Справа № 11-23/11Головуючий у 1-й інстанції Кунцьо С.В.
Категорія - ст.ст185ч.2, 395 КК України Доповідач - Гавриш Г.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 січня 2011 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого –Стадника О.Б.
Суддів –Гавриш Г.П., Галіян Л.Є.
З участю прокурора –Маслюка О.П.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель
АДРЕСА_2, українець, громадянин
України, неодружений, непрацюючий, раніше судимий:
1) 10.04.1992 р. Тернопільським міським судом за ст.140
ч.3 КК України до 2-х років позбавлення волі із застосу-
ванням ст. 46-1 КК України з відстрочкою виконання
вироку на 2 роки. Ухвалою Тернопільського міськсуду від
30.10.1992 р. звільнено від призначеного покарання згідно
ст.5 Указу Президента України "Про амністію з нагоди річниці проголошення незалежності України" від 17.08.1992 р.
2) 22.09.1993 р. Тернопільським міським судом за ст.229-6
ч.1 КК України до 1-го року виправних робіт без позбав-
лення волі з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави;
3) 03.07.1995 р. Тернопільським міським судом за ст.229-6
ч.2 КК України до 2-х років і 6-ти місяців позбавлення волі;
4) 26.07.1995 р. Тернопільським міським судом за ст.229-6
ч.2 КК України до 3-х років позбавлення волі. Звільнений
15.10.1997 р. умовно-достроково на 7 місяців 12 днів;
5) 23.07.1998 р. Тернопільським міським судом за ст.196-1
КК України до 1-го року позбавлення волі. Звільнений
30.11.1999 р. по відбуттю покарання;
6) 23.08.2000 р. Тернопільським міським судом за ст.141
ч.2 КК України до 2-х років і 6-ти місяців позбавлення волі;
ухвалою тернопільського обласного суду від 27.09.2000 р.
вирок змінено, перекваліфіковано дії з ст.141 ч.2 на ст.140
ч.1 КК України та призначено покарання 1 рік і 6-ть місяців
позбавлення волі. Звільнений 22.12.2001 р. по відбуттю
покарання;
7) 26.01.2004 р. Тернопільським міським судом за ст.ст.
185 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.2 КК України до 6-ти років і 6-ти
місяців позбавлення волі. Звільнений 06.02.2009 року по
відбуттю покарання
засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 3-х років позбавлення волі;
за ст.395 КК України до 5-ти місяців арешту.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання засудженому ОСОБА_1 визначено у виді 3-х років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 змінений з підписки про невиїзд на взяття під варту із залу суду.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишений без розгляду.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 судові витрати.
Згідно вироку суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за вчинення ряду злочинів за наступних обставин.
Так, ОСОБА_1 12 січня 2010 року близько 15 год. 30 хв., перебуваючи в салоні маршрутного автобуса №19, під час проїзду по вул. Б. Хмельницького в м.Тернополі, поблизу залізничного вокзалу, таємно викрав з сумочки ОСОБА_3 мобільний телефон торгової марки "Nokia- 5130" з чохлом, додатковою картою пам’яті та стартовим пакетом оператора мобільного зв’язку "Київстар", заподіявши тим самим потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 999 грн.64 коп.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 18 січня 2010 року близько 18.00 год., знаходячись в салоні маршрутного автобуса №19, що рухався по вул. Шота Руставелі у м. Тернополі, переконавшись, що за ним ніхто не спостерігає, таємно із сумки належної ОСОБА_2 викрав її мобільний телефон марки "Samsung U600" із стартовим пакетом оператора мобільного зв’язку "Київстар", заподіявши своїми діями потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 762 грн. 88 коп.
Крім цього, ОСОБА_1 будучи звільненим з місць позбавлення волі і щодо якого постановою Хмельницького міськрайонного суду від 30 січня 2009 року встановлений адміністративний нагляд строком на 1 рік 6 місяців із забороною виходу з будинку за місцем проживання з 22:00 год. вечора до 06:00 год. ранку, з метою ухилення від адміністративного нагляду самовільно 9 березня 2010 року залишив місце проживання та був відсутнім до 17 березня 2010 року.
Також ОСОБА_1 7 вересня 2010 року, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, скориставшись, що за ним ніхто не спостерігає, таємно викрав з кімнати своєї сестри ОСОБА_4 належний їй ДВД плейєр торгової марки ВВК DV 311 SI, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на суму 340 грн. 66 коп.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 12 вересня 2010 року, перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, скориставшись тим, що за ним ніхто не спостерігає, таємно викрав з гаманця, який належав його сестрі ОСОБА_4, гроші в сумі 200 грн., заподіявши їй матеріальну шкоду на вказану суму.
В своїй апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає призначене йому судом покарання занадто суворим, мотивуючи це тим, що він повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому та з самого початку проведення досудового слідства сприяв всебічному розкриттю вчинених ним злочинів, спричинена ним матеріальна шкода всім потерпілим відшкодована у зв’язку з чим вони до нього жодних претензій матеріального характеру не мають. На думку апелянта всі наведені обставини дають підстави до застосування ст.69 КК України та пом’якшення призначеного йому покарання.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважає вирок суду 1-ї інстанції законним та справедливим по відношенню до вчиненого ОСОБА_1 та щодо даних про його особу, розглянувши матеріали кримінальної справи та дослідивши доводи поданої апеляції, колегія суддів прийшла до переконання, що подана засудженим апеляція до задоволення не підлягає.
Висновки суду, викладені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи. Винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується як повним визнанням ним своєї вини так і доказами зібраними під час проведення досудового слідства та ретельно дослідженими в судовому засіданні.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст.ст.185 ч.2, 395 КК України є вірною і ніким не оспорюється.
Що стосується покарання, то воно призначене ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст.ст. 50,65 КК України з врахуванням ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, конкретних обставин та особи винного. Зокрема суд 1-ї інстанції врахував посередню характеристику ОСОБА_1 за місцем проживання те, що він неодноразово судимий за злочини, судимість за які на даний час не знята та не погашена в установленому законом порядку, що свідчить про стійке небажання останнього стати на шлях виправлення та перевиховання.
Разом з тим судом було враховано і позицію потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4, щодо міри покарання ОСОБА_1, які просили суворо його не карати, а також обставини, що пом’якшують покарання, в тому числі і ті на які посилається апелянт в своїй апеляції, а саме те, що він повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у вчиненому, добровільно усунув заподіяну шкоду.
Проаналізувавши всі наявні обставини в їх сукупності, суд 1-ї інстанції прийшов до вірного переконання, що виправлення та перевиховання засудженого ОСОБА_1 неможливе без ізоляції його від суспільства.
На думку колегії суддів визначена засудженому ОСОБА_1 міра покарання є законною, справедливою і такою, що відповідає вчиненому ним та даним про його особу, а також такою, що в достатній мірі буде сприяти його виправленню та перевихованню.
Отже, виходячи із вищевикладеного, колегія суддів не знаходить підстав до
задоволення поданої апеляції та зміни вироку суду.
Керуючись ст.ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 24 листопада 2010 року щодо нього –без змін.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Г.П. Гавриш