КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-4939/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кишинський М.І.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"26" січня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляної Г.В.,
Парінова А.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2009 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд»до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд») звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень: - від 09 лютого 2009 р. № 00000462307/0 в частині визначення податкового зобов’язання ТОВ «Технобуд»з податку на прибуток в сумі 172975 грн., у т.ч. 125161 грн. за основним платежем та 47814 грн. фінансових санкцій; - від 09 лютого 2009 р. № 00000472307/0 в частині визначення податкового зобов’язання ТОВ «Технобуд»з податку на додану вартість в сумі 153700 грн., у т.ч. 100129 грн. за основним платежем та 53 571 грн. фінансових санкцій; - від 25 березня 2009 р. № 0000992307/0 про визначення фінансових санкцій з податку на прибуток ТОВ «Технобуд»в сумі 5116 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних в ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи та правомірно встановлено судом першої інстанції між Позивачем та ТОВ «КАТКО» було укладено договір підряду № 24/08/1 від 24 липня 2007 року на виконання робіт по улаштуванню цементної стяжки на 4-6 поверхах на об’єкті: реконструкція Заводу по виробництву лікарських засобів за адресою м. Обухів, вул. Київська, 127.
На виконання умов договору сторони підписали акт приймання виконаних підрядних робіт (дата не вказана) і ТОВ «КАТКО» виписало Позивачу податкову накладну від 28.09.2007 р. № 276/3 на загальну суму 246104 грн. (в т.ч. 41017 грн. ПДВ).
На підставі цих документів Позивач відніс до валових витрат витрати по улаштуванні цементної стяжки у III кварталі 2007 року у сумі 205087,00 грн.
03 березня 2008 року між Позивачем та ТОВ «НОВАСИСТЕМ» було укладено договір б/н на виготовлення та встановлення зовнішньої реклами.
На виконання умов цього договору сторони підписали акт приймання-здачі робіт по виготовленню та розміщенню зовнішньої реклами від 29.04.2009 р. і ТОВ «НОВАСИСТЕМ» виписало Позивачу податкову накладну від 29.04.2009 р. на загальну суму 354670,00 грн. (в т.ч. ПДВ 59111,67 грн.).
Витрати по виготовленню та розміщенню зовнішньої реклами у сумі 295558,00 грн. Позивач відніс до валових витрат у II кварталі 2008 року.
Проте, постановою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12.06.2008 р. визнані недійсними установчі документи ТОВ «КАТКО»з дати державної реєстрації, а саме з 13 квітня 2007 року, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його складання –з 03 травня 2007 року, а також первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «КАТКО» (в т.ч. податкові накладні).
На підставі даної постанови Васильківського міськрайонного суду Київської області комісією Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції був складений акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «КАТКО»від 14 липня 2008 року. Згідно вказаного акту, датою анулювання реєстрації ТОВ «КАТКО» в якості платника податку на додану вартість є дата видачі підприємству свідоцтва платника ПДВ, а саме 03 травня 2007 року.
Окрім того, постановою Васильківського міськрайонного суду від 18 листопада 2008 року установчі документи ТОВ «НОВАСИСТЕМ» були визнані недійсними з дати державної реєстрації –19 липня 2007 року, державну реєстрацію ТОВ «НОВАСИСТЕМ»було скасовано з дати державної реєстрації –19 липня 2007 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ТОВ «НОВАСИСТЕМ»було визнано недійсним з моменту його складання –20 серпня 2007 року, а первинні бухгалтерські документи з реквізитами ТОВ «НОВАСИСТЕМ»були визнані недійсними з моменту їх складання.
На підставі вказаної постанови суду комісією Васильківської об’єднаної державної податкової інспекції було складено акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «НОВАСИСТЕМ», який затверджений 2 грудня 2008 року. Згідна акта датою анулювання реєстрації ТОВ «НОВАСИСТЕМ» в якості платника ПДВ є дата складання свідоцтва платника ПДВ –20 серпня 2007 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що відповідно до до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи – це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Пункт 2.4 цього Положення вказує на те, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов’язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до ст.ст. 80, 91, 92 Цивільного кодексу України юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем в суді, набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена тільки за рішенням суду.
Згідно із Наказом ДПА України «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»№ 165 від 30.05.1997 р., зареєстрованого у Мін’юсті № 233/2037 від 23.06.1997 р. всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку –продавця.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону). А податкова накладна, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках.
Таким чином, на підставі даних положень законодавства суд першої інстанції дійшов висновку, що акти приймання робіт та податкові накладні, підписані та виписані ТОВ «КАТКО»та ТОВ «НОВАСИСТЕМ»є недійсними в силу рішення судів, оскільки вони містять реквізити зазначених суб’єктів господарювання, а тому позивач не може розраховувати на податковий кредит на підставі податкових накладних виписаних ТОВ «КАТКО»та ТОВ «НОВАСИСТЕМ».
З такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитися із огляду на наступне.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов’язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» - платник податку – особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому, згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п.2.3 ст. 2 цього Закону, зобов’язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).
Згідно із пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
У відповідності до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Абзацом 1 п. 5 цього Порядку визначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Згідно із п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону). А податкова накладна, відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Як зазначено ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції всебічно, повно та об’єктивно розглянуто справу, правильно встановлено обставини, яким дано правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд»залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 жовтня 2009 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов