Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.
Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2011 року справа №2а-25991/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Жаботинської С.В.
суддів Нікуліна О.А. , Радіонової О.О.
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Нікуліна О.А., Радіонової О.О., при секретарі Іванченко О.В., за участю представника позивача Виросткова І.В., представників відповідача Токарєвої І.В, Помогаєва А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-25991/10/0570 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дондіпрошахт" до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання нечинними окремих пунктів вимоги від 12.07.2010 № 19-03-10/2202,-
ВСТАНОВИЛА:
Позивач звернувся до суду з позовом до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області, в якому просить визнати нечинними окремі пункти вимоги контрольно-ревізійного відділу у м. Донецьку від 12.07.2010 року № 19-03-10/2202, а саме: пункт 2.5 щодо стягнення з винних осіб суми витрат по безпідставно списаному пальному на суму 24126,27 грн. (частково — щодо сум 22,37тис. грн.); пункт 2.6 щодо відшкодування суми збитку від нестачі основного засобу у розмірі 10499,06 грн.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-25991/10/0570 позовні вимоги задоволено частково.
Скасовано частково на суму 22,37 тис. грн. пункт 2.5 вимоги від 12.07.2010 року № 19-03-10/2202 щодо стягнення з винних осіб суми витрат по безпідставно списаному пальному. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовлено.
З постановою суду першої інстанції відповідач не погодився, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права. Просив постанову суду скасувати і прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
При апеляційному перегляді справи представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив постанову суд першої інстанції залишити без змін, представники відповідача просили апеляційну скаргу задовольнити.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, встановила наступне:
Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Позивач – Публічне акціонерне товариство «Дондіпрошахт» зареєстровано як юридична особа 16.08.1996 виконавчим комітетом Донецької міської ради, включено до ЄДРПОУ за № 05400632, здійснює діяльність відповідно до Статуту, затвердженого у новій редакції наказом Міністра вугільної промисловості України № 392 від 06.10.2010. Згідно із цим Статутом, Публічне акціонерне товариство «Дондіпрошахт» раніше мало найменування Відкрите акціонерне товариство «Дондіпрошахт».
Відповідачем проведена ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2007 року по 31.03.2010 року, за наслідками якої складено акт від 01.07.2010 року № 19-03-09/150.
Позивач надав до КРВ в м. Донецьку заперечення на акт ревізії, які залишені без задоволення згідно висновку, затвердженого начальником КРВ в м. Донецьку.
12.07.2010 КРВ в м. Донецьку прийнято вимогу про усунення порушень № 19-03-10/2202, якою позивача зобов’язано вжити заходи щодо усунення виявлених ревізією порушень діючого законодавства, у тому числі:
- стягнути з винних осіб суму витрат по безпідставно списаному паливу на загальну суму 24126,27 грн. (п. 2.5);
- відобразити по бухгалтерському обліку нестачу основного засобу залишковою вартістю 4374,61 грн. (первинна вартість 9591,01 грн., знос 5216,40 грн.); провести претензійно-позовну роботу з винною особою по відшкодуванню суми збитків від нестачі у розмірі 10499,06 грн.; після отримання сум збитків від нестачі 50% даної суми перерахувати до державного бюджету (п. 2.6).
Позивач вважає вимогу КРВ в м. Донецьку протиправною у частині стягнення з винних осіб суми витрат по безпідставно списаному пальному на суму 22,37 тис. грн. та відшкодування суми збитку від нестачі основного засобі у розмірі 10499,06 грн. та просить її визнати у цій частині нечинною.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом акту ревізії, внаслідок невірного застосування норм витрат палива та невірного застосування підвищення коефіцієнту при роботі автотранспорту в зимових умовах в залежності від фактичної температури повітря, за період з 01.01.2007 по 31.03.2010 по бухгалтерському обліку позивача понаднормово списано палива, яке відсутнє в наявності, в кількості 4178,4 л на загальну суму 22,37 тис. грн., що є порушенням п. 1.1, п.п. 3.1.1 Норм витрат палива та мастильних матеріалів на автотранспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43.
На думку відповідача, зазначені Норми витрат палива та мастильних матеріалів на автотранспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 повинні застосовуватися позивачем, оскільки вони є нормативно-технічним документом та єдиною підставою для розрахунку витрат палива, оскільки враховують усі можливі технічні особливості транспортних засобів та умови їх використання.
Суд не погоджує таку позицію відповідача, оскільки наказ Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43, яким затверджені вказані Норми, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, тобто не є нормативно-правовим актом у розумінні ст. 117 Конституції України.
Згідно з приписами ст. 3 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні», державна контрольно-ревізійна служба у своїй діяльності керується Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента та Кабінету Міністрів України.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже, з огляду на наведені вище приписи законодавства, а також ст. 19 Конституції України, КРВ у м. Донецьку не мав права керуватися при приведенні ревізії наказом, який не має статусу нормативно-правового акту.
Відповідно до п. 8 Положення про Міністерство транспорту України, затвердженого Указом Президента України від 27 грудня 1995 року N 1186/95, Мінтранс у межах своїх повноважень на основі та на виконання законодавства України видає накази, організовує та контролює їх виконання. У випадках, передбачених законодавством України, рішення Міністерства можуть бути обов'язковими для виконання центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами незалежно від форми власності та громадянами.
