Справа № 2-35/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2011 Гощанський районний суд Рівненської області  в складі :

                                              судді                  Рудик Л.М.                                    

                                при секретарі                  Гончар Г.С.

                    за участю позивачки                  ОСОБА_1

                представника позивача                  ОСОБА_2

           представника відповідачів                  ОСОБА_3

третьої особи на стороні відповідачів           Строкаля В.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні  в залі суду в смт.Гоща цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_5 та ОСОБА_6

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Гощанська районна державна нотаріальна контора

про

визнання договору дарування жилого будинку недійсним та частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_5, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Гощанська районна державна нотаріальна контора про визнання договору дарування жилого будинку недійсним та частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Позивачка посилається на те, що в ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_7, після смерті якого залишилося спадкове майно –житловий будинок з надвірними будівлями та приватизована земельна ділянка. В листопаді 2008 року під час оформлення  в нотаріуса права на спадщину за законом їй стало відомо, що житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1, належав її чоловіку на підставі договору дарування від 04 вересня 2003 року, укладеного між ним і  ОСОБА_8 та нотаріально посвідченого державним нотаріусом Гощанської районної державної нотаріальної контори. До цього часу вона вважала, що даний будинок є спільною власністю подружжя, оскільки був придбаний нею з чоловіком на спільні кошти. Просить визнати договір дарування житлового будинку недійсним. Вважає, договір дарування був укладений з метою приховання договору купівлі-продажу. Одночасно просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане їй державним нотаріусом Гощанської районної державної нотаріальної контори 25 листопада 2008 року на право на 1/3 частину житлового будинку та надвірних будівель. Зобов’язати нотаріуса видати  їй свідоцтво про право на спадщину за законом на 2/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивачка частково змінила свої позовні вимоги. Просить визнати, що вказаний житловий будинок з надвірними будівлями належав їй та померлому ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності. В зв’язку з цим просить визнати за нею право власності на  1/2 частину  будинку як частку у спільній сумісній власності та право  на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 на 1/6 частину будинку з надвірними будівлями.

Представник відповідачів в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що відповідачі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 являються дітьми померлого ОСОБА_7 від першого шлюбу. Їхньому батькові ОСОБА_7 на праві власності належав житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1,  що належав останньому на підставі договору дарування від 04 вересня 2003 року, укладеного між ним і  ОСОБА_8 та нотаріально посвідченого державним нотаріусом Гощанської районної державної нотаріальної контори.  Шлюб з відповідачкою був укладений в 2005 році. Після смерті батька, який помер в ІНФОРМАЦІЯ_1, вони та відповідачка як спадкоємці першої черги за законом звернулися у визначений законом строк до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини. На той час позивачці було достовірно відомо, що спадкове майно –житловий будинок належить померлому на підставі договору дарування. У листопаді 2008 року вони всі троє отримали в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину будинку з надвірними будівлями кожний. По даний час будь-яких претензій до відповідачки з приводу того, що вона проживає  в будинку і одна повністю ним користується, вони не мали, а навпаки неодноразово переказували їй кошти, щоб остання могла  проводити ремонт будинку і утримувати його в належному стані. Вважають, що жилий будинок належав на праві власності лише їхньому  батькові, тому вони всі мають рівні частки у спадщині як спадкоємці за законом. В зв’язку з цим в задоволенні позову просять відмовити.

Залучена в якості співвідповідача ОСОБА_8 в судове засідання не з’явилася, але направила суду письмові заперечення проти позову, в яких підтвердила, що дійсно в 2003 році вона подарувала ОСОБА_7 житловий будинок, що розташований в АДРЕСА_1. Справу просить розглянути в її відсутності.

