ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 лютого 2011 р. Справа № 2а/0270/259/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні
за участю представників сторін:
позивача : Рябчука О.А.
відповідача : Петрової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Могилів - Подільський приладобудівний завод"
до: управління Пенсійного фонду України у м. Могилеві - Подільському
про: скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені
ВСТАНОВИВ :
До суду звернулось Публічне акціонерне товариство “Могилів-Подільський приладобудівний завод” (далі –позивач) з позовом до управління Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі (далі –відповідач) про скасування рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 12 січня 2011 року управлінням Пенсійного фонду у Могилів-Подільському районі було винесено рішення № 19 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за період з 30 серпня 2008 року по 30 грудня 2010 року.
Позивач вважає, що вказане рішення підлягає скасуванню з огляду на те, що воно винесенні без дотримання вимог чинного законодавства. Так, відповідач виніс дані рішення на підставі ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, тобто всупереч вимогам Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, відповідно до якого ч.ч. 1 –9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” втратили чинність з 01.01.2011 року. Таким чином позивачем зроблено висновок про те, що відповідач виніс оскаржуване рішення, керуючись нечинними положеннями законодавства.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
Публічне акціонерне товариство “Могилів-Подільський приладобудівний завод” здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 03.10.1996 року (а.с. 6).
З матеріалів справи вбачається, що в якості платника страхових внесків відповідач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському районі районі Вінницької області.
Судом встановлено, що 12 січня 2011 року управлінням Пенсійного фонду у Могилів-Подільському районі було винесено рішення № 19 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків за період з 30 серпня 2008 року по 30 грудня 2010 року на загальну суму 60594,49 грн., в т.ч.: 8896,98 грн. – фінансова санкція і 51697,51 грн. – пеня (а.с. 5).
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, заперечень представника відповідача та наданих у справу доказів, суд виходить з наступного.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені, вони винесені на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до п.п. “й” п. 12 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” №2464-VI від 08.07.2010 року, який набрав чинності з 01 січня 2011 року, частини з першої по дев’яту статті 106 Законі України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виключено.
Згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (який діяв до 31.12.2010 року) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому зазначене положення законодавства кореспондується з п.п. 9.3.2 п. 9.3 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663, якою керувався відповідач при винесенні оскаржуваних рішень.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення № 19 від 12.01.2011 року про застосування до Публічного акціонерного товариства “Могилів-Подільський приладобудівний завод” фінансових санкцій та нарахування пені прийняті без додержання вимог чинного законодавства України, оскільки вони прийняті на підставі пункту 2 частини 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який на момент прийняття оскаржуваних рішень втратив чинність, у зв’язку з чим останні підлягають скасуванню.
В силу статті 19 Конституції України Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не було надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваних рішень про застосування фінансових санкцій та нарахування пені.
Враховуючи вищевикладене та норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам, встановленим у справі, а тому підлягають задоволенню з урахуванням положень ст. 94 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України. Квитанцією № 19 від 21.01.2011 р. документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Могилів-Подільському № 19 від 14.01.2011 року.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Могилів-Подільський приладобудівний завод" (24000, Вінницька область, м. Могилів-Подільський, вул. Володимирська, 9, р/р 26007035542502, АТ "Укрсиббанк", м. Харків, Могилів-Подільське відділення № 642, МФО 351005) 3,40 грн. (три гривні 40 копійок) судового збору.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна