Справа № 2-97/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2011 р.                                                           м. Сімферополь

Сімферопольський районній суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді  Берберова Д.М.,

         при секретарі  Аблаєве С.С.

за участю: - позивача – ОСОБА_1;

-   Представника позивача – ОСОБА_2;

-   Представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши  у судовому засіданні цивільну справу  за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_4, про визнання права власності на 1/2 частку домоволодіння, розподіл домоволодіння та земельної ділянки,

в с т а н о  в и в:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання права власності на Ѕ частку домоволодіння та його розподіл. Позовні вимоги мотивовані тим. що в період шлюбу з відповідачем вони разом придбали жилий АДРЕСА_1, Сімферопольського району. Зазначений будинок є спільним майном подружжя та на підставі ст. 22 КпШС є спільною власністю подружжя.

Після проведення будівельно-технічної експертизи 27.12.2010 року позивач уточнила та доповнила позовні вимоги, визначила варіанти розподілу домоволодіння та земельної ділянки та просила визнати за нею та відповідачем право власності на Ѕ частку жилого будинку за кожним з виділом відповідних часток. Також просила виділити їй у власність земельну ділянку, площею 436 кв.м. та визнати право власності на незавершене будівництво.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, зазначили, що будинок був придбаний на ім’я відповідача 19.04.1990 року, тобто у період перебування у зареєстрованому шлюбі.

Представник відповідача з позовом не погодився, зазначивши, що фактично власником зазначеного будинку є не відповідач а його мати – ОСОБА_5, яка фактично за власні кошти і придбала його для власних потреб. Проте, у зв’язку з виниклою необхідністю була вимушена зареєструвати договір купівлі-продажу на свого сина. У зв’язку з наведеними обставинами з боку ОСОБА_4 не проводиться державна реєстрація права власності на підставі договору купівлі-продажу.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, одружились 29.09.1984 року, про що було зроблено відповідний актовий запис № 131 та дружина змінила прізвище на ОСОБА_4 (а.с. 13).

12.02.2008 року зазначений шлюб було розірвано, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Сімферопольського районного управління юстиції АР Крим було зроблено запис № 50 (а.с. 14).

Від вказаного шлюбу з сторін є діти: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 15).

12.04.1990 року між ОСОБА_9, яка діяла на підставі довіреності від імені ОСОБА_4, та ОСОБА_10. Уклали договір купівлі-продажу АДРЕСА_1 (а.с. 6-9).

Рішенням Сімферопольського районного суду АР Крим від 19.01.2010 року по цивільної справі № 2-102/10 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_9, про визнання недійсною угоди купівлі-продажу будинку, визнання укладеним договору купівлі-продажу будинку та визнання права власності позов було залишено без задоволення (а.с. 11-12).

Зазначене вище рішення Сімферопольського районного суду АР Крим було скасовано 12.04.2010 року та Рішенням колегії судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим було скасовано та знову ухвалене рішення про відмову у позові (а.с. 10).

Як вбачається з даних БТІ право власності на АДРЕСА_1, Сімферопольського району зареєстровано за ОСОБА_10 (а.с. 20).

Згідно з висновками судової будівельно-технічної експертизи № 415 від 15.11.2010 року встановлені варіанти розподілу домоволодіння та земельної ділянки з відступом від ідеальних частко. Встановлений розмір компенсацій. Варіант розподілу домоволодіння, відповідно 42/100  часток та 58/100 часток. Встановлені варіанти розподілу земельної ділянки по 436 кв.м. та 328 кв.м. відповідно (а.с. 68).

Вислухавши позивача, її представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання за позивачем права власності на Ѕ частку домоволодіння та виділу її у натурі. Позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, право власності за відповідачем на другу Ѕ частку, визнання права власності на об’єкт незавершеного будівництва, стягнення судових витрат у розмірі 2 185,50 гривен задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

У зв’язку з тим, що договір купівлі-продажу будинку був укладений у 1990 році суд вважає за необхідне застосувати положення Кодексу про шлюб та сім’ю України (затверджений Законом N 2006-VII ( 2006а-07 ) від 20.06.69, ВВР, 1969, N 26, ст. 204 )  який втратив чинність з 01.01.2004 року.

Відповідно до ст. 22 Кодексу про шлюб та сім’ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Крім того, аналогічне положення передбачене і у ст. 60 Сімейному Кодексі України.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. При цьому належить виходити з того, що відповідно до статей 22, 25, 27-1 КпШС спільною сумісною власністю подружжя є нажите ними в період шлюбу рухоме і нерухоме майно, яке може бути об'єктом права приватної власності (крім майна, нажитого кожним із подружжя під час їх роздільного проживання при фактичному припиненні шлюбу). Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним контрактом) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна й робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, вклади до кредитних установ; паєнагромадження в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; страхова сума, страхове відшкодування, сплачені за рахунок спільних коштів подружжя, страхові платежі, які були повернені при достроковому розірванні договору страхування або які міг би одержати один із подружжя в разі дострокового розірвання такого договору на час фактичного припинення шлюбу; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами.

Жодних доказів того, що спірний будинок був придбаний не відповідачем а його матір’ю у судове засідання не надано. Крім того, жодних доказів того, що відповідач придбав спірний будинок за рахунок майна, яке належало йому до одруження або було одержане ним під час шлюбу в дар, у порядку спадкування, надбане за кошти, що належали йому до шлюбу, або іншого роздільного майна до суду також не надано.

Судом встановлено, що домоволодіння придбане у період шлюбу, та з урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що жилий АДРЕСА_1, Сімферопольського району є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, та позивач та відповідач мають право на Ѕ частку зазначеного будинку.

Доводи представника відповідача про належність спірного будинку ОСОБА_5 спростовується Рішенням колегії судів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 12.04.2010 року.

У зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документу на земельну ділянку суд позбавлений можливості провести розподіл земельної ділянки, оскільки питання про надання земельних ділянок та встановлення меж земельних ділянок віднесено до компетенції органів виконавчої влади і не є компетенцією суду.

Відповідно до ст. 331 ч. 3 ЦК України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), тому позовні вимоги про визнання права власності на незавершену будівництвом будову літер «Ж» задоволенню не підлгяає. Позовні вимоги про визнання права влвсності на будівельні материали не заявлені.

Також позивач не заявляла позовні вимоги про компенсацію різниці у частках

Згідно Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18/рп/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв’язку з поняттям «права» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та (або) нематеріальним благом, як зумовлений змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

З урахуванням наведеного, а також того, що, як зазначив представник відповідача, відповідач не реєструє право власності на спірне домоволодіння, оскільки вважає його фактичним власником свою мати, тобто не висловлює бажання набуття права власності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання за нам права власності на його частку та виділ її у натурі.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 88, 212, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовну заяву   ОСОБА_1 до ОСОБА_4, про визнання права власності на 1/2 частку домоволодіння, розподіл домоволодіння та земельної ділянки –   задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на Ѕ частку домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 на Ѕ частку домоволодіння виділити частину житлового будинку в літері А приміщення 1-3, площею 15 кв.м., сарай літера «Г», Ѕ частку споруд (мощення, огорожі, колодязь), що відповідає 42/100 частки домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, визнавши за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 право власності на вказану частку.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов’язані з проведення експертизи у розмірі 900 гривен.

В задоволенні позовних вимог про визнання права власності на земельну ділянку, виділ Ѕ частки домоволодіння відповідачу ОСОБА_4, стягнення 2 185,50 гривен судових витрат – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяті днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя  (підпис)