Допитаний в судовому засіданні державний нотаріус Гощанської районної державної нотаріальної контори як третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, пояснив, що до нього як до нотаріуса звернулися сторони за договором дарування (дарувальник ОСОБА_8 та  обдаровуваний ОСОБА_7.) з проханням нотаріально посвідчити даний договір. Перевіривши надані йому документи, він посвідчив договір дарування житлового будинку. При посвідченні договору дарування були присутні обидві сторони, які власними підписами засвідчили своє волевиявлення. Будь-яких порушень при оформленні договору дарування житлового будинку ним допущено не було. Пізніше після смерті ОСОБА_7 він оформляв право на спадщину на спадкове майно, що залишилося після його смерті . Свідоцтва про право на спадщину були видані для позивачки та відповідачів на 1/3 частку спадкового майна для кожного із них, оскільки всі вони являються спадкоємцями першої черги за законом і мають рівні частки у спадщині.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що її мати ОСОБА_8 в 2003 році подарувала житловий будинок, який отримала в спадщину після смерті свого чоловіка, для ОСОБА_7 За даний будинок вона ніякі гроші від відповідачки не отримувала. Договір дарування було посвідчено в Гощанській районній державній нотаріальній конторі. Мати  та ОСОБА_7 особисто були присутні в нотаріуса при посвідченні договору дарування.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, оцінюючи докази, досліджені  в судовому засіданні, суд рахує, що позов до задоволення не підлягає.  

З договору дарування жилого будинку, укладеного  04 вересня 2003 року і нотаріально посвідченого державним нотаріусом Гощанської районної державної нотаріальної контори, вбачається, що ОСОБА_8 подарувала ОСОБА_7, а останній прийняв в дар житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1.

Позивачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 в жовтні 2005 року.

Таким чином, на момент укладення договору дарування в 2003 році позивачка не перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, а тому вони не мали  прав і обов’язків подружжя.

Відповідно до положень ст.13 КпШС України, який був чинний в 2003 році на час укладення договору дарування, права і обов’язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах запису актів громадянського стану.

Згідно  до положень ст.24 КпШС України майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або порядку  успадкування, є власністю кожного з них.

Стаття 60  СК України, який вступив в дію з 01 січня 2004 року, передбачає, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

Житловий будинок, отриманий в дар ОСОБА_7 в 2003 році, не являвся спільною сумісною власністю останнього та позивачки, а був власністю  ОСОБА_7

Підстав для визнання договору дарування житлового будинку недійсним суд не вбачає.

Судом достовірно встановлено, що  волевиявлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8  було спрямовано на вчинення договору дарування, а не іншого правочину. Доводи позивачки та її представника про те, що договір дарування не підписаний дарувальником, суд до уваги не приймає, оскільки в судовому засіданні встановлено, що обдаровуваний і дарувальник особисто підписали даний договір в присутності нотаріуса, який посвідчив договір дарування, і це відповідало їхній внутрішній волі.

Не підлягають також до задоволення вимоги позивачки про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Встановлено, що позивачка –дружина померлого та відповідачі - його діти від першого шлюбу являються спадкоємцями першої черги за законом і мають рівні частки у спадщині відповідно до положень ст.1267 ЦК України.

Після смерті ОСОБА_7, який помер в ІНФОРМАЦІЯ_1, всі спадкоємці першої черги за законом звернулися у визначений законом строк до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, що підтверджується матеріалами спадкової справи, оглянутими в судовому засіданні. На той час позивачці було достовірно відомо, що спадкове майно –житловий будинок належить померлому на підставі договору дарування, оскільки нею особисто було подано в нотаріальну контору витяг з реєстру прав  власності на нерухоме майно, який було видано їй за її заявою КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації», в якому було вказано, що підставою виникнення права власності на житловий будинок у спадкодавця ОСОБА_7  являвся договір дарування №1576 від 04.09.2003 року, посвідчений Гощанською ДНК.

У листопаді 2008 року всі троє спадкоємців отримали в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частину будинку з надвірними будівлями кожний.  

Таким чином, ні права позивачки, ні права відповідачів  ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на отримання спадщини не порушено. Нотаріусом вірно визначені частки  у спадщині кожного із них та відповідно до вимог діючого законодавства видано свідоцтва про право на спадщину за законом.

За таких обставин позов є безпідставним та  до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, суд

                                                       вирішив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, Гощанська районна державна нотаріальна контора про визнання договору дарування жилого будинку недійсним та  частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.

Рішення  може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду через Гощанський районний суд протягом десяти днів з наступного дня після його проголошення.

Суддя