Справа № 22-2929 / 2007 р.                        Головуючий у 1 інстанції Гавриленко О.М.

Категорія 21                                                  Доповідач Жданова B.C.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

11 квітня 2007 р.

Апеляційний суд Донецької області у складі:

Головуючої Червинської М.Є

Суддів Жданової B.C. Лісового О.О.

При секретарі Мартиросовій А.Г.

За участю представника позивача ОСОБА_2, представників відповідачів Дехтеренко К.В., Саприкіної О.В., Соколової Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випідків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька, Державного підприємства „ Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ,, на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 15 січня 2007 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства „ Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випідків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька про перерахунок розміру відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я, перерахунок та стягнення страхових виплат і недоплат,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 15 січня 2007 р. частково задоволенні позовні вимоги ОСОБА_1, на користь якого з відповідача Державного підприємства „ Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств „ / ДП „ Донвутлереструктуризація „/ стягнуто 20693,56 грн в якості заборгованості по щомісячним виплатам на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я за період з 7 лютого 1995 р. по 1 листопада 2001 р. ; 14866,22 грн в якості компенсації на грудень 2006 р. за недодержання терміну їх виплати за період з 1 січня 1998 р. по жовтень 2001 р. включно ; 48897,90 грн в якості недорахованої та не виплаченої одноразової допомоги, всього 84457,68 грн. З відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випідків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька на користь позивача стягнуто 29678 грн в якості заборгованості по щомісячним / недорахованим та не сплаченим виплатам на відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я за період з 1 листопада 2001 р. по грудень 2006 р. включно, 7377,71 грн в якості компенсації станом на грудень 2006 р. за недодержання терміну їх виплати за той же період. З 1 січня 2007 р. Фонд зобов'язаний щомісячно виплачувати позивачу в рахунок відшкодування шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров"я по 1710,31 грн.

Зазначеним рішенням позивачу відмовлено в задоволенні позову до ДержВАТ „ Шахтоуправління „ Донбас" про перерахунок розміру відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров"я та стягнення страхових виплат і недоплат , а також в частині стягнення з ДП „ Донвуглереструктуризація" та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському

 

районі м. Донецька сум відшкодування шкоди за наведеним позивачем розрахунком та стягненні компенсації у зв"язку з порушенням терміну виплати одноразової допомоги.

Позивач ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі, стягнути з відповідачів недораховані суми відповідно до його розрахунків. Позивач наполягає на проведенні розрахунку суми відшкодування шкоди із середньомісячного заробітку за три повні місяці, які передували виробничій травмі , тобто квітень, травень, серпень 1994 р. , що складає 290,58 грн., врахувати коефіцієнти підвищення тарифних ставок : 2,2 з 1.05.96 р. та 1,082 з 1.09.96 p., стягнути компенсацію за несвоєчасну виплату одноразової допомоги 153422,71 грн та зобов"язати Фонд виплачувати щомісячно в рахунок відшкодування шкоди по 2510,70 грн.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випідків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька в апеляційній скарзі просить скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. В обгрунтування своїх вимог посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального закону. Відповідач вважає, що суд при визначенні середнього заробітку позивача безпідставно застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок „4" з жовтня 1994 р., „ 1,9 „ з лютого 1995 p., які мали місце до встановлення МСЕК стійкої втрати працездатності, що призвело до неправильного розрахунку суми відшкодування шкоди.

Відповідач Державне підприємство „ Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств" / ДП „ Донвуглереструктурізація" / в апеляційній скарзі підтримує свої заперечення про те, що підприємство не є належним відповідачем по даній справі. В обгрунтування незаконності ухваленого рішення посилається на те, що суд , стягнувши одноразову допомогу у зв"язку з погіршенням стану здоров"я позивача, вийшов за межи заявлених позовних вимог, оскільки такі вимоги позивачем заявлені не були . Посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального и процесуального закону, просить скасувати ухвалене рішення, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

При розгляді справи судом встановлено, що ОСОБА_1 працював гірником очисного вибою 5 розряду на шахті „ Заперевальна №1 „ / ДВАТ „ Шахтоуправління Донбас". 7.09.1994 р. під час виконання професійних обов'язків був травмований, що підтверджено актом форми Н-1 від 9.09.1994 р. За висновком МСЕК ОСОБА_1 вперше 7.02.1995 р. встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 25 %. , що було підставою для відшкодування шкоди. Середній заробіток потерпілого у розмірі 471,2 грн. визначений судом відповідно до п.п. 22-24 Правил відшкодування власником підприємства, установи та організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоровья, пов"язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверждених Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. та відкорегований на коефіцієнти росту тарифних ставок на час встановлення ОСОБА_1 стійкої втрати працездатності 7.02.1995 р. З урахуванням встановленого ступеню втрати працездатності 25% щомісячне відшкодування шкоди визначене у розмірі 117, 80 грн / 471,2x25:100 /. Подальше визначення розміру відшкодування шкоди проводилось судом з урахуванням коефіцієнтів росту тарифних ставок та ступеню втарти професійної працездатності . Суд в своєму рішенні навів розрахунки, в яких визначив розмір страхових виплат та компенсації у зв"язку з порушенням терміну їх виплати . На час передачі регресної справи позивача до Фонду соціального страхування у листопаді 2001 р.

