Судове рішення #1359984
Справа № 22Ц-868/2007

Справа № 22Ц-868/2007                                  Головуючий в суді І інстанції Міхієнкова Т.Л.

Категорія 01,19                                                 Доповідач в суді II інстанції Заріцька А.О.

 

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

24 квітня 2007 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого               Назарчука Р.А.,

суддів                          Заріцької А.О.Доцюрби О.П.,

при секретарі             Велицькому О.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2006 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕККО - КИЇВ" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди,

за зустрічним позов ОСОБА_2до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕККО - КИЇВ", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕККО - КИЇВ", треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,

 

ВСТАНОВИЛА:

 

В апеляційній скарзіОСОБА_1. та ОСОБА_2. просили скасувати рішення Броварського міськрайонного суду від 26 грудня 2006 року, яким їм відмовлено у задоволенні зустрічних позовів до ТОВ „ТЕККО-КИЇВ" про відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки та частково задоволено позовні вимоги ТОВ „ТЕККО-КИЇВ" до них про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і стягнено зОСОБА_1., яка на підставі доручення керувала транспортним засобом належним ОСОБА_2, на користь позивача 24 586 грн. матеріальної та 500 грн. моральної шкоди і судові витрати.

Апеляційну скаргу обґрунтовували тим, що суд, вирішуючи спір, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, порушив норми матеріального та процесуального права.

Просили ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наведених нижче підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 2 серпня 2004 року близько 17 год. у м. Бровари, на перехресті вулиць  Київська та Гагаріна,   сталося зіткнення   автомобіля

 

2 

„VOLKSWAGEN Caddy", належного ТОВ „ТЕККО-КИЇВ", яким керував ОСОБА_3, з автомобілем „Опель Корса" належним ОСОБА_2, яким за дорученням керувалаОСОБА_1.

Зіткнення трапилося внаслідок часткового виїзду автомобіля „Опель Корса" на смугу зустрічного руху через порушенняОСОБА_1. п. 16.6 Правил дорожнього руху.

Указані обставини стверджені матеріалами справи, висновком судової автотехнічної експертизи.

З матеріалів адміністративної справи, зокрема, з протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, щоОСОБА_1. на перехресті, рухаючись автомобілем „Опель Корса" на зелене світло та повертаючи ліворуч, не надала дороги автомобілю „VOLKSWAGEN Caddy", який рухався в зустрічному напрямку, внаслідок чого трапилася ДТП та були пошкоджені обидва автомобілі.

Виходячи з поясненьОСОБА_1. та письмових пояснень ОСОБА_3. і ОСОБА_5., даних у день ДТП про те, що перед зіткненням на перехрестя на червоне світло світлофора виїхав невстановлений автомобіль ВАЗ-2108, суддя, вирішуючи адміністративну справу, вважав що адміністративне правопорушення було скоєно водіємОСОБА_1. в стані крайньої необхідності.

Автомобіль ВАЗ-2108 не встановлений і обставини його виїзду на перехрестя на червоне світло та його роль у ДТП об'єктивними доказами не підтверджені.

З постанови Броварського міськрайонного суду від 23 вересня 2004 року, вбачається, що провадження по справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП відносноОСОБА_1. було закрите на підставі ст. 247 КупАП, з посиланням на те, щоОСОБА_1., виїхавши частково на смугу зустрічного руху, хоч і порушила вимоги п. 16. 6 ПДР, але ці дії були вчинені нею в стані крайньої необхідності.

Вказана постанова є чинною.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили , або постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

При вирішенні даного спору судом враховано, що відповідно до ст. 1171 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі у зв'язку із вчиненням дій, спрямованих на усунення небезпеки, що загрожувала цивільним правам чи інтересам іншої фізичної або юридичної особи, якщо цю небезпеку за даних умов не можна було усунути іншими засобами (крайня необхідність), відшкодовується особою, яка її завдала, з правом на зворотню вимогу до особи, в інтересах якої вона діяла.

Розмір матеріальної шкоди визначений судом відповідно до акту товарознавчого дослідження № 2123 від 13 серпня 2004 року (а.с. 8-24) і відповідачами не спростований.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала

 

3

шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Колегія суддів вважає, що при покладенні відповідальності за завдану шкоду наОСОБА_1. суд обґрунтовано виходив з вимог ст. 1166, ч. 2 ст. 1187 ЦК України і розглянув спір в межах заявлених позовів.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду про відсутність підстав для задоволення зустрічних позовів ОСОБА_2. таОСОБА_1. про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 2 серпня 2004 року.

Всупереч вимогам ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідачі не довели своїх вимог та наявності правових підстав для відшкодування заподіяної їм шкоди і не спростували встановлених судом обставин про винуОСОБА_1. у скоєнні ДТП. За наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується (ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1)      шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2)      за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає що рішення судом першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачає.

Доводи відповідачів про те, що для дослідження позивачем був наданий інший автомобіль не ґрунтуються на об'єктивних доказах і спростовані в судовому засіданні та в рішенні суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і посилань на обставини, які б свідчили про незаконність ухваленого рішення, не містить.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

 

УХВАЛИЛА:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржена до Верховного Суду України.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація