі декларації, оформленої належним чином.
Вважаючи дії відповідача щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та податковий розрахунок комунального податку за другий квартал 2010 року протиправними, позивач оскаржив її в судовому порядку, звернувшись з даним позовом до Вінницького окружного адміністративного суду.
Дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3 статті 10 Закону України "Про держану податкову службу в Україні" від 04 грудня 1990 року №509-XII (далі - Закон №509) однією з функцій державних податкових інспекцій є контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов’язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевірка достовірності цих документів щодо правильності визначення об’єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.
Згідно із пунктами 3, 4 статті 11 цього ж Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби, встановлених цим та іншими законами України; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків).
Відповідно до підпункту 4.1.2. пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21 грудня 2000 року №2181-III (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), (далі - Закон №2181), прийняття податкової декларації є обов’язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від’ємного значення об’єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов’язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним усупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов’язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на прибуток затвердженого наказом ДПА України №143 від 29 березня 2003 року, податкова звітність, у декларації зазначаються усі передбачені в ній показники. Якщо будь-який рядок декларації не заповнюється через відсутність операції (суми), то такий рядок прокреслюється, крім випадків, прямо визначених у декларації.
Дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства.
Оригінал декларації з відповідними додатками подається платником до податкового органу за місцезнаходженням платника на одному двосторонньому аркуші форматом А-4 з відповідними додатками на односторонніх аркушах форматом А-4. Подання копій декларації та додатків не дозволяється. Декларація та додатки до неї не підлягають обов'язковому скріпленню між собою (прошнуровуванню).
Декларація заповнюється таким чином, що забезпечує вільне читання тексту (цифр) та збереження цих записів протягом установленого терміну зберігання звітності (друкованим способом, чорнильними або кульковими ручками у синьому або чорному кольорі).
А згідно з пунктом 4.5. Методичних рекомендацій, якщо надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, то вона може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме:
1) у ній не зазначено обов’язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються;
2) її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється);
3) не скріплено печаткою платника податків;
4) відсутні обов’язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності;
5) неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті);
6) наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання;
7) подана ксерокопія звітних документів;
8) звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.
У таких випадках працівники структурного підрозділу органу ДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону №2181.
Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп "ОТРИМАНО, попереджено про можливість невизнання".
Водночас, відповідачем не наведено нормативно-правових обґрунтувань на підтвердження того, яким чином відсутність платника податків за юридичною адресою, у разі встановлення такого факту, може вплинути на обсяг прав такого платника в частині подання податкових декларацій.
Крім того, відповідачем не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність позивача за адресою, зазначеною в його установчих документах.
Висновки відповідача про те, що оскільки ТОВ "МС 33" не знаходиться за своєю юридичною адресою, то зазначення позивачем в податковій декларації цієї адреси не є заповненням відповідного реквізиту декларації, суд вважає хибними, виходячи з наступного.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 № 143 затверджено форму податкової декларації з податку на прибуток та Порядок заповнення та подання податкової декларації по податку на прибуток за перше півріччя 2010 року .
Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. № 143, декларація складається із заголовної та двох основних частин і десяти додатків, з яких сім (К1-К7) подаються щокварталу, у тому числі за рік, а три (Р1-Р3) подаються виключно за рік.
У заголовній частині декларації відображаються повна назва підприємства (відповідно до установчих документів), зареєстрованого в установленому порядку, ідентифікаційний код, код виду економічної діяльності, місцезнаходження та номер телефону платника (факс, електронна адреса - за бажанням). В основній частині та в додатках показники відображаються на підставі норм, установлених Законом N 334 та Законом України від 22 травня 2003 року N 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб".
Декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду. Підприємства, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції, подають декларацію за підсумками податкового (звітного) року в терміни, встановлені законом для річного базового податкового (звітного) періоду.
Статтею 93 Цивільного кодексу України визначено, що місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб ТОВ "МС 33" місцезнаходження товариства: 21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17. Також дана адреса товариства зазначена в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств України, виданій Головним управлінням статистики у Вінницькій області та в довідці про взяття на облік ТОВ "МС 33", виданій ДПІ у м. Вінниці.
Як вбачається з тексту податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та податкового розрахунку комунального податку за другий квартал 2010 року на, саме зазначена в установчих документах ТОВ "МС 33" адреса (21021, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 17), вказана позивачем у відповідному рядку податкової декларації.
Разом з тим, затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 29.03.2003 р. № 143, форма податкової декларації та Порядок заповнення і подання податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року щодо зазначення в податковій декларації адреси, за якою підприємство фактично знаходиться - не містить.
З огляду на викладене, та зважаючи, що відображена у податковій декларації адреса збігається із зазначеним в установчих документах місцезнаходженням ТОВ "МС 33", у відповідача відсутні законні підстави не визнавати подану позивачем податкову декларацію з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та податковий розрахунок комунального податку за другий квартал 2010 року через незнаходження товариства за юридичною адресою.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватись Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного а балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані сторонами докази та матеріали справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені вище критерії при вчиненні оскаржуваних дій відповідачем не дотримані.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вказане, та зважаючи, що правомірність своїх дій відповідач не довів, позовні вимоги про визнання протиправними оспорюваних за даним позовом дій ДПІ у м. Вінниці слід задовольнити.
Відповідно до положень ч.1 ст.94 КАС України, судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у м. Вінниці щодо невизнання як податкової звітності податкової декларації з податку на прибуток за перше півріччя 2010 року та податковий розрахунок комунального податку за другий квартал 2010 року, поданої товариством з обмеженою відповідальністю "МС 33".
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МС 33" (вул. 600-річчя, 17, м. Вінниця, 21021) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна