АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-863                                                           Головуючий у 1 інстанції:

2007 р.                                                                       Кофанов А.В.

Суддя-доповідач: Прокопенко О.Л.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2007 року                                                                                      м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:     Бондара В.О.

Суддів :                Бабак A.M.

Прокопенка О.Л.

При секретарі:    Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від «10» листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та його поділ, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на майно, його:, поділ, визнання недійсним свідоцтв про право власності та стягнення грошових сум, треті особи -Вільнянська державна нотаріальна контора, ОСОБА_4, -"

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У квітні 2004 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на спадкове майно та його поділ.

В позові зазначали, що після смерті батька - ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.12.2003 року ОСОБА_2 належить на праві приватної власності 1/2 будинку АДРЕСА_1 та Уг автомобіля ВАЗ 2106. На підставі свідоцтва про право на спадщину від 13.01.2004 року після смерті матері -ОСОБА_6, ОСОБА_3 належить 1/6 частини майна, а саме 13/15 частин земельної

 

2  

ділянки, яка розташована у АДРЕСА_1 та грошові вклади. Відповідач ОСОБА_1 правонаступних документів не отримував.

У   ході   судового   розгляду   позовні   вимоги   неодноразово   уточнювались   та доповнювались, просили суд:

- визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку АДРЕСА_1, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/6 та 2/15 частини земельної ділянки під будинком АДРЕСА_1, право власності на 1/3 частину автомобілю ВАЗ-21063, 1987 року випуску, право власності на 1/6 частину грошових внесків у банківські установи, що належали ОСОБА_6

визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/3 частину земельної ділянки

під будинком АДРЕСА_1,

право власності на 2/15 та 1/3 частини автомобілю ВАЗ-21063, 1987 року

випуску, право власності на 1/3 частину грошових внесків у банківські

установи, що належали ОСОБА_6

Крім того просили суд, виділити їм в натурі спірний автомобіль ВАЗ 21063 д.н. НОМЕР_1, 1987 року випуску, зі сплатою відповідачу 1/3 частини його вартості та виділити їм

в натурі 7/15 частини земельної ділянки під будинкомАДРЕСА_1

Вільнянськ Запорізької області.

26.05.2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа ОСОБА_7 про поділ майна.

В позові зазначав, що після придбання та оформлення на своє ім'я у 1987 році автомобіля ВАЗ 21063, батько - ОСОБА_5 видав доручення на керування ОСОБА_1

27.12.2002    року на підставі свідоцтва про право власності на будинок АДРЕСА_1 мати ОСОБА_6, подарувала йому

14/15 частин зазначеного будинку. У ході судового розгляду позивач уточнив свої позовні

вимоги, просив суд: встановити факт прийняття ним спадщини після смерті матері

ОСОБА_6; визнати за ним право власності на будинокАДРЕСА_1

Вільнянськ Запорізької області в цілому із сплатою 1/15 вартості зазначеного будинку на

користь ОСОБА_2; визнати дійсним договір дарування йому померлою ОСОБА_6

13/15 частини земельної ділянки під будинкомАДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на зазначену частку даної земельної

ділянки; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті

ОСОБА_8-від15.01.2004 року на ім'я ОСОБА_2 щодо належності їй 2/15 частини

земельної ділянки на території АДРЕСА_1; визнати недійсним

свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 від 13.01.2004 року

на ім'я ОСОБА_3 щодо належності їй 1/6 частини будинку та 13/15 частин земельної

ділянки на території АДРЕСА_1; поновити термін позовної давності

щодо вимог на визнання права власності на автомобіль ВАЗ-21063 д.н. НОМЕР_1, 1987

року випуску та визнати за ним право власності на зазначений автомобіль; визнати

недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 від

18.12.2003  року на ім'я ОСОБА_2щодо належності їй 2/15 частин та 1.2 частки

автомобілю ВАЗ-21063 д.н. НОМЕР_1, 1987 року випуску; визнати за ним право

власності на 2/3 частину грошових внесків у банківській установі, що належали померлій

ОСОБА_6; стягнути з ОСОБА_2та ОСОБА_3 понесені ним витрати на

лікування та похорон ОСОБА_6 у розмірі по 439,59 грн. з кожної.

 

3       

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від «10» листопада 2006 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково, зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/15 частини будинку АДРЕСА_1, що складається із: житлового будинку (літ. А), службової прибудови (літ а), літньої кухні (літ "Б"), сараю (літ. "б"), погребу (літ "пг"), уборної (літ "Г"), гаражу з оглядовою ямою (літ. "Д", паркану (№1), водопроводу (№2), замощення (№1) - відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.12.2003 року, виданого після смерті ОСОБА_8

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/15 частини земельної ділянки розміром 0,1163 га, розташованої під будинком АДРЕСА_1, цільове призначення - обслуговування житлового будинку, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого після смерті ОСОБА_8

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/9 частини автомобілю ВАЗ-21063 д.н. НОМЕР_1, 1987 року випуску, двигунНОМЕР_2, кузов НОМЕР_3, включити 1/15 частину зазначеного автомобілю, право власності на яку засвідчено відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.12.2003 року, виданого після смерті ОСОБА_8

Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину грошових внесків померлої ОСОБА_6 з усіма відсотками та компенсаційними виплатами в Ощадбанку № 7858-0147 м. Вільнянська на рахунку НОМЕР_4, НОМЕР_5.

Визнано за ОСОБА_3 право власності на 7/45 частини автомобілю ВАЗ-21063 д.н. НОМЕР_1, 1987 року випуску, двигунНОМЕР_2, кузов НОМЕР_3.

Визнати за ОСОБА_3 право власності 1/6 частину грошових внесків померлої ОСОБА_6. з усіма відсотками та компенсаційними виплатами в Ощадбанку № 7858-0147 м. Вільнянська на рахунку НОМЕР_4, НОМЕР_5, відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.01.2004 року, виданого після смерті ОСОБА_6

В задоволені решта позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.

Встановлено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_6, яка померла 07.01.2003 року.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 14/15 частини будинку АДРЕСА_1, що складається із: житлового будинку (літ. "А"), службової прибудови (літ "а"), літньої кухні (літ "Б"), сараю (літ. "б"), погребу (літ "пг"), уборної (літ "Г"), гаражу з оглядовою ямою (літ. "Д"), паркану (№1), водопроводу (№2), замощення (№1).

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 13/15 частини земельної ділянки розміром 0,1163 га, розташованої під будинком АДРЕСА_1, цільове призначення - обслуговування житлового будинку.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.01.2004 року, видане після смерті ОСОБА_6, ОСОБА_3 - в частині посвідчення, що ОСОБА_3 є спадкоємцем 1/6 частини від 13/15 частини земельної ділянки площею 0,1163 га на

 

4  

території АДРЕСА_1, цільове призначення - обслуговування житлового будинку.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 28/45 частини автомобілю ВАЗ-21063 д.н. НОМЕР_1, 1987 року випуску, двигунНОМЕР_2, кузов НОМЕР_3.

Визнано за ОСОБА_1 право власності 2/3 частини грошових внесків померлої ОСОБА_6 з усіма відсотками та компенсаційними виплатами в Ощадбанку № 7858-0147 м. Вільнянська на рахунку НОМЕР_4, НОМЕР_5.

В задоволені решта зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 453,56 грн. недоплаченою нею Державного мита.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави 180,83 грн. недоплаченою нею Державного мита.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 627,12 грн. недоплаченою ним Державного мита.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь "Регіонального судово- експертного бюро" 80 грн. судових витрат на виклик експерта у судове засідання.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 968,02 грн. понесених ним судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 115,05 грн. понесених нею судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 15 грн. понесених нею судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

В апеляційній скарзі про змінення судового рішення, ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального права, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, просять рішення суду скасувати, та ухвалити нове.

