ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2011 р. Справа № 2-а-16/11/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Ткачук Вікторії Олексіївні
за участю
прокурора: не з`явився
представників сторін:
позивача : Комісарчук М.І.
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Прокурора Староміського району м. Вінниці в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв`язку України - в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
про: стягнення штрафу у розмірі 510 грн.
ВСТАНОВИВ :
Прокурор Староміського району м. Вінниці в інтересах держави - Міністерства транспорту та зв'язку України, в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті звернувся з позовом про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 фінансових санкцій у розмірі 510 грн.
Позов мотивовано, зокрема, тим, що до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 510 грн. за виявлене під час проведення перевірки порушення Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: надання послуг з перевезення пасажирів на маршруті Вінниця-Київ-Вінниця протяжністю понад 500 км одним водієм. Вказаний штраф відповідачем не сплачено у добровільному порядку, що стало підставою для звернення до суду.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, мотивуючи викладеними в позові обставинами.
Відповідач позовні вимоги не визнав, надавши суду письмові пояснення б/н від 01.02.2011р. (а.с. 34), в яких вказав, що оформленими на нього документами, що надавали йому право здійснювати господарську діяльність по перевезенню пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 56 «Барське шосе-Педучилище» користувались треті особи без його відома, та більш того займались перевезеннями за маршрутом «Вінниця-Київ». Водії, що керували транспортним засобом йому невідомі, подорожні листи він на цей маршрут не оформляв. Всі ці протизаконні дії вчинялися без його відома третіми особами. Господарську діяльність по вказаному маршруту № 56 «Барське шосе-Педучилище», ОСОБА_3 фактично припинив ще у першому кварталі 2010 року.
У судовому засіданні представник відповідача, з врахуванням його пояснень, позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволені.
Представник прокуратури в судове засідання не з’явились, хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, доказом чого є розписка, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 33).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Згідно завдання на перевірку № 062752 від 14.06.2010 року, 16.06.2010 року державними інспекторами територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області було здійснено перевірку транспортного засобу марки Мерседес, державний номерний знак НОМЕР_1, належного відповідачу та під керуванням водія ОСОБА_4, щодо додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. За результатами вказаної перевірки складено акт № 171956 від 16.06.2010 року (а.с. 11), в якому зафіксоване виявлене порушення вимог статтей 20, 35 Закону України “Про автомобільний транспорт”, а саме: заблоковано аварійний вихід, надання послуг з перевезення пасажирів на маршруті Вінниця-Київ-Вінниця протяжністю понад 500 км одним водієм. З даним актом водій ознайомився, про що розписався та зазначив, що у автобусі наявні 5 аварійних виходів та 2 вхідні двері. Також зазначив, що протокол було складено одноособово.
На підставі акту перевірки, постановою начальника територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області № 088891 від 05.07.2010 року (а.с. 8) до суб'єкта господарювання ОСОБА_3 з посиланням на абзац 8 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" застосовано фінансові санкції в сумі 510 грн.
Дана постанова про накладення фінансових санкцій направлена відповідачу супровідним листом № 02-3/3298 від 07.07.2010 року. Станом на день розгляду даної справи доказів щодо оскарження постанови та її виконання в добровільному порядку - суду не надано.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України “Про автомобільний транспорт”(далі –Закон).
Частинами 1, 3 статті 5 Закону, визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, державними органами управління автомобільним транспортом, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.
Стаття 20 Закону визначає основні вимоги до транспортних засобів і частин до них.
Статтею 35 Закону, зокрема, встановлено, що на автобусні маршрути протяжністю понад 500 км у рейс повинні направлятися два водії.
Згідно абзацу 8 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, перевезення пасажирів на маршруті протяжністю понад 500 кілометрів одним водієм застосовується штраф у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Пунктом 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. №1567 передбачено, що фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.
У встановлені законодавцем строки відповідачем штраф не сплачено.
Несплата фінансових санкцій в добровільному порядку тягне за собою ненадходження коштів до державного бюджету, що суттєво порушує інтереси держави.
Посилання відповідача на те, що він фактично припинив господарську діяльність з перевезення пасажирів по маршруту № 56 «Барське шосе-Педучилище» ще у першому кварталі 2010 року, спростовується наявним у матеріалах справи договором № 329 від 22 листопада 2004 року на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування в режимі маршрутного таксі в м. Вінниці, укладеного між начальником управління енергетики, транспорту та зв`язку Вінницької міської ради та ОСОБА_3 строком на 7 років, тобто до 22 листопада 2011 року.
Згідно статті 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, підставою представництва у суді інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно положень частини 2 статті 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
З приписів статей 71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку що позов є обґрунтованими та підлягає задоволенню в межах заявлених вимог в сумі 510 грн.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_2) в дохід Державного бюджету України фінансові санкції в розмірі 510 грн. (п`ятсот десять гривень).
Судові витрати віднести на рахунок Державного бюджету України.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна