АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2007 року.                                                                        м. Київ.

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого                        Бех М.О.

суддів                                   Ігнатюка О. В., Черкасова В. М.

з участю: прокурора            Чупринської Є.М.

засудженого                        ОСОБА_1

потерпілої                            ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1на вирок Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2007 року -

встановила:

Вироком Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2007 року

ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1

року      народження,      уродженця      сел.       Н.Дубечня

Вишгородського району Київської області, громадянина

України,    із    повною    загальною    середньою    освітою,

неодруженого,     який     мешкає     в    АДРЕСА_1, раніше судимого:

21   березня   2006   року   Вишгородським      районним

судом Київської області за ч.І  ст.263, ч.І  ст.309  КК

України до 2-х років позбавлення волі, звільненого на

підставі ст. 75 КК України від відбування покарання із

випробуванням   із   встановленням   іспитового   строку

тривалістю   в   2   роки,   постановою   Вишгородського

районного суду Київської області від 26 травня 2006

року     звільнення     від     відбування     покарання     із

випробуванням щодо ОСОБА_1 скасоване

засуджено за ч.3 ст. 185 КК України до 3-х років позбавлення волі;

на  підставі  ст.71   КК  України до  призначеного  покарання  частково   приєднана

невідбута частина покарання за попереднім вироком   і покарання за сукупністю вироків

ОСОБА_1 призначене у виді 4-х років позбавлення волі;

стягнуто із ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 2 296 грн. у відшкодування матеріальної шкоди;

вирішене питання про речові докази.

Зазначеним вироком ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він в період із 20 по 22 квітня 2006 року, близько 20-ї години, знаходячись у стані алкогольного сп"яніння, за попередньою змовою із особою, справа щодо якої закрита із підстав, передбачених п.8 ч. 1 ст.б КПК України та разом із нею, через вікно проник у будинокАДРЕСА_2 звідки таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_2 майно на загальну суму 2 296 грн.

В апеляції засуджений, не оспорюючи вирок в частині фактичних обставин вчинення злочину, доведеності його вини у вчиненні злочину, кваліфікації його дій та в

Справа № 11-397/ 2007                                                       Головуючий в 1-й інстанції Чірков Г Є

Категорія: ч.3 ст. 185 КК України                                                              Доповідач ІгнатюкОВ.

2

частині цивільного позову, вказав на незаконність вироку в частині призначеного покарання. В обгрунтування апеляції засуджений посилався на те, що судом при вирішенні питання про покарання не враховано те, що він є єдиним годувальником у сім"ї, ріс у неповній сім"ї, має молодий вік, злочини вчинив під впливом погроз співучасника. Просив вирок змінити, пом"якшивши призначене йому покарання.

В запереченні на апеляцію засудженого прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції послався на те, що покарання призначене засудженому із дотриманням вимог закону. Просив апеляцію залишити без задоволення, а вирок - без змін.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого, який свою апеляції підтримав, просив її задовольнити, змінити вирок, пом'якшивши призначене йому покарання, пояснення потерпілої, яка заперечувала проти апеляції, вважала, що засудженому призначене справедливе покарання, просила вирок залишити без змін, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції, вирок суду вважав законним та обгрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляцію - без задоволення, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція засудженого не підлягає до задоволення.

Висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин вчинення злочину, доведеності вини засудженого у вчиненні злочину, кваліфікації його дій та цивільного позову, які не оспорювались у суді і стосовно яких судом докази не досліджувались, апеляційним судом, у відповідності до ч.1 ст. 365 КПК України, не перевірялися.

Щодо доводів апеляції засудженого про суворість призначеного йому покарання, то вони не грунтуються на матеріалах справи.

Із матеріалів справи вбачається, що покарання засудженому за ч.3 ст. 185 КК України призначене із дотриманням вимог ст. 65 КК України. Із урахуванням того, що засуджений розкаявся у вчиненні злочину, покарання йому призначене в мінімальному розмірі санкції ч.З ст. 185 КК України.

В зв"язку із тим, що злочин засудженим був вчинений під час іспитового строку, суд на законних підставах застосував вимоги ст. 71 КК України, призначивши остаточне покарання за сукупністю вироків.

На думку колегії суддів, остаточне покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі відповідає тяжкості злочинів та особі засудженого, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, підстав для його пом"якшення колегія суддів не вбачає.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2007 року щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам закону, підстав для його зміни або скасування колегія суддів не вбачає, в зв"язку із чим залишає даний вирок без змін, а апеляцію засудженого без задоволення.

Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1залишити без задоволення.

Вирок Вишгородського районного суду Київської області від 18 січня 2007 року щодо ОСОБА_1залишити без змін.