Справа № 2а/2570/668/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 лютого 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
при секретарі Сапоненко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2622 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
09.02.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини А 2622 (надалі – ВЧ А 2622), в якому просить визнати визнати дії посадових осіб ВЧ А 2622 щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні в запас з лав Збройних Сил України, протиправними та стягнути з ВЧ А 2622 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 7627,68 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що в порушення вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за час перебування на службі він не отримував належне йому речове майно і на момент звільнення з військової служби в запас відповідачем не було видане йому речове майно на загальну суму 7627,68 грн. В зв’язку з цим, вважає, що відповідачем порушені його права щодо невиплати при звільненні грошової компенсації за неотримане речове майно.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав письмові заперечення в яких зазначив, що дію ст. 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та сімей”, яка давала позивачу право, в частині одержання грошової компенсації за не отримане речове майно зупинено Законом України “Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів” і цей закон є діючим та не визнаний не конституційним. Здійснення виплати бюджетних коштів для компенсації вартості речового майна було б прямим порушенням вимог Закону України “Про деякі заходи, щодо економії бюджетних коштів”. Тому в задоволенні позовних вимог відповідач просить відмовити в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 2006 року по 2010 рік ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині А 4507. Наказом начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України від 17.12.2010 року № 999 підполковника ОСОБА_1 звільнено у запас за пунктом “б” частини 6 (за станом здоров’я) ст. 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” з правом носіння військової форми одягу. Наказом № 260 від 24.12.2010 року командира Військової частини А 4507 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Військова частина А 4507 знаходиться на речовому забезпеченні у ВЧ А 2622. Згідно довідки ВЧ А 2622 про вартість речового майна, що підлягає видачі при звільненні в запас підполковнику ОСОБА_1 від 24.12.2010 року № 46 сума до видачі на належне речове майно становить 7627,68 грн. 01.02.2011 року позивач звернувся до ВЧ А 2622 з заявою щодо проведення з ним розрахунку за неотримане речове майно. На дану заяву відповідачем надана відповідь про відсутність на речовому складі ВЧ А2622 майна на суму 7627,68 грн.
Згідно ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Посилання відповідача на те, що згідно Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, яка передбачала право на отримання військовослужбовцями грошової компенсацій замість неодержаного речового майна є неправомірним, оскільки, відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, редакція якого діє на час звернення позивача до суду, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 27 Постанови Кабінету Міністрів України “Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час” від 28.10.2004 року № 1444 військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Крім того, згідно п. 2 ст. 1 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” призупинено дію ч. 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна. Однак, виходячи з аналізу тексту цього закону, суд вважає, що вказана норма закону поширюється лише на військовослужбовців, які проходять дійсну військову службу в Збройних Силах України, а позивач звільнений зі служби в Збройних Силах України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, в судовому засіданні представник відповідача не довів правомірність дій ВЧ А2622 щодо несвоєчасного забезпечення позивача речовим майном.
Враховуючи вищевикладене та з урахуванням того, що позивач не був своєчасно забезпечений належним речовим майном з вини відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини А 2622 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини А2622 - задовольнити в повному обсязі.
Визнати дії посадових осіб Військової частини А 2622 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно при звільненні в запас з лав Збройних Сил України, протиправними.
Стягнути з Військової частини А 2622 грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 7627 (сім тисяч шістсот двадцять сім) грн. 68 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Заяць