Справа 22а-352                                                           Головуючий у 1 інстанції Корчиста О.І.

Категорія 37                                                                  Доповідач Червинська М.Є.

УХВАЛА

Іменем України

11 квітня 2007 року                                             Апеляційний суд Донецької області в складі

Головуючої: Червинської М.Є. Суддів: Лісового О.О., Жданової B.C. При секретарі Мартіросовій А.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Ленінської районної у м. Донецьку ради про визнання протиправними та скасування рішень виконавчого комітету,

Встановив:

Постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2006 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на законі, судом першої інстанції не враховані надані докази щодо суттєвого порушення житлових та майнових прав неповнолітніх внаслідок прийняття відповідачем зазначених рішень.

Суд першої інстанції встановив, що рішенням виконавчого комітету від 10.01.1996 року матері неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був наданий дозвіл на укладення від імені неповнолітніх договору міни, рішенням виконкому від 12.03.1997

року був наданий дозвіл матері неповнолітніх від їх імені укласти договір купівлі-продажу. Суд вважав, що вказані рішення прийняті відповідачем в межах повноважень виконкому й з дотриманням вимог діючого законодавства, тому відмовив в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представник позивачки підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, прокурор також просив задовольнити апеляційну скаргу, представник відповідача просив скаргу залишити без задоволення, треті особи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просили скаргу залишити без задоволення. Третя особа ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, актовий запис про смерть від 10.10.2006 року.

Заслухавши доповідача, доводи представника позивачки, прокурора, представника відповідача, третіх осіб, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 власниками квартири були ОСОБА_7, ОСОБА_6 - мати неповнолітніх та неповнолітні ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, - по 1\4 частки у кожного (а. с. 31).

Мати неповнолітніх ОСОБА_6 позбавлена батьківських прав на підставі рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 18 травня 2004 року, ОСОБА_1 відповідно до рішення виконкому Пролетарської районної ради м. Донецька від 27.08.2003 року призначена опікуном на неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Донецька від 10 січня 1996 року ОСОБА_6, матері неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, був наданий дозвіл посвідчити від імені неповнолітніх договір міни належній неповнолітнім частки квартири на іншу квартиру (а. с. 10).

Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради народних депутатів м. Донецька від 12.03.1997 року ОСОБА_6, матері неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_3, був наданий дозвіл на укладення від імені неповнолітніх договору купівлі-продажу часток, які належить їм в квартирі (а. с. 11).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання вказаних рішень виконкому протиправними, суд першої інстанції виходив з того, що рішення виконкому прийняті у відповідності з діючим законодавством, в межах компетенції виконкому.

Судом першої інстанції встановлено, що на час прийняття рішень відповідачем мати неповнолітніх дітей не була позбавлена батьківських прав, рішення щодо такого позбавлення постановлене судом 18 травня 2004 року. Мати неповнолітніх зверталась до відповідача за наданням дозволу щодо відчуження часток неповнолітніх в жилих приміщеннях, про що свідчать її заяви відповідачу, які містяться в матеріалах справи, в

подальшому на підставі вказаних рішень виконкому були укладені угоди: договір міни та договір купівлі-продажу ( а. с. 70, 73).

Відповідно до вимог ст. 78 КпШС України якщо у неповнолітніх є належне їм майно, батьки управляють ним як опікуни і піклувальники без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування.

Відповідно до вимог ч.І ст. 145 КпШС опікун не вправі без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі побутових.

Частиною 1 статті 14 ЦК України (Кодекс від 18 липня 1963 року) було передбачено, що за неповнолітніх, які не досягли п"ятнадцяти років, угоди укладають від їх імені батьки (усиновителі) або опікун.

Відповідно до зазначених вимог закону й в зв"язку із заявою матері неповнолітніх дітей виконкомом були прийняті вказані рішення, підстав для висновку, що при цьому виконком вийшов за межи своєї компетенції або не мав законних підстав для надання такої згоди не має.

Оскільки відповідач довів в судовому засідання, що його рішення є правомірними, суд першої інстанції не мав підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції тієї обставини, що фактично неповнолітні внаслідок укладених договорів міни та купівлі-продажу позбавились права власності на частки квартири, що порушені їх майнові та житлові права висновки суду не спростовують, оскільки не свідчать про протиправність прийнятих виконкомом рішень. При наданні дозволу виконкому на укладення договору міни права та інтереси дітей захищались шляхом отримання ними часток в іншій квартирі, при наданні дозволу на продаж квартири виконком зазначив в рішенні, що діти будуть проживати в будинку. Діюче законодавство на час прийняття виконкомом рішень не зобов"язовало виконком в подальшому контролювати придбання іншої нерухомості на ім."я неповнолітніх, за умови того, що діти мали матір, яка не була позбавлена батьківських прав.

Інші доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

Керуючись ст. ст. 198,200 КАС України, апеляційний суд

Ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Пролетарського районного суду м. Донецька від 28 грудня 2006 року залишити без змін. 

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом місяця з дня набрання законної сили.