Таким чином, обов’язковість виконання підприємствами рішень Міністерства транспорту України повинна встановлюватися виключно нормами законодавства.
У наказі Міністерства транспорту України від 10.02.1998 № 43 не йдеться про те, що він є єдиним або основним документом щодо списання паливно-мастильних матеріалів на підприємствах. З його змісту також не випливає, що він є обов'язковим для виконання усіма підприємствами, у т.ч. й ПАТ «Дондіпрошахт». Також відповідачем під час судового розгляду справи не доведено, що для позивача виконання вимог цього наказу є обов’язковим.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що п. 2.5 вимоги КРВ в м. Донецьку від 12.07.2010 № 19-03-10/2202 щодо стягнення з винних осіб суми витрат по безпідставно списаному пальному на суму 22,37 тис. грн. підлягає скасуванню.
Що стосується п. 2.6 вимоги КРВ в м. Донецьку від 12.07.2010 № 19-03-10/2202, то його підставою є висновок акту ревізії про те, що в ході проведеної інвентаризації цілісного майнового комплексу, який знаходиться на відповідальному зберігання у Дитячому оздоровчому центрі «Яструбок» згідно договору відповідального зберігання від 27.05.2003 № 1, встановлено нестачу основного засобу, а саме – будівлі уборної залишковою вартістю 4,37 тис.грн.
Як свідчать матеріали справи, 27.05.2003 між ВАТ «Дондіпрошахт» (Орендодавцем) та підприємством «Дитячий оздоровчий центр «Яструбок» (Орендарем) укладено договір оренди № 1, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне майно - цілісний майновий комплекс дитячий оздоровчий центр «Яструбок», який знаходиться на балансі ВАТ «Дондіпрошахт», яке розміщене за адресою: Донецька область, місто Слов’янськ. Строк дії договору встановлено з 27.05.2003 до 27.05.2008. Вказаний строк змінений згідно додаткової угоди № 1 від 24.06.2003 та встановлений з 27.05.2003 по 26.05.2015.
Пунктом 5.3 договору оренди передбачено, що Орендар зобов’язується забезпечити збереження орендованого майна Підприємства, запобігати його пошкодженню і псуванню.
Додатково до цього договору укладено договір відповідального зберігання, яким передбачено, що Орендар приймає на себе обов’язки по відповідальному зберіганню державного майна, переданого Орендодавцем, та поверненню цього майна цілим та непошкодженим. Пунктом 4.1 договору відповідального зберігання встановлено, що у разі втрати або нестачі майна Орендар несе відповідальність в розмірі залишкової вартості втраченого майна, або майна, що не вистачає.
Так, наказом директора ВАТ «Дондіпрошахт» від 28.04.2010 № 36-к у зв’язку з ревізією фінансово-господарської діяльності КРВ в м. Донецьку призначено позапланову інвентаризацію основних фондів, оборотних коштів і грошових коштів на 01.04.2010.
Згідно з протоколом засідання інвентаризаційної комісії від 02.06.2010, у результаті інвентаризації встановлена нестача по ДОЦ «Ястребок», який знаходиться в оренді, а саме – дворової уборної залишковою вартістю 4374,61 грн. Відповідно до додатку до цього протоколу, збитки від нестачі склали 10499,06 грн.
Отже, у даному випадку з боку Орендатора не було дотримано умов договору оренди та договору відповідального зберігання щодо збереження майна Орендодавця, що є підставою для настання відповідальності у вигляді стягнення збитків.
Листом від 16.08.2010 № 01-39/26 директор ПАТ «Дондіпрошахт» повідомив голову профспілок працівників вугільної промисловості про необхідність вжиття заходів по відшкодуванню шкоди від нестачі у розмірі 10499,06 грн.
На вказаний лист директор підприємства, заснованого на власності об’єднання громадян «Дитячий оздоровчий центр «Яструбок» надав інформацію листом від 25.08.2010 № 40, згідно з якою, актом перевірки Слов’янської СЕС було вказано на неможливість експлуатації будівлі уборної. Директором Дитячого оздоровчого центру Лихач Е.В. самовільно знесена будівля уборної, за що його звільнено. До моменту закінчення договору оренди № 1 від 27.05.2003 підприємство зобов’язується поновити будівлю уборної на території центру, згідно проекту реконструкції табору.
Зазначене свідчить про те, що позивач вживає заходи щодо виконання пункту 2.6 вимоги КРВ у м. Донецьку, що фактично підтверджує визнання ним обґрунтованості положення вказаного пункту вимоги, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 2.5 вимоги КРВ в м. Донецьку від 12.07.2010 № 19-03-10/2202 є необгнрунтованим у частині стягнення з винних осіб суми витрат по безпідставно списаному пальному у розмірі 22,37 тис. грн., і тому позовні вимоги ПАТ «Дондіпрошахт» підлягають частковому задоволенню.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі № 2а-25991/10/0570 за позовом Публічного акціонерного товариства "Дондіпрошахт" до Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області про визнання нечинними окремих пунктів вимоги від 12.07.2010 №19-03-10/2202 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення; може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 18 лютого 2011 року. Ухвала у повному обсязі складена 21 лютого 2011 року.
Головуючий: С.В. Жаботинська
Судді: О.А. Нікулін
О.О. Радіонова