КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-13292/09/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
У Х В А Л А
Іменем України
"10" лютого 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-13292/09/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
при секретарі: Корж В.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «Сталінг»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «Сталінг»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними дій та рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою задовольнити позов. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з’ясовані всі обставини справи, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII (далі –Закон № 509, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Як було встановлено судом першої інстанції, 08 липня 2009 року на електронну пошту відповідача надійшов лист Державної податкової адміністрації України від 07 липня 2009 року №1499/27-00/15. Вказаним листом було відзначено, що позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Новасистем», установчі документи, свідоцтво платника ПДВ, первинні документи (накладні, акти виконаних робіт прийому-передачі, рахунки-фактури, акти прийому-передачі векселів, векселі та інші) якого були визнані недійсними з моменту їх складання, крім того було скасовано державну реєстрацію вказаної юридичної особи з дати реєстрації.
15 липня 2009 року відповідач звернувся до позивача з запитом №7782/10/23-12 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження», в якому запрошено осіб, відповідальних за фінансово-господарську діяльність позивача, з’явитись не пізніше ніж за десять робочих днів з моменту отримання запрошення для надання пояснень щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) при взаємовідносинах із ТОВ «Новасистем»за період з 01 червня 2006 року по 30 червня 2009 року та надати документи щодо взаємовідносин з ТОВ «Новасистем».
29 вересня 2009 року позивач направив відповідачу лист №199, у якому зазначив про відмову у наданні пояснень щодо правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов’язкових платежів) при взаємовідносинах із ТОВ «Новасистем».
27 жовтня 2009 року начальником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва видано наказ № 914 «Про проведення позапланової виїзної перевірки позивача»(далі - Наказ), в якому зазначено підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. На виконання наказу було видано направлення 27 жовтня 2009 року № 1791 на проведення виїзної позапланової перевірки позивача в термін з 27 жовтня 2009 року по 02 листопада 2009 року.
Відповідно до акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва про недопуск до перевірки від 27 жовтня 2009 року № 869 та акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 28 жовтня 2009 року №870/23-12/34298550 «Про неможливість проведення виїзної позапланової перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «Консалтингова компанія «Стайлинг»посадових осіб державної податкової служби не допущено до проведення позапланової виїзної перевірки.
Позивач, не погоджуючись з правомірністю прийняття начальником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва наказу від 27 жовтня 2009 року № 914 та направленням від 27 жовтня 2009 року №1791, а також з діями відповідача щодо намагання проведення позапланової виїзної перевірки 27 жовтня 2009 року, звернувся до суду з адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 6 ст. 11-1 вказаного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Як свідчать матеріали справи, у якості правової підстави прийняття Наказу зазначено п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону № 509. Враховуючи наявність обставин, передбачених п. 5 ч.6 ст. 11-1 Закону № 509 та те, що позивачем було відмовлено відповідачу надати письмові пояснення на запит останнього, відповідачем було правомірно визначено підставу для проведення позапланової перевірки.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11-2 Закону № 509, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: 1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби; 2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.
Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.
Як вірно було встановлено судом першої інстанції, позивач не допустив службових осіб відповідача до проведення перевірки, не зважаючи на виконання ним вимог ст. 11-2 Закону № 509. У якості причин недопуску до проведення перевірки позивач зазначає порушення відповідачем вимог ч.7 ст.11-1 Закону № 509, а саме відсутність рішення суду про проведення позапланової перевірки.
Так, у відповідності до ч.7 ст. 11-1 Закону № 509, позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду. Орган державної податкової служби, який ініціює проведення позапланової виїзної перевірки, подає до суду письмове обґрунтування підстав такої перевірки та дати її початку і закінчення, склад осіб, які будуть проводити таку перевірку, документи, які відповідно до частини шостої цієї статті свідчать про виникнення підстав для проведення такої перевірки, інформацію про вид та кількість перевірок, проведених органами державної податкової служби щодо суб'єкта господарської діяльності та наслідки таких перевірок за попередні три роки, а також на вимогу суду - інші відомості. У розгляді питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки мають право брати участь представники суб'єкта господарської діяльності. Повідомлення про місце, дату та час розгляду питання про надання дозволу на проведення позапланової виїзної перевірки направляється не пізніше ніж за три робочі дні до дати такого розгляду.
Однак у подальшому ст. 11-1 Закону № 509 було доповнено частиною 8, згідно з якою позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.
Співставляючи вказані норми, можна дійти до висновку, що право на проведення позапланової перевірки виникає у двох випадках: за рішенням керівника податкового органу - лише у випадку виникнення обставин, передбачених ч.6 ст. 11-1 Закону № 509, а в інших - на підставі рішення суду.
Крім того, судом першої інстанції було вірно відзначено, що норма, яка передбачає право на проведення позапланових перевірок за рішенням керівника податкового органу, була прийнята пізніше. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, «конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Таким чином, судом першої інстанції зроблено вірний висновок про правомірність призначення позапланової перевірки відповідачем у випадку, що розглядається та відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає правомірними дії відповідача, а висновки суду першої інстанції –обгрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду –без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтінгова компанія «Сталінг» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 березня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.
Повний текст виготовлено: 15.02.2011 року