КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2-а-336/10/2670                            Головуючий у 1-й інстанції:     

Суддя-доповідач:  Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"10" лютого 2011 р.                                                                                                        м. Київ

    Справа № 2-а-1932/10/1070

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:                                                        Коротких А.Ю.,

суддів:                                                                              Літвіної Н.М.,

                                                                                         Чаку Є.В.,

при секретарі:                                                                  Корж В.В.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 –ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи про визнання нечинним рішення та зобов`язання вчинити дії, -

                                                                 В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 жовтня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з’ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.1996 року, відповідно до Протоколу № 5 спільного засідання житлово-побутової комісії підрозділів МНС України від 15 липня 1999 року, позивача з сімєю 6 червня 1996 року поставлено на квартирний облік.

У подальшому, враховуючи, що «відповідно до ухвали Верховного Суду України від 27 листопада 2007 року засуджено до позбавлення волі ОСОБА_3»та відсутністю підтверджуючих документів про несудимість, Протокольним рішенням № 5 від 6 серпня 2009 року засідання центральної житлової комісії МНС позивача разом з родиною у складі 4-х осіб (він, дружина, донька, онука) було знято з квартирного обліку МНС.

Позивач звернувся до Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи із заявою про перегляд рішення Центральної житлової комісії МНС України № 5 від 6 серпня 2009 року та надав копію постанови Солом’янського районного суду міста Києва від 5 серпня 2009 року, згідно якої позивача було звільнено від відбування покарання.

Листом від 22 жовтня 2009 року № 03-13443/24 відповідач повідомив позивача, що питання про поновлення на квартирному обліку буде розглянуто на черговому засіданні Центральної житлової комісії МНС.

На черговому засіданні центральної житлової комісії МНС, Протокольним рішенням № 6 від 19 грудня 2009 року відхилено питання про перегляд Протокольного рішення № 5 від 6 серпня 2009 року.

У відповідності до п.п. 4 абз.2 ст. 40 Житлового Кодексу Української РСР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадках засудження до позбавлення волі на строк понад шість місяців, заслання або вислання.

Вказана норма кореспондується з положеннями п.п. 4 п. 26 постанови Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської ради професійних спілок від 11 грудня 1984 року № 470 «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР».

Як свідчать матеріали справи, в обгрунтування своєї правової позиції, позивач посилається на постанову Солом`янського районного суду міста Києва від 5 серпня 2009 року, згідно якої позивача було звільнено від відбування покарання.

У відповідності до п.1 ч.1 ст. 89 Кримінального кодексу України, «Такими, що не мають судимості, визнаються особи, засуджені відповідно до статті 75 цього Кодексу, якщо протягом іспитового строку вони не вчинять нового злочину і якщо протягом зазначеного строку рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням не буде скасоване з інших підстав, передбачених законом. Якщо строк додаткового покарання перевищує тривалість іспитового строку, особа визнається такою, що не має судимості, після відбуття цього додаткового покарання.»

Однак, судом першої інстанції було вірно встановлено, що на момент розгляду питання про поновлення позивача разом із сім`єю на квартирному обліку постанова Солом`янського районного суду міста Києва від 5 серпня 2009 року не набрала законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.402 Кримінально-процесуального кодексу України, ухвала і постанова суду першої інстанції, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирають законної сили і виконуються після закінчення строку на подачу апеляцій, а ухвала і постанова апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги. Якщо на ці рішення були подані апеляції, касаційні скарги і якщо їх не було скасовано, то вони набирають законної сили і виконуються після розгляду їх апеляційним чи касаційним судом, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, судом першої інстанції було вірно встановлено, що станом на 06.08.2009 року у відповідача не було правових підстав для поновлення позивача з сім`єю на квартирному обліку.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає правомірними дії відповідача, а висновки суду першої інстанції –обгрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 –ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 року –без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя:                                                                         Коротких А.Ю.

  Судді:                                                                         Літвіна Н.М.

                                                                                      Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 15.02.2011 року