справа № 2-а-1849/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2010 року м. Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді Биховець М.О.,

при секретарі Петиш Г.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до ДПС ДАІ м. Сімферополя та інспектора ДПС Асанова Еміля Авасхоновича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з зазначеною позовною заявою, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він неправомірно притягнутий до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху з накладенням адміністративного стягнення.

Позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач – інспектор Асанов Е.А, та представник відповідача - ДПС ВДАІ м. Сімферополя в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечували, просили у задоволенні позову відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, оцінивши доказі, суд дійшов до висновку                      про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого Адміністративного Суду України №2 від 06.03.2008).

Пунктом 8.4.в. Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 встановлено, що забороняючи знаки вводять або відміняють відповідні обмеження руху, дорожнім знаком 3.34 «Зупинка заборонена» встановлено заборона зупинці в зоні дії знаку.

Частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил зупинок транспортних засобів загального користування.

Відповідно до Протоколу і Постанови від 17.10.2010 по справі про адміністративне правопорушення, позивач 17.10.2010 о 12.10 годин, на майдані А.Султана у м. Сімферополі, керуючи транспортним засобом марки «Деу», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив встановлені правила дорожнього руху – не виконав вимоги дорожнього знаку „зупинку заборонено” (п. 8.4.).

Позивач у письмових поясненнях у протоколі зазначив, що він дійсно зупинився за світлофором, посилаючись на погане самовідчуття.

До складеного протоколу додані пояснення свідків, що підтверджують факт вчинення позивачем цього правопорушення.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» №3353 від 30.06.1993, до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов’язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями Правил дорожнього руху передбачено, що учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил (п. 1.3), особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Факт вчинення позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбаченого частиною  2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, знайшов своє підтвердження при розгляді даної справи.

Відповідно до статті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Адміністративне стягнення за вчинення позивачем зазначеного адміністративного правопорушення накладено уповноваженою особою в межах санкції частини 2 статті 122 Кодексу України   про адміністративні правопорушення, відповідно до вимог цього Кодексу (з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи правопорушника, ступеня його вини тощо).

Доводи позивача, викладені у позовній заяві, надані в судовому засіданні, не знайшли свого підтвердження при судовому розгляді справи та спростовуються письмовими доказами, що містяться у матеріалах справи. На запитання суду ОСОБА_3 пояснив, що за медичною допомогою не звертався, на обліку у лікарні не знаходиться. Він телефонував у ДАІ («телефон довіри») з приводу  обґрунтованості перевірки документів та часу складання протоколу про адміністративне правопорушення. Позиція ОСОБА_3 про те, що представник відповідача повинен довести факт, що йому (ОСОБА_3) не було погано, є помилковою і не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

За таких обставин справи, постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченою частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законною   і обґрунтованою.

На підставі наведеного, у суду відсутні законні підстави для задоволення позову.

З урахуванням викладеного, керуючись 71, 160-163, 167, 1712 Кодексу адміністративного судочинства України,  -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені позову ОСОБА_3 до ДПС ВДАІ м. Сімферополя та інспектора ДПС Асанова Еміля Авасхоновича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 17 жовтня 2010 року - відмовити.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя:         п/п