КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 2а-17616/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.
Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
У Х В А Л А
Іменем України
"09" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Петрика І.Й.,
Суддів: Земляній Г.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі
судового засідання: Проказіні О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до ОСОБА_4 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач (Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва) звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року позовну заяву Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва було повернуто позивачу.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду –без змін з таких підстав.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 06.12.2010 року позовну заяву позивача залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви до 15 грудня 2010 року включно.
Зазначена ухвала суду в апеляційному порядку не оскаржувалась та набрала законної сили.
17.12.2010 року канцелярією суду першої інстанції зареєстровано заяву про усунення недоліків, яка не підписана представником позивача, з огляду на що дана заява не враховувалась судом першої інстанції як документ, який має правове значення, та документ, поданий на усунення визначених судом порушень.
Ухвалою суду першої інстанції від 06.12.2010 року про усунення недоліків позовної заявипозивача було зобов’язано надати суду:
1. докази направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачеві та третій особі (опис вкладення);
2. актуальний витяг з Єдиного державного реєстру щодо відповідача;
3. довіреність на ім’я представника, який засвідчив вірність копій, доданих до позовної заяви;
4. обґрунтування позовних вимог із зазначенням яку саме звітність відповідач повинен був подавати, але не подавав із зазначенням норм права, відповідно до яких встановлено обов’язок відповідача подавати таку звітність;
5. обґрунтування клопотання про залучення третьої особи із зазначенням підстав залучення третьої особи, прав та обов’язків, які можуть вплинути на права цієї особи та зазначенням на чиїй стороні позивач вважає необхідним залучити третю особу.
Виходячи із змісту ч. 3 статті 106 КАС України, суб’єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов’язаний додати до позовної заяви доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, направленням яких забезпечується право відповідача знати про підстави та предмет заявленого позову, а також про докази, якими обґрунтовуються висунуті до нього вимоги, що в свою чергу надає відповідачу можливість належним чином та своєчасно реалізувати своє право на підготовку до справи, вироблення своєї позиції у справі та захист проти висунутих до нього вимог. Таке тлумачення обов’язку відповідача, щодо направлення копії позову та доданих до нього документів, співпадає із завданням адміністративної юстиції, яким є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України) та принципами адміністративного судочинства, зокрема, принципам змагальності та рівності учасників адміністративного (п. 3. 4 ст. 7 КАС України), останній з яких означає наділення сторін рівними правами та обов’язками, надання їм рівних можливостей щодо участі у процесі та відстоюванні своєї позиції.
В зв’язку із тим, що позивачем після отримання ухвали суду першої інстанції від 06.12.2010 року не були надані докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів, суд першої інстанції прийняв рішення про повернення позовної заяви.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів може погодитися із огляду на наступне.
Виший адміністративний суд України в ухвалі від 01.04.2010 р. по справі № К-50566/09 зазначив, що внаслідок ненадання до фіскального чеку опису вкладення, неможливо ідентифікувати, які саме документи було направлено рекомендованим листом.
З урахуванням принципів та завдань адміністративного судочинства, належними доказами направлення копії позовної заяви та доданих матеріалів є документи, які містять інформацію щодо переліку направлених відповідачу документів, а також щодо адреси, за якою направлені документи.
При цьому, правила щодо належності доказів в даному випадку спрямовані на досягнення процесуальної, економії через усунення перешкод для відкриття провадження у справі, розгляду і вирішення адміністративної справи протягом розумного строку.
Фіскальний чек, доданий позивачем до позовної заяви, не містить інформації щодо переліку документів, надісланих поштовим відправленням та адреси, за якою надіслані зазначені документи, а отже не є належним доказом виконання обов’язків позивача як суб’єкта владних повноважень щодо направлення копії позовної заяви та доданих неї документів відповідачу.
В той же час, вказана інформація викладається в описі вкладення до поштового відправлення, який вимагався від позивача ухвалою суду.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позивачем не було виконано вимог висунутих в ухвалі суду першої інстанції від 06.12.2010 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не порушив права позивача при поверненні йому позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 грудня 2010 року –без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: І.Й. Петрик
Судді: Г.В. Земляна
А.Б. Парінов
Повний текст ухвали складено та підписано: 14 лютого 2011 року