 

перерахований розмір відшкодування складав 706,94 грн. Судом встановлено, що при визначенні розміру відшкодування шкоди середній заробіток позивача був визначений неправильно, що було підставою для проведення перерахунку розміру страхових виплат та стягнення недоплат.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши

матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд

приходить до висновку про те, що апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача

Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних

захворювань України в Калінінському районі м. Донецька задоволенню не підлягають, а

апеляційна      скарга     відповідача ДП      „Донвуглереструктуризація „

підлягає частковому  задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 про перерахунок розміру відшкодування шкоди та стягнення недоплачених страхових виплат і компенсації , суд першої інстанції виходив з того, що при визначення розміру страхових виплат ОСОБА_1 був застосований порядок визначення середньомісячного заробітку, передбачений п. 12.27 Угоди з тарифів, з трудових і соціальних гарантій між Мінвуглепромом і галузевими профспілками вугільної промисловості від 12.02.1992 р. в редакції від 9.12.1993 р. / далі Тарифна угода /, відповідно до якої для нарахування розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку / чи його частини / береться середній заробіток по відповідній професії / посаді / з урахуванням привласненого розряду на підприємстві потерпілого, що склався на момент виплати 32,35 грн. Разом з тим, відповідно до п.п. 22-24 Правил відшкодування власником підприємства, установи та організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров"я, пов"язаним з виконанням ним трудових обов'язків середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого, за дванадцять або три остання повні календарні місяці роботи, що передували каліцтву.

За таких підстав суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про необхідність проведення перерахунку суми відшкодування , виходячи з заробітку потерпілого за червень, липень серпень 1994 p., середньомісячного заробітку 6200614,92 крб або 62 грн..

Доводи     апеляційної    скарги     позивача                про     необхідність     визначення

середньомісячного заробітку з урахуванням заробітної плати за квітень, травень, серпень 1994 р. не грунтуються на вимогах закону, оскільки Правила відшкодування шкоди і Закон України „ Про пенсійне забезпечення" не передбачають можливості заміни неповних місяців роботи повними.

При визначенні розміру середньомісячного заробітку для розрахунку відшкодування шкоди суд першої інстанції обгрунтовано застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок відповідних працівників виробничого підрозділу підприємства : "4" з 1.10. 94 р. та „1,9 „ з 1.02.95 p., які мали місце за період з моменту ушкодження здоров"я на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, що передбачено ч.5 ст. 22 Правил відшкодування шкоди.

З визначеного судом розміру средньомісячної заробітної плати 471,20 грн з урахуванням ступеню втрати професійної працездатності 25% судом першої інстанції правильно визначений розмір щомісячної компенсації відшкодування втраченого заробітку 117,80 грн

 

Проведення перерахування розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров"я проведено відповідно до п. 22-24 Правил відшкодування шкоди, постанови Кабінету Міністрів України „ Про підвищення заробітної плати на державних підприємствах, в установах, організаціях „ з застосуванням коефіцієнту зростання тарифних ставок.

В своєму рішенні суд навів розрахунки сум втраченого заробітку з посиланням на відповідні Постанови Кабінету Міністрів щодо визначення коефіцієнту збільшення тарифних ставок та окладів, які суд апеляційної існтанції вважає правильними.

Вимоги позивача провести перерахунок розміру відшкодування шкоди з застосуванням коефіцієнтів 2,2 та 1,082 / 2.38 / з 1.09.96 р. не є обгрунтованими.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання Указу Президента України „ Про додаткові засоби щодо матеріального і морального заохочення працівників вугільної промисловості „ від 9.01.1996 р. наказом міністра вугільної промисловості від 4.03.1996 р. №72 на підприємствах вугільної промисловості проведена зміна структури заробітної плати без ії підвищення. Оскільки фактичного зростання заробітної плати не було, то у суда першої інстанції не було підстав для застосування зазначених коефіцієнтів, на застосування яких наполягає позивач.

Суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами та прийшов до обгрунтованого висновку про безпідставність вимог позивача щодо компенсації одноразової допомоги.

Відповідно до ст. 39 Правил відшкодування шкоди одноразова допомога виплачується у місячний термін з дня рішення МСЕК потерпілому, якому була встановлена стійка втрата професійної працездатності.

Позивачу одноразова допомога повинна бути виплачена на протязі місяця, починаючи з 7.02.1995 р. - дня рішення МСЕК. На час виникнення правовідносин пункт 43 Правил відшкодування шкоди діяв в редакції від 23.06.1993 р. і передбачав , якщо потерпілому , або особам які мають право відшкодування шкоди з вини власника, своєчасно не визначено або не виплачено відшкодування шкоди, то ці суми виплачуються без обмеження протягом будь-яким терміном і підлягають коригуванню відповідно до коефіцієнтів підвищення розміру мінімальної заробітної плати за відповідний період із законодавством.