Вислухавши доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, будинок АДРЕСА_1 вул.. Толбухіна у м. Вільнянськ Запорізької області перебував у спільній сумісній власності його та його жінці ОСОБА_6

Після ОСОБА_8 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, його жінкою ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 було отримоно свідоцтво про право власності на 1/2 частину зазначеного будинку як частку у сумісному майні, придбаному подружжям за час шлюбу. Також нею

 

5  

як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_8 було отримано свідоцтво про право на 13/15 частин від 1/2 частки того ж житлового будинку, інша частина будинку у розмірі 2/15 від 1/2 частки була успадкована ОСОБА_2 в порядку ст.. 535 ЦК України (1963 р.) на тій підставі, що вона мала право на обов'язкову частку у спадщині як непрацездатна дитина спадкодавця.

Таким чином, ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_8 стала власником 14/15 частин будинку АДРЕСА_1 а ОСОБА_2 власником 1/15 частин того ж будинку.

27.12.2002 року ОСОБА_6 відповідно договору дарування подарувала належні їй 14/15 частин спірного будинку ОСОБА_1, який  дар прийняв.

На ім'я ОСОБА_8 був зареєстрований автомобіль ВАЗ-21063 д.н. 38-63 ЗП, 1987 року випуску, двигун НОМЕР_2, кузов НОМЕР_3.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не надав суду ніяких доказів того, що ним з поважних причин пропущено строк позовної давності щодо вимог про визнання права власності на вказаний автомобіль на підставі угоди з ОСОБА_8

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_8 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають право на частину спірного автомобілю в порядку спадкування після померлих ОСОБА_8 та ОСОБА_6

Суд врахував ту обставину, що право власності на Уг частину автомобілю після смерті ОСОБА_8 надійшла його жінці ОСОБА_6 як частка майна придбаного подружжям під час шлюбу. Крім того нею, як спадкоємцем за заповітом ОСОБА_8 було також отримано свідоцтво про право на 13/15 частин від 1/2 чвстки цього ж автомобілю.

Іншу частину автомобілю у розмірі 2/15 від 1/2 частки, або 1/15 частини суд визнав такою, що відійшла ОСОБА_2, яка успадкувала її в порядку ст.. 535 ЦК України (1963 p.), як непрацездатна дитина спадкодавця, оскільки досягла пенсійного віку. На вказану частину майна ОСОБА_2 нотаріусом видано свідоцтво про право на спадщину за законом від 18.12.2003 року.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1

прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6, оскільки ОСОБА_3 подала заяву про

прийняття спадщини в обумовлений законом строк, а ОСОБА_1 фактично вступив в

управління нею.                                                                                     

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мали право на обов'язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_6, оскільки на момент відкриття спадщини були непрацездатними у зв'язку з досягненнями ними пенсійного віку.

Розмір обов'язкової частки автомобілю ВАЗ яку успадковують ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_6 складає на кожну з них по 7/45 частини автомобілю, а ОСОБА_1 успадковує 28/45 частин цього автомобілю.

Спадкоємцем земельної ділянки після смерті чоловіка стала ОСОБА_6 Але ОСОБА_2 мала право на обов'язкову частку у спадщині як непрацездатна дитина.

Тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що ОСОБА_1 слід вважати власником 13/15 частин земельної ділянки, а ОСОБА_2 власником 2/15

 

6 

частин цієї ділянки. Про що ОСОБА_2 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8

У зв'язку з тим, що співвласниками земельної ділянки є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, тому районний суд прийшов до висновку про визнання недійсним свідоцтво від 13.01.2004 року про право ОСОБА_3 на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 щодо належності їй 1/6 частини від 13/15 частин земельної ділянки.

При вирішенні спору суд розподілив між сторонами судові витрати. Ухвалою суду від 30 листопада 2006 року внесені виправлення арифметичних помилок у судовому рішення від. 10.11.2006 року.

Колегія судів вважає, що посилання апелянта на те, що суд першої інстанції в своїй ухвалі невірно порахував кошти які потрібно з нього стягнути, безпідставні.

Таким чином судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317   ЦПК України, колегія суддів,

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3  відхилити.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від «10» листопада 2006 року та ухвалу суду від 30 листопада 2006 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.