ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2011 р. Справа № 2а/0470/316/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.
при секретарі судового засідання Кошлі А.О.
за участю представника відповідача Коваленка Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправними та недійсними рішень, -
ВСТАНОВИВ:
05 січня 2011р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_3, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та недійсним рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р.у якості податкової декларації;
- визнати протиправним та недійсним рішення Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області про запрошення Чекодаєва Ю.В до приміщення інспекції на 08.12.2010р. з метою проведення документальної невиїзної перевірки господарської діяльності позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
01.07.2005р. ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа – підприємець та взятий на облік як платник податків в Дніпропетровській МДПІ у Дніпропетровській області з 05.07.2010р.
Як платник податку на додану вартість ФО – П ОСОБА_3 був зареєстрований 10.08.2010р. з наданням відповідного свідоцтва №100297108.
18.11.2010р. позивач направив поштовим відправленням на адресу відповідача декларацію з ПДВ за жовтень 2010р., яка була отримана Дніпропетровською МДПІ у Дніпропетровській області 19.11.2010р.
Листом від 22.11.2010р. ФО – П ОСОБА_3 було повідомлено про невизнання податковим органом поданої ним декларації з ПДВ за жовтень 2010р. у зв’язку з заповненням декларації всупереч правилам, зазначеним у Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 30.03.1997 № 166, а саме – відсутністю печатки на зазначеній декларації.
Позивач не погодився з зазначеним рішенням Дніпропетровської МДПІ Дніпропетровської області та оскаржив його, а також дії Дніпропетровської МДПІ в адміністративно – апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.
Листом від 17.12.2010р. ДПА у Дніпропетровській області позивачу було повідомлено про залишення його скарги без розгляду, з посиланням на те, що первинна скарга позивача від 26.11.2010р.була подана до ДПА у Дніпропетровській області, а не до Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області. Тобто, ФО – П ОСОБА_3 порушив порядок подання скарг до контролюючого органу, а саме п.п.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.4 п.п.5.1 п.5 Положення №29 «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями».
Позивач також посилається на незаконність дій Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області щодо запрошення його до приміщення податкового органу незаконними, оскільки вважає, що вони порушують вимоги п.1, 4 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу України». Крім того, позивач вважає, що в листі – запрошенні від 25.11.2010р. ФО – П ОСОБА_3 до приміщення податкового органу для проведення невиїзної документальної перевірки відповідачем був порушений десятиденний строк запрошення до приміщення податкового органу, оскільки в листі датою запрошення зазначено 08.12.2010р., також не зазначено час проведення перевірки, та відсутні підстави для здійснення такого запрошення.
Позивач в судове засідання не з’явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити в задоволені позовних вимог з наступних підстав.
Дніпропетровська МДПІ у Дніпропетровській області 19.11.2010р. поштовим відправленням отримала декларацію з ПДВ за жовтень 2010р. ФО – П ОСОБА_3 Зазначена декларація не була визнана, як податкова звітність у зв’язку з тим, що не відповідала вимогам Наказу №166 від 30.05.1997р. «Про порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» із внесеними змінами та доповненнями, а саме декларація з ПДВ за жовтень 2010р. та додаток №5, який додався до декларації, не були скріплені печаткою.
Дніпропетровською МДПІ у Дніпропетровській області був направлений запит від 08.12.2010р. до Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області щодо видачі дозволу на виготовлення печатки «ПП ОСОБА_3.».
Листом від 08.12.2010р. Дніпропетровський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області повідомив про те, що ФО – П ОСОБА_3 не звертався ГДС Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області для виготовлення печаток та штампів в період з липня 2010 по теперішній час.
Отже, відповідач вважає що, на даний час відсутній предмет спору, оскільки податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010р. ФО – П ОСОБА_3 була прийнята податковим органом 15.12.2010 за вх.№3319.
Розглянувши документи, які містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
01.07.2005р. ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа – підприємець. З 05.07.2010р. позивач взятий на облік як платник податків в Дніпропетровській МДПІ у Дніпропетровській області., 10.08.2010р. ФО – П ОСОБА_3 був зареєстрований як платник податку на додану вартість з наданням відповідного свідоцтва №100297108.
18.11.2010р. позивач направив поштовим відправленням на адресу відповідача декларацію з ПДВ за жовтень 2010р.
19.11.2010р. зазначена декларація була отримана Дніпропетровською МДПІ у Дніпропетровській області.
Листом Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області від 22.11.2010р. за №28214/10/28-206 позивача було повідомлено про невизнання податковим органом поданої ним декларації з ПДВ за жовтень 2010р. у зв’язку з заповненням декларації всупереч правилам, зазначеним у Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 30.03.1997 № 166, а саме – відсутністю печатки на зазначеній декларації.
