КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4941/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"09" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі
судового засідання: Проказіні О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2009 року у справі за позовом Приватного підприємства «Солекс»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000102330/0 від 16 січня 2009 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на суму 6800,00 грн., як таке, що не відповідає нормам чинного в Україні законодавства, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Приватне підприємство «Солекс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000102330/0 від 16 січня 2009 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на суму 6800,00 грн., як таке, що не відповідає нормам чинного в Україні законодавства.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2009 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з’явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції –скасуванню.
Згідно зі п. 3 ч. 1 ст. 198, 202, п. 4 ч. 1ст. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Солекс»зареєстроване у Святошинській районній у місті Києві Державній адміністрації 29.03.2002 року, ідентифікаційний код 24102644, що підтверджується Довідкою № 10799/07 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ).
Згідно із даною довідкою діяльності за КВЕД згідно даної довідки є: діяльність з організації азартних ігор, роздрібна торгівля алкогольними та іншими напоями, діяльність кафе, будівництво будівель, проведення розслідувань та забезпечення безпеки.
Державною податковою адміністрацією у Вінницькій області 05.12.2008 року було проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. За результатами перевірки складено акт № 0014/26/57/23/24102644 від 05.12.2008, в якому зафіксовано порушення п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування і послуг»від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.
На підставі вказаного вище акту ДПІ у Святошинському районі м. Києва було винесено рішення про застосування передбачених п.2 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»штрафних (фінансових) санкцій від 16.01.09 р. № 0000102330/0, згідно якого до Позивача застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 6800,00 грн. за виявлене порушення.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратор розрахункових операцій –пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат і електронний контрольно-касовий реєстратор, комп’ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.
Даною статтею також надано визначення автомату з продажу товарів (послуг) –це реєстратор розрахункових операцій, який в автоматичному режимі здійснює видачу (надання) за готівкові кошти або із застосуванням платіжних карток, жетонів тощо товарів (послуг) і забезпечує відповідний облік їх кількості та вартості.
Згідно із п. 1 Наказу Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18.04.2006 № 40/374 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження організації діяльності проведення азартних ігор і Порядку контролю за додержанням Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор», визначено, що: - гральний автомат –це механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично;
- зал гральних автоматів –нежитлове приміщення, крім пересувної малої архітектурної форми, закрите від огляду ззовні, у якому для проведення азартних ігор використовуються тільки гральні автомати.
Державна комісія з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом протокольним рішенням від 27 червня 2002 року № 13 встановила вимоги щодо реалізації фіскальних функцій гральними автоматами.
Щодо необхідної умови використання гральних автоматів із застосуванням РРО є перш за все обов’язкове включення їх (або окремих блоків автоматів, що входять до складу комп’ютерно-касових систем, які забезпечують переведення таких автоматів у фіскальний режим роботи) до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій за процедурою, встановленою Положенням про зазначений Державний реєстр, що затверджений постановою КМУ від 29.08.2002 № 1315 то вказана процедура здійснюється за поданням заявника (наприклад виробників або постачальників такої техніки, розробленої на замовлення операторів сфери грального бізнесу).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що в Акті перевірки від 05.12.2008 р., в якості встановленого факту в ході перевірки зазначено, що при продажу кредитів вартістю 35,00 грн. на гральних автоматах розрахункову операцію проведено через реєстратор розрахункових операцій і відповідний розрахунковий документ не роздруковано і не видано. В абзаці 2 п.2.2.14 Акту зазначено, що при наданні послуг гри на гральних автоматах розрахункові операції вартістю 35,00 грн. проводяться через 20 реєстраторів розрахункових операцій –20 розрахункових автоматів. Як вбачається із зазначеного, між абз. 1 та абз. 2 п. 2.2.14 Акту перевірки містяться протиріччя, а саме: здійснювався продаж кредиту вартістю 35 грн. через один гральний автомат, як реєстратор розрахункових операцій, чи через всі 20 гральних автоматів, як реєстраторів розрахункових операцій, по 35 грн. через кожний, чи взагалі кредит 35 грн. був проведений через розміщений в залі реєстратор –електронний контрольно-касовий апарат ER-350F STU.07, заводський номер КК 00001831, фіскальний номер 0228008820?.
Таким чином, в Акті перевірки належним чином не зафіксовані обставини надання послуг на 1 чи 20 гральних автоматах. Саме по собі розміщення в гральному залі 20 гральних автоматів не є доказом надання через ці гральні автомати послуг у сфері грального бізнесу.
Проте з такою позицією суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може із огляду на наступне.
При наданні послуг гри на гральних автоматах розрахункові операції вартістю 35,00 грн. проведено через 20 реєстраторів розрахункових операцій - 20 гральних автоматів, які не зареєстровані, не опломбовані, не переведені у фіскальний режим роботи у встановленому законом порядку, розрахункові документи, що підтверджують виконання наданих послуг гри, не роздруковуються та не видаються.
Суд першої інстанції виносячи постанову керувався тим, що Акт перевірки був складений з недоліками. Проте, самі по собі процедурні порушення при здійсненні перевірки та при прийнятті за її результатами рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, на які покликається суд першої інстанції, не є підставою для визнання недійсним такого рішення за умови проведення факту порушення.
Також необхідно зазначити, що вимоги суду щодо складення Акту перевірки з порушенням норм чинного законодавства, є безпідставними, оскільки, Акт це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки додержання вимог за здійсненням розрахункових операцій у сфері безготівкового обігу підприємства і є носієм доказової бази інформації про виявлені порушення вимог законодавства зазначеним суб’єктом; Акт перевірки лише фіксує обставини встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов’язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов’язки для суб’єкта господарювання перевірку якого проведено породжує саме рішення прийняте на підставі складено за результатами перевірки акту.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає, що Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі міста Києва при проведенні перевірки та прийнятті оспорюваного повідомлення-рішення виконала вимоги діючого законодавства, а суд першої інстанції перевірив ці обставини, в тому числі зокрема вимоги частини 3 статті 2 КАС України, якою передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що апеляційна Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 202, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 жовтня 2009 року скасувати та винести нову, якою у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000102330/0 від 16 січня 2009 року Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва на суму 6800,00 грн., як таке, що не відповідає нормам чинного в Україні законодавства відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов
Повний текст постанови складено та підписано: 14 лютого 2011 року