Головуючий у 1 інстанції - Панченко О.О.
Суддя-доповідач - Попов В.В.
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 лютого 2011 року справа №2а-2601/10/0501 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Попова В.В.
суддів Лях О.П. , Горбенко К.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради на постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 22 жовтня 2010 року у справі № 2а-2601/2010 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої разової компенсації, різниці в компенсаціях, -
ВСТАНОВИЛА:
Постановою Авдіївського міського суду Донецької області від 22 жовтня 2010 року позов задоволено частково: позов в частині визнання неправомірними дій Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради щодо відмови виплатити ОСОБА_2 різниці в компенсаціях між 3-ю та 2-ю групами інвалідності відповідно до Закону «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» залишено без розгляду; стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради на користь ОСОБА_2 з реєстраційного рахунку НОМЕР_1 в Управлінні Державного казначейства м.Авдіївка за яким здійснюються видатки за КПКВ 2501250 різниці в компенсаціях між 3-ю та 2-ю групами інвалідності у сумі 2980, 20 гривень у відповідності з вимогами ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, визначеної на момент встановлення 2-ї групи інвалідності 17.05.2004 року.
Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, яку обґрунтовує неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права і просить постанову суду скасувати та постановити нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачеві відповідно до довідки МСЕК №055847 від 17.05.2004 року було встановлено інвалідність 2-ї групи. Також позивач на вказаний час мав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС., перебував на обліку в УПСЗН Авдіївської міської ради як особа, яка є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч.2 ст.48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції від 06.06.1996 року, що діяла на момент встановлення інвалідності вищої групи, передбачено, зокрема, що інвалідам 2-ї групи виплачується одноразова компенсація у розмірі 45 мінімальних заробітних плат, що у разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях. Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка складалася на момент встановлення інвалідності.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 50 Конституції України, кожен має право на безпечне для життя та здоров'я довкілля та відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст. 48 цього Закону, зокрема, різниця в компенсаціях при встановленні вищої групи інвалідності, сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.
Постановою КМ України від 04.03.2002 року №256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.
Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та на нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів та здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо необґрунтованості застосування відповідачем при нарахуванні виплаті різниці розмірів компенсацій, встановлених Постановою КМ України від 26.07.1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається та діє принцип верховенства права.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції, що діяла станом на 17 травня 2004 року, а не Постанова КМ України від 26.07.1996 року №836.
Згідно ст. 89 Закону України «Про державний бюджет на 2004 рік» мінімальна заробітна плата з 01.01.2004 року по 31.08.2004 року становила 205 гривень.
Оскільки розмір мінімальної зарплати визначається на момент встановлення інвалідності, тому підлягає стягненню на користь позивача різниця в компенсаціях у наступному розмірі: різниця в компенсаціях становить: 45 мінімальних заробітних плат — 30 мінімальних заробітних плат = 15 мінімальних заробітних плат.
205 грн. Х 15 – 94,80 грн. = 2980,20 грн. (розмір виплати різниці в компенсаціях повинен визначатися на дату встановлення ОСОБА_2 2-ї групи інвалідності, тобто на 17.05.2004 року, коли розмір мінімальної зарплати становив 205 грн./місяць).
З урахуванням наведеного, судова колегія погоджує висновок суду першої інстанції, що вказана сума підлягає стягненню з Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради на підставі ч.5 ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судове рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом першої інстанції перевірено доводи сторін, дано їм правильну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого у справі судового рішення відсутні.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212 КАС України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради – залишити без задоволення.
Постанову Авдіївського міського суду Донецької області від 22 жовтня 2010 року у справі №2а-2601/2010 за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Авдіївської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення недоотриманої разової компенсації, різниці в компенсаціях – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів : В.В. Попов К.П. Горбенко
О.П. Лях