26.11.2010 р. лист Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області від 22.11.2010р. №28214/10/28-206 про невизнання декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р. був оскаржений позивачем в апеляційному порядку до Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області.
Листом Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 17.12.2010р. за № 35561/10,28-419 скарга позивача була залишена без розгляду з посиланням на порушення порядку подання скарг до контролюючого органу, а саме: недотримання скаржником п.п.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.4 п.п.5.1 п.5 Положення №29 «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями».
Листом Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області від 25.11.2010р. за №28539/10/17-127-5968 позивача було повторно повідомлено про невизнання надісланої ним поштою декларації з ПДВ за жовтень 2010 як податкової звітності у зв’язку з заповненням декларації всупереч правилам, зазначеним у Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом ДПА України від 30.03.1997 № 166, та запрошено до приміщення податкового органу для проведення невиїзної документальної перевірки господарської діяльності 08.12.2010 р.
02.12.2010р. позивачем була направлена до ДПА у Дніпрлопетровській області скарга на неправомірність дій Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області щодо запрошення ФО – П ОСОБА_3 до приміщення податкового органу з метою проведення невиїзної документальної перевірки.
Листом Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області від 20.12.2010р. за №35732/10,17-216 позивачу було повідомлено про залишення зазначеної скарги без розгляду з посиланням на порушення позивачем вимог п.п.5.2.2 п.5.2. ст.5 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п.4 п.п.5.1 п.5 Положення №29 «Про затвердження Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями».
08.12.2010 р. відповідач звернувся з листом за № 29778/9/17-5968 до начальника Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області про надання інформації щодо встановлення факту звернення позивача для отримання дозволу на виготовлення печатки та надання ФО-П ОСОБА_3 такого дозволу.
Листом Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 08.12.2010 за № 37/9686 відповідача було повідомлено, що в ГДС Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області гр. ОСОБА_3 з метою отримання дозволу на виготовлення печаток та штампів в період з липня 2010 року по грудень 2010 року не звертався.
15.12.2010 Дніпропетровською МДПІ у Дніпропетровській області податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2010р. ФО-П ОСОБА_3 аналогічна податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р. ФО-П ОСОБА_3, тобто без проставлення позивачем печатки, була прийнята як податкова звітність за вх.№3319.
Факт прийняття Дніпропетровською МДПІ у Дніпропетровській області податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р. ФО-П ОСОБА_3 у грудні 2010 року без печатки, тобто такої, яка не мала будь – яких відмінностей від своєчасно поданої позивачем звітності ще у листопаді 2010 року, неодноразово підтверджувався також і представником відповідача безпосередньо у судових засіданнях.
Зазначене вище підтверджується поясненнями сторін та дослідженими у справі доказами: копією листа від 22.11.2010р. №28214/10/28-206; копією скарги від 26.11.2011р.; копією листа від 25.11.2010р. №28539/10/17-127-5968; копією скарги від 02.12.2010р.; копією заяви від 02.12.2010р.; копією листа від 17.12.2010р.; копією листа від 20.12.2010р; копією листа – запиту Дніпропетровської МДПІ у Дніпропетровській області від 08.12.2010р.; копією листа Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 08.12.2010р.; копією податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010р. ФО – П ОСОБА_3 з відміткою про отримання від 19.11.2010 р.; копією податкової декларації з ПДВ за жовтень 2010р. ФО – П ОСОБА_3 з відміткою про прийняття від 15.12.2010р.
Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються на підставі Податкового кодексу України.
Податковий кодекс України був прийнятий на підставі Закону України від 23.12.2010р. №2856-VI «Про внесення змін до бюджетного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» та вступив в силу 01.01.2011р.
Правовідносини, які виникли у сфері діяльності податкових органів України, до набрання законної сили Податковим кодексом України від 01.01.2011р., регулюються законодавством, яке діяло на момент виникнення цих правовідносин.
Правовідносини, пов’язані з додержанням вимог заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, на момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем, а саме – до 01.01.2011р., регулювалися нормами Конституції України, Законом України №3816-XII «Про держану податкову службу України», Законом України №2755-VI «Про систему оподаткування», Законом України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Наказом №166 «Про порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» із внесеними змінами та доповненнями.
Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ч.1, 4 ст.11 Закону України «Про держану податкову службу України» Головній державній податковій інспекції України, державним податковим інспекціям по Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах надається право: здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, та у громадян перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів незалежно від способу подання інформації (включаючи комп'ютерний), пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів, наявності посвідчень про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, спеціальних дозволів (ліцензій, патентів) на її здійснення, а також одержувати від службових осіб і громадян у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час перевірок; перевіряти у службових осіб і громадян документи, що посвідчують особу, під час проведення перевірок з питань оподаткування; викликати службових осіб і громадян для дачі пояснень з питань обчислення і сплати податків, інших платежів до бюджетів, внесків до державних цільових фондів; запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (посадова особа платника податків);
Відповідно до ст.2. Законом України №3816-XII «Про держану податкову службу України» головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Згідно з ст.4. Законом України №2755-VI «Про систему оподаткування» платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Згідно з ч.1 ст.9. Законом України №2755-VI «Про систему оподаткування» платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни; допускати посадових осіб державних податкових органів до обстеження приміщень, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для перевірок з питань обчислення і сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Пунктом 1.11 ст.1 Закону України №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що податкова декларація подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору.
Відповідно до п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Абзац 4 п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Законом України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачає, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу, оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Відповідно до абз. "ї" п.п.4.4.2 п.4.4 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", форма податкової декларації (розрахунку) встановлюється центральним (керівним) органом контролюючого органу за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.
Згідно з п.п.3.3, 3.4 ст.3 Порядку заповнення і подання декларації з податку на додану вартість від 30.05.1997р. №166 зі змінами та доповненнями, декларація заповнюється таким чином, щоб забезпечити збереження записів у ній та вільне читання тексту (цифр) протягом установленого строку зберігання звітності. Декларація може бути заповнена від руки чорнильною чи кульковою ручкою або видрукувана (заповнення олівцем не допускається), без виправлень і помарок; у рядках, де відсутні дані для заповнення, має бути проставлений прочерк; платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового* обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 06.09.2005р. №7669, яким надається роз’яснення п.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріпляється печаткою.
Таким чином, виходячи зі змісту ст.4 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.3.3, 3.4 ст.3 Порядку заповнення і подання декларації з податку на додану вартість від 30.05.1997р. №166 зі змінами та доповненнями, прямо передбачається можливість для платника податків - фізичної особи (навіть у випадку визначення такої фізичної особи як платника податку на додану вартість) – підтверджувати відповідність даних, наведених в декларації, даним бухгалтерського та податкового обліку платника лише підписами відповідальних посадових осіб без проставлення печатки.
Зазначене вище свідчить про порушення з боку Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області норм чинного законодавства України, а саме - ст.4 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п.п.3.3, 3.4 ст.3 Порядку заповнення і подання декларації з податку на додану вартість від 30.05.1997р. №166, що стосуються безпідставної відмови в своєчасному прийнятті декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р. фізичної особи – підприємця ОСОБА_3, та прийняття протиправного та недійсного рішення від 22.11.2010р. №28214/10/28-206 про невизнання як податкової звітності декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р. фізичної особи – підприємця ОСОБА_3.
Відповідно до ч.2 ст.72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, всупереч ч.2 ст.72 КАС України, не було доведено правомірності прийняття рішення Дніпропетровською міжрайонною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області від 22.11.2010р. №28214/10/28-206 про невизнання декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р. фізичної особи – підприємця ОСОБА_3.
При цьому судом не приймаються до уваги твердження відповідача щодо відсутності предмету спору по даній справі, обґрунтовані прийняттям відповідачем в грудні 2010 року декларації з податку на додану вартість фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 як податкової звітності за жовтень 2010р., оскільки, прийнявши як податкову звітність за жовтень 2010р. зазначену вище декларацію лише у грудні 2010 року, а не в листопаді 2010р., коли вона була безпосередньо отримана, відповідач порушив ст.4 Закону України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яка стосується своєчасності прийняття податкової звітності від платників податків.
Таким чином, суд встановив, що рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 22.11.2010р. №28214/10/28-206 про невизнання декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р. фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 є таким, що прийняте не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження всупереч меті, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; небезсторонньо (упереджено); недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання рівності перед законом; непропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між будь – якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з порушенням права особи на участь у процесі прийняття рішення; несвоєчасно, без дослідження всіх необхідних обставин у спірній ситуації.
Відтак, виходячи з досліджених обставин у справі та аналізу норм чинного законодавства України, лист – запрошення від 25.11.2010р. позивача до приміщення податкового органу для проведення невиїзної документальної перевірки його господарської діяльності відповідає вимогам законодавства України, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, а саме - ч.1, 4 ст.11 Закону України «Про держану податкову службу України», та не тягне за собою наслідку щодо його скасування як рішення суб’єкта владних повноважень.
Отже, за таких підстав суд задовольняє позовні вимоги частково.
Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправними та недійсними рішень – задовольнити частково.
Визнати протиправним та недійсним рішення Дніпропетровської міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 22.11.2010р. №28214/10/28-206 про невизнання декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010р. фізичної особи – підприємця ОСОБА_3.
У задоволенні адміністративного позову в іншій частині – відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 21.02.2011р.
Суддя
Є.О. Жукова