КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2-а-14914/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Соколов О.О.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"09" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляній Г.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі
судового засідання: Проказіні О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2010 року у справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Прокуратури у м. Києві, третя особа: Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання незаконним та скасування протесту, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго») звернулася до суду з адміністративним позовом до Прокуратури у м. Києві про визнання незаконним та скасування протесту.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як слідує із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції, 18 червня 2010 року постановою головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з виконання наказу №42/660, виданого 27.05.2010 року Господарським судом м. Києва про стягнення з ДП «Укржитлосервіс»на користь АЕК «Київенерго»заборгованість у сумі 7 708 313,74 грн.
29 липня 2010 року АЕК «Київенерго»звернулась до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві із заявою про накладення арешту та виставлення платіжних вимог на банківські рахунки боржника.
Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у місті Києві 25 серпня 2010 року винесено постанову № 467/2 про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках 26001012825376, 26043092825376 та на всіх відкритих боржником рахунках в АТ «Укрексімбанк», МФО 322313; 35234007000249, 35233008000249, 37127004000249 та на всіх відкритих боржником рахунках в ГУДК України у м. Києві, код 820019.
30 вересня 2010 року на постанову головного державного виконавця Підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у м. Києві від 25 серпня 2010 року заступником прокурора м. Києва принесено протест із вимогою скасувати постанову виконавця з підстав порушення вимог Закону України «Про оплату праці», оскільки за повідомленням ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»від 16.09.2010 р. із поточного рахунку ДП «Укржитлосервіс»№ 26001012825376 (МФО 322313) здійснюються виплати на: заробітну плату, вихідну допомогу у разі звільнення, компенсації за невикористані відпустки, матеріальну допомогу, лікарняні, допомогу на оздоровлення, допомогу на поховання та інші соціальні виплати.
В протесті заступник прокурора міста Києва зазначив, що накладений арешт на вказаний рахунок боржника унеможливлює виплату заробітної плати працівникам ДП «Укржитлосервіс» та інших обов’язкових платежів, що призводить до порушення Конституційних прав громадян.
Отже, вказаний протест був принесений прокурором з метою захисту гарантованих Конституцією України прав фізичних осіб на отримання заробітної плати та інших соціальних виплат, що спростовує доводи позивача про те, що шляхом принесення протесту прокуратура міста Києва надала перевагу ДП «Укржитлосервіс»порівняно з іншими суб’єктами господарювання, майно яких перебувають також під арештом за постановами органів державної виконавчої служби.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 20 Закону України «Про прокуратуру»при виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право, в тому числі, опротестувати акти Прем’єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об’єднань, а також рішення і дії посадових осіб.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про прокуратуру» протест на акт, що суперечить закону, приноситься прокурором, його заступником до органу, який його видав, або до вищестоящого органу. У такому ж порядку приноситься протест на незаконні рішення чи дії посадової особи. У протесті прокурор ставить питання про скасування акта або приведення його у відповідність з законом, а також припинення незаконної дії посадової особи, поновлення порушеного права.
Протест прокурора зупиняє дію опротестованого акта і підлягає обов’язковому розгляду відповідним органом або посадовою особою у десятиденний строк після його надходження. Про наслідки розгляду протесту в цей же строк повідомляється прокурору.
У разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п’ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.
Статтею 25 Закону України «Про прокуратуру» встановлено вимоги до документів прокурорського реагування. Так, у протесті, поданні, приписі або постанові прокурора обов’язково зазначається, ким і яке положення закону порушено, в чому полягає порушення та що і в який строк посадова особа або орган мають вжити до його усунення.
З огляду на вищезазначені норми законодавства суд першої інстанції дійшов до висновку, що дії заступника прокурора міста Києва по принесенню протесту від 30.09.2010 року такими, що вчинені відповідно до статті 21 Закону України «Про прокуратуру» та не суперечать статті 19 цього Закону.
З такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитися із огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України від 05.11.1991 р. № 1789-XII «Про прокуратуру» встановлено, що прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Органи прокуратури України вживають заходи щодо до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення (п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру»).
Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, зокрема, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинному законодавству. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів – також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству (стаття 19 Закону України «Про прокуратуру»).
Одним із видів прокурорського реагування, у разі виявлення порушень, є принесення протесту на акт, що суперечить закону.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено обов’язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавству України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Як зазначено ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу управління Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов
Повний текст ухвали складено та підписано: 14 лютого 2011 року