Справа № 11-22/11Головуючий у 1-й інстанції Шміло В.І.
Категорія - ч.2 ст.307КК УкраїниДоповідач - Гавриш Г.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого –Стадника О.Б.
Суддів –Гавриш Г.П., Галіян Л.Є.
з участю прокурора –Маслюка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Бережанського районного суду від 22 листопада 2010 року, яким ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та
житель АДРЕСА_1, українець, громадянин
України, розлучений, має на утриманні одну
неповнолітню дитину, непрацюючий, раніше
не судимий
засуджений за ч.2 ст.307 КК України до 5-ти років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 залишена попередня утримання під вартою з 11 вересня 2010 року.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 судові витрати.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 в кінці березня 2010 року, на присадибній ділянці, за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 посіяв насіння рослин коноплі, з метою їх подальшого збуту. Пророслі рослини коноплі, в кількості 9 рослин, ОСОБА_1 вирощував та на початку серпня 2010 року, зібравши з чотирьох рослин верхівки з листками, з метою їх подальшого збуту, незаконно виготовив, шляхом їх висушування та подальшого подрібнення, наркотичний засіб –канабіс. Після цього, виготовлений наркотичний засіб ОСОБА_1 розділив на порції, упакувавши їх в окремі пакети, та незаконно, з метою збуту, зберігав їх по місцю свого проживання.
9 вересня 2010 року, близько 14 год. 30 хв., ОСОБА_1 із решти 5 рослин коноплі, що росли на його присадибній ділянці, зірвав листки з верхівками, маючи намір, шляхом їх висушування та подрібнення виготовити наркотичний засіб –канабіс, для його подальшого збуту, які зберігав в полімерному мішку по місцю свого проживання.
9 вересня 2010 року, близько 15 год. 15 хв., ОСОБА_1 під час проведення оперативної закупівлі, біля свого житлового будинку в м.Бережанах по вул. Цегельна, 23 незаконно збув невідомим йому особам 13 пакетів із подрібненою речовиною рослинного походження, яка згідно висновку експерта №2-1635/10 від 30.09.2010 року є наркотичним засобом –канабісом, і який, згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. №770, віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, загальна маса якого в перерахунку на суху речовину становить 27,93 грами та полімерний мішок із речовиною рослинного походження, в якому, згідно висновку експерта №2-1732/10 від 02.10.2010 р. знаходилася речовина рослинного походження, яка має ботанічні ознаки рослини коноплі, містить тетрагідроканабіол і є канабісом, який згідно з Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 р. №770 віднесений до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 570,25 грама, що згідно Таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, затверджених Наказом МОЗ №118 від 01.08.2000 року, відноситься до великих розмірів.
В своїх апеляціях засуджений ОСОБА_1 та його захисник ОСОБА_2, не оспорюючи вірності кваліфікації дій ОСОБА_1, не погоджуються з призначеною судом 1-ї інстанції мірою покарання. Апелянти вважають, що призначена засудженому ОСОБА_1 міра покарання є занадто суворою по відношенню до вчиненого ним та щодо даних про його особу. На думку апелянтів, ряд наявних по справі пом’якшуючих обставин, дають всі підстави до застосування ст.69 КК України та призначення покарання нижчого від найнижчої межі встановленої санкцією ч.2 ст.307 КК України. В зв’язку з цим апелянти просять вирок суду змінити та пом’якшити призначене покарання, застосувавши ст.69 КК України.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважає вирок суду законним та обгрунтованим і просить його залишити без змін, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи апеляцій, колегія суддів прийшла до переконання, що подані апеляції до задоволення не підлягають.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена, як повним визнанням своєї вини самим засудженим, так і зібраними по справі доказами, які були ретельно досліджені в судовому засіданні під час розгляду справи по суті.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України є вірною і ніким не оспорюється.
Безпідставним є посилання засудженого ОСОБА_1 в апеляції з приводу того, що вироком суду його звинувачують у збуті наркотичної речовини студентам та іншим особам, оскільки за даним епізодом обвинувачення йому досудовим слідством не пред’являлося, а отже і не могло бути предметом дослідження в судовому засіданні.
Що стосується покарання, то воно призначене засудженому ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України, у відповідності до вимог ст.ст. 50,65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують покарання, в тому числі і тих на які вказують апелянти в своїх апеляціях. Зокрема судом 1-ї інстанції враховано, що ОСОБА_1 вперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, має на утриманні неповнолітню дитину та пенсійного віку батьків.
Також суд 1-ї інстанції врахував і суспільну небезпеку та тяжкість вчиненого ОСОБА_1 злочину.
Проаналізувавши всі наявні обставини по справі в їх сукупності, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання, що виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1 не можливе без ізоляції його від суспільства. Проте при наявності ряду обставин суд визнав за можливе призначити покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст.307 КК України.
Стосовно призначення засудженому ОСОБА_1 покарання більш м’якого ніж передбачено санкцією ч.2 ст.307 КК України на що посилаються апелянти в своїх апеляціях, то застосування ч.1 ст.69 КК України в даному випадку є неможливим, оскільки судом не встановлено наявності у справі кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину. Зазначена ж вище пом’якшуюча обставина впливає лише на рівень небезпечності особи винного.
На думку колегії суддів визначена засудженому ОСОБА_1 міра покарання є законною, справедливою і такою, що відповідає вчиненому ним та даним про його особу.
За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав до задоволення поданих апеляцій та зміни вироку суду 1-ї інстанції.
Керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Бережанського районного суду від 22 листопада 2010 року щодо ОСОБА_1 –без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.П. Гавриш