ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

За позовом:  прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська  в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

До відповідача:  суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про зобов'язання звільнити та повернути земельну ділянку

Суддя  Євстигнеєва Н.М.

Секретар Бажанова Ю.А.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 23.05.2006 року, представник

Від третьої особи: не з'явився

В засіданні брали участь: Єфанова О.В., старший помічник прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська, посвідчення №180

СУТЬ   СПОРУ:

Прокурор  Кіровського району м. Дніпропетровська звернувся з позовом до суду в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради яким просить зобов'язати суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу -ОСОБА_1 звільнити та повернути земельну ділянку площею 10 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1 державі в особі Дніпропетровської міської ради, включаючи знесення споруди кіоску.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем вимог статті 211 Земельного кодексу України, тобто порушення строку повернення тимчасово займаної земельної ділянки та невиконання обов'язку щодо приведення її у стан, придатний для використання за призначенням. Посилаючись на ст.212 Земельного кодексу України прокурор зазначає, що приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель та споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Дніпропетровська міська рада (позивач) позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позову відмовити з наступних підстав. Згідно п.2.3 договору оренди земельної ділянки за місяць до закінчення строку дії договору подав позивачу (орендодавцю) відповідне клопотання про продовження строку оренди договору, відповіді на яке станом на день розгляду справи не отримав. Відповідач вважає, що продовження строку дії договору затягнулося у зв'язку з неправомірними діями мешканців будинку, біля якого розташовано кіоск, на протиправні дії яких подано заяву до прокуратури. Крім того, відповідач вважає, що прокурором не доведено, які саме інтереси держави порушено відповідачем, оскільки земельна ділянка закріплена за відповідачем і використовується за цільовим призначенням -розміщення кіоску (п.4.1 договору).

Позивач, Дніпропетровська міська рада у судове засідання не з'явилася, письмові пояснення на позов не надала.

19.04.2006 року позивач надав клопотання про розгляд справи без участі її представника та винести рішення відповідно до вимог законодавства України.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Управління з контролю за використанням та охороною земель у Дніпропетровській області, позовні вимоги прокурора підтримує у повному обсязі.

20.04.2006 року третя особа надала клопотання про розгляд справи без участі його представника, у зв'язку з навантаженням представника у судових установах.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації при розгляді справи прокурор Кіровського району та відповідач не надавали.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено з 20.04.2006 року на 16.05.2006 року та на 01.06.2006 року.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України).

Заслухавши прокурора Кіровського району, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 19.06.2002 року №70/2 та рішення виконкому міської ради від 17.04.2003 року НОМЕР_1між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки від 21 квітня 2003 року площею 0,0006 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Договір оренди земельної ділянки зареєстровано за НОМЕР_2 від 22.05.2003 року в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом НОМЕР_3 згідно зі схемою розташування земельної ділянки.

Цільове призначення земельної ділянки: фактичне розміщення кіоску (п.4.1 договору).

Додатковою угодою 2003 року до договору оренди земельної ділянки від 22.05.2003 року строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено до 31.12.2004 року.

06.12.2004 року відповідач подав заяву до міської ради (вх. №21/7604, а.с.15), якою просив дати згоду щодо розробки проекту відведення вищезазначеної земельної ділянки для торгівельного павільйону замість кіоску для продовження строку оренди на п'ять років. Заява відповідача станом на сьогоднішній день відповідачем не розглянута.

Прокурор вважає, що земельна ділянка площею 10 кв.м. використовується відповідачем в порушення п.п.5.1 та 7.4.8 договору оренди земельної ділянки від 21.04.2003 року та ст.ст. 211,212 Земельного кодексу, проти чого заперечує відповідач, що є причиною виникнення спору.

Розглянувши позовні вимоги господарський суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п.5.1, 7.4.8 договору оренди земельної ділянки після закінчення строку дії договору  у разі його не продовження орендар зобов'язаний повернути земельну ділянку орендодавцю у придатному для використання стані за актом обстеження земельної ділянки.

Строки повернення земельної ділянки договором оренди не обумовлено, з листом -повідомленням про відмову від продовження терміну дії договору позивач до відповідача не звертався, так як не звертався з заявою про повернення земельної ділянки за актом обстеження.

          Відповідальність за порушення земельного законодавства передбачена статтею 211 Земельного кодексу України. Відповідно до цієї статті громадяни   та    юридичні    особи    несуть  цивільну, адміністративну  або  кримінальну  відповідальність  відповідно до законодавства за такі порушення: а) укладення угод з порушенням земельного законодавства;  б) самовільне зайняття земельних ділянок; в) псування сільськогосподарських угідь та інших  земель,  їх забруднення  хімічними  та  радіоактивними  речовинами  і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами;    г) розміщення,  проектування,  будівництво,  введення  в  дію об'єктів, що негативно впливають на стан земель; ґ) невиконання  вимог  щодо  використання  земель за цільовим призначенням; д) порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання  обов'язків  щодо приведення їх у стан,  придатний для використання за призначенням та ін.

Статтею 212 Земельного кодексу України передбачено обов'язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними та привести земельні ділянки  у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, за рахунок громадян або юридичних  осіб,  які  самовільно  зайняли земельні ділянки. Відповідно до частини 3 статті 212 Земельного кодексу України, повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Вимоги прокурора ґрунтуються на статтях 211,212 Земельного кодексу України. Виходячи із аналізу зазначених норм суд вважає, що стаття 212 Земельного кодексу України застосовується у випадку самовільного зайняття земельної ділянки, тобто, за правопорушення, передбачене пунктом б) статті 211 ЗК України. За порушення вимог пункту д) ст. 211 ЗК України (порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання  обов'язків  щодо приведення їх у стан,  придатний для використання за призначенням) санкції, передбачені статтею 212 ЗК України не можуть бути застосовані.

Зазначені обставини не позбавляють прокурора права вимагати звільнення земельної ділянки на підставі умов укладеного між сторонами договору, що не є предметом даного спору.

З огляду на те, що відповідач своєчасно звернувся з заявою про продовження дії договору оренди, суд вважає, що використання земельної  ділянки не відноситься до самовільного її зайняття, а не продовження (не укладення) договору оренди таким, що не відбулося не з вини відповідача.

Таким чином, застосування прокурором Кіровського району м. Кривого Рогу норм статті 212 Земельного кодексу України є безпідставним, оскільки зазначеною нормою передбачено повернення самовільно зайнятих земельних ділянок без відшкодування витрат на приведення їх у придатний для використання стан.

Враховуючи викладене вище суд вважає вимоги прокурора необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.211,212 Земельного кодексу України, ст.ст.1,33,44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову прокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи -ОСОБА_1 -  відмовити.

Суддя                                                                                          Н.М.Євстигнеєва

(Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України, - 01.06.2006 року).