За період з 1.12.1993 р. по 1.03.1996 р. мінімальний розмір заробітної плати не мінявся і складав 60000 грн. або 0, 6 грн.

Згідно з п. З Постанови Верховної Ради України від 20.02 1996 р. №49/96 „ Про порядок введення в дію статей 10,33,34 Закону України „ Про плату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком „ до внесення відповідних змін до чинного законодавства виплати, крім пенсій, здійснюються / застосовуються / в розмірах, які діють станом на 1.02.1996 p., тобто 60 тис. крб або 0,6 грн., без застосування коефіцієнту підвищення мінімальної заробітної плати.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3.10.1997 р. змінена редакція п. 43 Правил відшкодування шкоди. Зазначено, що в разі несвоєчасної виплати відшкодування шкоди, сума підлягає коригуванню у зв"язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги у порядку, встановленому ст. 34 закону України „ Про оплату праці.

Відповідно до ст. 34 Закону України „ Про оплату праці", Постанові Верховної Ради України від 20.02.1996 р. „ Про порядок введення в дію статей 10,33,34 Закону України „ Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком" , Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв"язку з порушенням термінів її виплати, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997 р. компенсації підлягають виплати, які не мають разового характеру. Одноразова допомога у зв"язку з ушкодженням здоров"я віднесена до виплат одноразового характеру і компенсації не підлягає.

 

За таких підстав висновок суду про відмову в задоволені позовних вимог в частині стягнення компенсації у зв"язку з порушенням терміну виплати одноразової допомоги є правильним.

Стягуючи недонараховану одноразову допомогу у розмірі 7659,5 грн. / 11780 -4120,5 /, суд першої інстанції виходив з середнього заробітку позивача 471,2 грн з урахуванням 25% втрати працездатності відповідно висновку МСЕК від 7.02.95 р. /471,2 х 25 = 11780 грн /, що відповідає вимогам ст. 11 Закону України „ Про охорону праці „ та ст. 10 Правил відшкодування шкоди.

З висновком суду про стягнення з ДП „ Донвуглереструктурізація „ додатково суми одноразової допомоги 412238,4 грн з розрахунку середньомісячного заробітку за кожен відсоток додаткової втрати потерпілим професійної працездатності 35 % / 60%-25% / відповідно до висновку МСЕК від 25.03.1997 р. погодитись не можна, виходячи з наступного

Стягуючи додатково одноразову допомогу 41238,4 грн суд першої інстанції послався на п.12.17 Тарифної угоди, що не грунтується на вимогах чинного законодавства.

При зверненні до суду ОСОБА_1 просив провести розрахунок відшкодування шкоди на підставі Правил відшкодування шкоди, які не передбачають додаткову виплату одноразовох допомоги в разі втрати працездатності за повторним оглядом у МСЕК . Судом проведений розрахунок суми відшкодування шкоди,в тому числі і одноразової допомоги , на підставі Правил відшкодування шкоди, тому вибіркове застосування окремих пунктів Тарифної угоди неможливе.

Крім того, позивач не заявляв позовних вимог щодо стягнення одноразової допомоги за результатами повторного огляду, тому посилання відповідача ДП „ Донвуглереструктурізація" на те, що суд при розгляді справи вийшов за межи позовних вимог, є обгрунтованим.

При розгляді справи суд першої інстанції не врахував висновки апеляційного суду Донецької області, викладені в ухвалі 24.11.2003 р., в якій зазначено, що стягнення додатково одноразової допомоги з урахуванням додаткових 35 % втрати працездатності не відповідає вимогам законодавства.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про зміну рішення в частині стягнення додаткової суми одноразової допомоги у розмірі 41238,4 грн у зв"язку з неправильним застосуванням норми матеріального права та визначає до стягнення недораховану одноразову допомогу у розмірі 7659,5 грн / 48897,90 - 41238,4 /

В своєму рішення суд першої інстанції достатньо повно виклав обставини, за яких

прийшов до висновку про те, що ДП „ Донвуглереструктуризація" є належним

відповідачем по справі . Цей факт встановлений рішенням суду першої інстанції від

14.07.2003 р. і в цій частині залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької

області     від  24.11.2003     p.,     тому           доводи     апеляційної     скарги     ДП  

  ,,Донвуглереструктурізація" на висновок суду не впливають.

Інші доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Керуючись ст. ст. 307, 308,309 , 313-115 ЦПК України апеляційний суд,-

 

ВИРІШИВ:

 

               Апеляційні скарги   ОСОБА_1   та Відділення виконавчої

дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Донецька відхилити.

Апеляційу скаргу ДП „ Донецка областна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств „ задовольнити частково.

Рішення Калінінського районного суда від 15.01.2007 р. в частині стягнення з відповідача державного підприємства „ Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємства / ДП „ Донвуглереструктуризація „ / на користь позивача ОСОБА_1 одноразової допомоги змінити .

Стягнути з відповідача державного підприємства „ Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємства" / ДП „ Донвуглереструктуризація" / на користь ОСОБА_1 одноразову допомогу в розмірі 7649,5 грн.

В решті частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту прголошення, може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.