Справа № 2а/2570/343/2011
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 лютого 2011 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Заяць О.В.,
при секретарі Сапоненко А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про визнання протиправними наказів, скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
18.01.2011 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (надалі – УМВС України в Чернігівській області), в якому просить визнати протиправними накази УМВС України в Чернігівській області № 561 від 23.07.2010 року та № 282 о/с від 23.12.2010 року, скасувати наказ УМВС України в Чернігівській області № 561 від 23.07.2010 року та зобов'язати УМВС України в Чернігівській області внести зміни до наказу № 282 о/с від 02.09.2010 року в частині зміни підстави його звільнення, відповідно до поданого рапорту від 03.12.2010 року, - «за хворобою». Свої вимоги обґрунтовує тим, що не вчиняв жодного проступку, який би дискредитував його як офіцера міліції, а лише припиняв протиправні дії особи та захищався під час здійснення нападу на нього. А тому позивач вважає, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності та, у зв’язку з цим, звільнення є незаконним.
08.02.2011 року позивач в судовому засіданні надав заяву про уточнення позовних вимог, а саме виклав пункт 4 позовних вимог в наступній редакції: зобов'язати УМВС України в Чернігівській області внести зміни до наказу УМВС України в Чернігівській області № 282 о/с від 23.12.2010 року в частині зміни підстави його звільнення, відповідно до поданого рапорту від 03.12.2010 року, - «за хворобою».
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини викладені в позові з урахуванням поданих ним уточнень.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, пояснивши, що оперуповноважений СКР Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області старший лейтенант міліції ОСОБА_1, перебуваючи поза службою, в громадському місці поводив себе зухвало, нецензурно висловлювався, публічно, в присутності сторонніх осіб вчинив дії, що мають склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, після чого погрожував працівникам РМОП «Беркут» службовими неприємностями, чинив фізичний опір та злісну непокору законним вимогам працівників міліції. Такими діями позивач порушив присягу працівника ОВС, норми професійної та службової етики, чим дискредитував звання працівника міліції.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23.07.2010 року УМВС України в Чернігівській області видано наказ № 561 про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області, яким за грубі порушення службової дисципліни, вчинення проступків передбачених ст.ст. 173, 185 КУпАП, при цьому недотримання вимог присяги працівника ОВС, норм професійної та службової етики оперуповноваженого СКР Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності шляхом звільнення з органів внутрішніх справ України за п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом.
На підставі вищезазначеного наказу, 23.12.2010 року УМВС України в Чернігівській області видано наказ № 282 о/с про звільнення ОСОБА_1 з органів Міністерства внутрішніх справ у відставку за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу міліції.
Відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 № 114 особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначаються Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року № 3460-IV (надалі – Закон України № 3460-IV).
Відповідно до ст. ст. 1, 2 Закону України № 3460-IV службова дисципліна – це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України. Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до ст. ст. 5, 12 Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно ст. ст. 13, 14, 16 Закону України № 3460-IV такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з органів внутрішніх справ, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, накладаються начальниками, яким надано право прийняття на службу до органів внутрішніх справ, призначення на посаду, присвоєння спеціального звання. З метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
Відповідно до п. 14 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.12.1991 року № 552 посадова особа при проведенні службового розслідування зобов’язана: вжити всіх законних заходів щодо встановлення обставин, зазначених у п. 10 цієї Інструкції; скласти за результатами службового розслідування висновок і подати його на розгляд і затвердження керівнику органу внутрішніх справ або його заступнику.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено службове розслідування стосовно порушення 23.07.2010 року ОСОБА_1 службової дисципліни. На підставі матеріалів службового розслідування, зокрема, пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 23.07.2010 року було складено висновок службового розслідування по факту порушення службової дисципліни працівниками Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області. В даному висновку зазначалось, що оперуповноважений СКР Куликівського РВ УМВС України в Чернігівській області старший лейтенант міліції ОСОБА_1, перебуваючи поза службою, в громадському місці нецензурно висловлювався, поводив себе зухвало, погрожував працівникам РМОП «Беркут» службовими неприємностями, висловлювався на їх адресу нецензурною лайкою, чинив фізичний опір та злісну непокору законним вимогам працівників міліції, в зв’язку з чим своїми діями порушив присягу працівника ОВС, норми професійної та службової етики, чим дискредитував звання працівника міліції, а тому за грубе порушення службової дисципліни підлягає притягненню до суворої дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.
Крім того, підтвердженням порушення службової дисципліни ОСОБА_1 є запис відео – спостереження, тому суд критично ставиться до пояснень позивача та свідка ОСОБА_3 щодо непокори співробітникам «Беркуту».
Також суд не приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, оскільки вони не були присутні під час порушення ОСОБА_1 службової дисципліни.
Виходячи із наведеного, суд вважає, що при проведенні службового розслідування відповідачем повно та об’єктивно були досліджені всі обставини справи, якими підтверджено вчинення ОСОБА_1 проступку не сумісного з перебуванням на службі, а притягнення його до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення проведене відповідачем з дотриманням Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”. Отже, наказ УМВС України в Чернігівській області від 23.07.2010 року № 561, а відповідно і наказ УМВС України в Чернігівській області від 23.12.2010 року № № 282 о/с є правомірними та законними.
Стосовно рапорту ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням поданого 03.12.2010 року, то суд погоджується з доводами відповідача, що такий рапорт поданий після вчинення дисциплінарного проступку, та не може бути підставою звільнення позивача від дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач, як суб’єкт владних повноважень довів правомірність своїх рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 122, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Заяць