ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 лютого 2011 року 11:22 № 2а-18426/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А. при секретарі судового засідання Богдан В.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Терра-Центр"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників сторін:
від позивача: Юхман Ю.М. (дов.від 10.12.10)
від відповідача: не зяв.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Центр»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень-рішень.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.02.2011 року о 11 год. 22 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м Києва про визнання не чинними та скасування податкових повідомлень –рішень.
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.97 року №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»базуються виключно на суб’єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження доказами. Не погоджуючись з висновками викладеними в акті перевірки, позивач посилається на те, що податковий кредит сформований ним відповідно до вимог вищезазначеного Закону України «Про податок на додану вартість»та валові витрати визначені відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»на підставі належно оформлених первинних документів. За наведених обставин, представники позивача просили суд визнати недійсними оспорювані податкові повідомлення –рішення.
Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечував, на його думку виявлені під час проведеної перевірки порушення призвели до порушення позивачем пп.5.1. п.5, п.п.5.3.9., п.5.3. ст.5, п.13.2 ст.13 з урахуванням вимог п.16.13 ст.16 Закону України №334/94 «Про оподаткування прибутку підприємств», п7.4.4., п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Тому, на думку відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення є правомірними, а заявлені позовні вимог не обґрунтованими, тому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду про наступне.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва (далі - відповідач) проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Центр»(далі - позивач) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.06.2009р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р.
За результатами перевірки складено акт від 26.04.2010р. №420/1-23-60-32798799, яким встановлено порушення п.5.1. ст.5, пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. №334/94, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток всього на суму 993016,00 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2008р. склав 35167,00 грн., за ІІІ квартал 2008року -67797,00грн., за ІV квартал 2008р. –76162,00грн., за І квартал 2009р. –19015,00грн., за ІІ квартал 2009р. склав 63115,00грн., за ІІ квартал 2009р. –731364,00 грн.
- пп.7.4., пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість всього на суму 783120,5 грн., в т.ч. в травні 2008р. –6408,33 грн., в червні 2008р. –16741,65 грн., в липні 2008р.-14921,66 грн., в серпні 2008р.- 17050,84 грн., в вересні 2008р. -15635,00 грн., в жовтні 2008р. -9423,00 грн., в листопаді 2008р.-25358,33 грн., в грудні 2008р. –22096,67 грн., в січні 2009р. –13901,65 грн., в березні 2009р.-5882,5 грн., в квітні 2009р.-11914,16 грн., в травні 2009р. -14226,14 грн., в червні 2009р. -36930,00 грн. в липня 2009р. –559251,05 грн. в вересні 2009р. –13379,16 грн.
- п.13.2 ст.13 у урахуванням вимог п.16.13 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині встановлення неутримання та несплати позивачем податку з іноземних юридичних осіб всього у сумі 1184390,00 грн. у тому числі: за ІІІ квартал 2008р . –102120, 00 грн., за IV- квартал 2008р. -112990,00 грн., за І квартал 2009р. - -3030498 грн., за ІІ квартал - 2009р. –623611 грн.
На підставі виявлених порушень відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №№№ 0000432306/0 від 11.05.2006р., 0000412202/0 від 11.05.2010р., 0000442306/0 від 11.05.2010р., 0000412202/1 від 21.07.2010р., 0000432306/1 від 22.07.10, 0000442306/1 від 22.07.2010р., 0000412202/2 від 05.10.10, 0000432306/2 від 08.10.2010р., 0000442306/2 від 08.10.2010р.
Під час проведення судового засідання представником позивача було подано доповнення до позовної заяви відповідно до якої позивач просив суд визнати не чинним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000412202/3 від 17.12.2010р.
Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та ТОВ «Аметт»01.09.2008р. №140 укладено договір, відповідно до умов якого ТОВ «Аметт», зобов'язується поставити позивачу - покупцеві товар (товари для дому в асортименті), на що виписано (оформлено) видаткову накладну №8635 від 30.07.2009р. та податкову накладну №8635 від 30.07.2009р. Перерахування коштів за товар здійснювалось до платіжних доручень. Обсяг отриманого товару за 3 кв. 2009р. склав 2 748 938, 58 грн. до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за 3 кв. 2009р. 2 748 938, 58 грн. Також, згідно з висновками спеціаліста від 12.04.2010р. №428 та від 26.04.2010р. №532, проводились почеркознавчі дослідження Договору №140 купівлі-продажу від видаткової накладної №8635 від 30.07.2009р. та податкової накладної №8635 від 30.07.2010р. якими встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2, в представлених на дослідження документах виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. ОСОБА_2 Однак, відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст.203 ЦК України.
Згідно з ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, згідно ч.3 цієї статті якщо недійсність правочину прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний) правочин. Таким чином, законодавство розрізняє два види договорів, одні з яких не потребують визнання їх недійсними судом (тобто нікчемним правочини), а інші можуть бути визнані недійсними за рішенням суду за позовом чи іншої заінтересованої сторони (тобто оспорювані правочини).
Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського кодексу України (загальні умови припинення господарських зобов’язань) господарське зобов’язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов’язання ; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законам; згідно ч.2. цієї статті також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Згідно із ч.1 ст.207 Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
З огляду на зазначене, можна встановити факт, що за відсутності відповідного рішення суду про визнання недійсним договору, що укладений між ТОВ «Аметт»та позивачем застосувати наслідки недійсності такого договору є незаконним. Тому, висновок відповідача щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість не ґрунтується на чинному законодавстві України.
Також, між позивачем та ТОВ «Мирканто»(код за ЄДРПОУ 35830190) , ТОВ «Ласторія»(код за ЄДРПОУ 35310023) укладені договори від 10.03.09 №10/03-09 та від 09.06.08 №09/06-08 на транспортно-експедиційне обслуговування для організації внутрішніх перевезень вантажів на замовлення замовника. По даним взаємовідносинам встановлено факт неправомірного включення до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 233332,75 грн., які в ході перевірки виключені зі складу валових витрат, так як не призначені для використання в господарській діяльності, а саме у зв’язку із придбанням транспортно-експедиційних послуг, які надавались позивачу ТОВ «Мирканто»і ТОВ «Ласторія».
За змістом зазначених договорів експедитор та замовник виступають від свого імені за дорученням організації, з якими мають прямі договори. Всі перевезення здійснювались найманим транспортними засобами експедитором, що відповідає законодавству та умовам договору. Крім того, зазначена діяльність транспортно-експедиційного обслуговування, яка була предметом зазначених договорів не підлягає ліцензуванню.
З огляду на зазначене, судом встановлено, що відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»такий вид діяльності як транспортно-експедиційне обслуговування не підлягає ліцензуванню. В даному випадку при перевірці здійснено невірне трактування договору транспортно-експедиційне обслуговування. Так, відповідно до договору транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Щодо взаємовідносин позивача з фірмою «JYSK A/S» судом встановлено наступне. Так між сторонами було укладено дистриб’ютерська угода концесія (франчайзинг) з ексклюзивними правами на основі роялті від 01.11.2005р. про надання за винагороду права на розповсюдження продукції компанії «JYSK A/S»на території України. Відповідачем встановлено неутримання та несплата позивачем податку з іноземних юридичних осіб всього у сумі 184390,00 грн. Зазначена несплата виникла в зв’язку з ненаданням документів, що підтверджують правомірність використання пп.b) ст. 12 «Роялті»Конвенції між Урядом України та Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, акт містить висновок про необхідність утримати та сплатити податок на доходи з іноземних юридичних осіб у розмірі 10% від суми виплаченого доходу у вигляді роялті. На підставі зазначеного порушення відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення яким визначено позивачу суму податкового зобов’язання за основним платежем в розмірі 1184390 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2368780 грн.
З огляду на зазначене судом встановлено, що відповідно п.13.1. та п.13.2. ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, повинно утримуватись під час виплати такого доходу та додатково сплачувати податок в розмірі 15% від суми такого доходу, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод, які набрали чинності ( п.18.1 ст.18 вищезазначеного Закону). Згідно ст.12 Конвенції між Урядом України та Урядом Королівства Данії про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, яка підписана 05.03.1996, дата набуття 21.08.1996р., дата ратифікації 12.07.1996р. роялті, які виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.
У відповідності з Порядком звільнення (зменшення) від оподаткування доходів з джерелом їх походження з України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2001 №470, підставою для звільнення (зменшення( від оподаткування є довідка, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни,з якою укладено міжнародний договір.
Відповідно до листа Державної податкової адміністрації України №12-0117/10-4301 від 03.06.97 «Про набуття чинності Конвенцією з королівством Данії про уникнення подвійного оподаткування», (розділ 2, п.3) згідно із положеннями статей 10, 11 і 12 Конвенції та чинного законодавства України щодо оподаткування пасивних прибутків резидентів Данії, які не здійснюють діяльність в Україні через постійне представництво, при їх репатріації за межі України встановлено такі ставки: стосовно роялті: звільнення від оподаткування платежів будь-якого виду, що одержуються як відшкодування за користування або за надання права на використання будь-яких авторських прав на секретну формулу або процес або за інформацією, що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду, які виникають в Україні і сплачуються резиденту Данії, який є їх фактичним власником.
Тому, суд вважає, що донарахування податку на прибуток іноземних юридичних осіб на підставі виплат роялті відповідно до дистриб’ютерської угоди з фірмою «JYSK A/S»є неправомірним.
З огляду на вищевикладене, враховуючи докази наявні в матеріалах справи, пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, відповідач, як суб’єкт владних повноважень не довів обставини, якими виявлені порушення за результатами проведеної перевірки, тому прийняті податкові повідомлення-рішення є не чинними та такими, що підлягають до скасування.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 71, 97, 160-167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити.
2.Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000432306/0 від 11.05.2006р., №0000412202/0 від 11.05.2010р., №0000442306/0 від 11.05.2010р., №0000412202/1 від 21.07.2010р., №0000432306/1 від 22.07.10, №0000442306/1 від 22.07.2010р., №0000412202/2 від 05.10.10, №0000432306/2 від 08.10.2010р., №0000442306/2 від 08.10.2010р. № 0000412202/3 від 17.12.2010р.
3.Судові витрати в розмірі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра-Центр»з Державного бюджету України.
4. Постанова може бути оскаржена в порядку ст.ст. 185- 187 КАС України.
Суддя І.А. Качур