Справа № 2-2486/10

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

08.02.2011  Центрально-Міський  районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді                      Кваша А.  В

при секретарі                              Горбачевська  І.  П.,

за участю: позивача – ОСОБА_1, його представника – ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Криворізької міської ради про встановлення земельного сервітуту, -  

В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Криворізької міської ради про встановлення земельного сервітуту, в обґрунтування позову вказав, що є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці, що знаходиться в його користуванні,  власником земельної ділянки є Криворізька міська рада. Відповідно до документів на землю, задня стіна його будинку стоїть прямо на межі землекористувача домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 – відповідача ОСОБА_3, який є користувачем земельної ділянки, на якій розташоване його домоволодіння, власником же земельної ділянки, на якій розташоване землеволодіння є Криворізька міська рада. Позивач здійснив зовнішній капітальний ремонт тих частин будинку, які виходять на його земельну ділянку,  проте декілька разів  намагався здійснити ремонт задньої стіни будинку,  але йому завжди заважав в цьому ОСОБА_3, з приводу чого вони навіть зверталися до районної комісії з розгляду земельних спорів, яка порадила для вирішення спору звернутися до суду. Тому просив встановити безстроковий земельний сервітут в розмірі 1м від житлового будинку А-1 (в складі домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, яка знаходиться в користування  відповідача ОСОБА_3, у вигляді права проходу на вказану територію дії сервітуту, а також права встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою здійснення ремонту споруди.

Позивач та його представник в судому засіданні позов підтримали в повному обсязі, просили позов задовольнити, пояснили, що будинок дуже старий, залишився як спадщина, задня стіна будинку потребує ремонту, відповідач ОСОБА_3 перешкоджає здійснити ремонт будинку, скласти на його земельній ділянці необхідні будівельні матеріали та здійснювати вільний прохід по земельній ділянці для ремонту будинку, тому для цього необхідно встановити безстроковий земельний сервітут.

Представник відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4, проти задоволення заявлених позовних вимог заперечував в повному обсязі, про що надав суду відповідні заперечення.

Представник відповідача Криворізької міської ради в судове засідання не з’явився, надав суду письмові пояснення, в яких просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, які з’явилися в судове засідання, вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Згідно ст.401 ч.1 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

           Відповідно до ст.98 ЗК України, право земельного сервітуту - це право власника земельної ділянки на обмежене користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітут не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Статтею ст.402 ч.1 ЦК України та ст.100 ЗК України, встановлено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

           На підставі ст.403 ч.2 ЦК України, ст.98 ЗК України, сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

           Згідно ст.404 ч.1 ЦК України, ст.99 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, тощо.

           Таким чином, з вимог чинного закону слідує, що земельний сервітут встановлюється по домовленості сторін, а якщо домовленість відсутня за рішенням суду.  Встановлення земельного сервітуту можливо, якщо  не можливо задовольнити потреби особи іншим засобом, окрім,  як шляхом  встановлення сервітуту.     

Судом встановлено, що позивач є власником Ѕ частини домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, вказана частка домоволодіння розташована на земельній ділянці, яка переходить у користування ОСОБА_1 і підлягає оформленню у особисту власність згідно діючого законодавства, відповідач є власником домоволодіння № 63 по вул. Кіровоградській в м. Кривому Розі.

Як позивач так і відповідач не є власниками земельних ділянок на яких розташовані їх домоволодіння, право користування  земельними ділянками ними у встановленому законом порядку також не оформлено, що підтвердили сторони в судовому засіданні та представник Криворізької міської ради.

 Таким чином, при розгляді позову про встановлення земельного сервітуту суд повинен з'ясовувати, чи зверталась особа з такою вимогою безпосередньо до власників земельної ділянки, чи вирішувалось це питання в добровільному порядку; чи не будуть за таким варіантом установлення сервітуту порушуватися права власників земельної ділянки та чи обґрунтовані заперечення відповідачів

На встановлення земельного сервітуту має право власник або законний користувач земельної ділянки для реалізації в повному обсязі права власності або права користування земельною ділянкою. Умовою для встановлення земельного сервітуту є необхідність використання чужої земельної ділянки для обслуговування своєї ділянки. Підставою для встановлення земельного сервітуту є: домовленість між власниками сусідніх земельних ділянок, зафіксована відповідним договором; а у випадку відсутності домовленості - рішення суду.   При цьому встановлюється, що нормальне господарське використання земельної ділянки, яка належить позивачу, неможливе без обтяження сервітутом.   

           Таким чином позивач зобов'язаний довести в судовому засіданні той факт, що без обтяження земельної ділянки відповідача ОСОБА_3 земельним сервітутом неможливо нормально використовувати свою земельну ділянку на якій необхідно провести водогін та облаштувати заїзд до помешкання позивача.   

Даних обставин позивач в супереч ст.10 ЦПК України в судовому засіданні не довів, свої вимоги не обґрунтував та не врахував інтереси відповідача.   

Крім того,  суб'єктами сервітутних правовідносин є власник або законний володілець речі та суб'єкт сервітутного права на неї - сервітуарій. Спеціальне правило міститься у законодавстві стосовно такого об'єкта сервітуту, як земельна ділянка: згідно зі ст. 100 Земельного кодексу сервітут на земельну ділянку встановлюється винятково за домовленістю між власниками земельних ділянок на підставі договору, у разі недосягнення сторонами домовленості щодо встановлення або умов сервітуту, спір вирішується судом за позовом осіб, що потребують встановлення сервітуту. Отже, землекористувачі, що не є власниками земельної ділянки, не можуть бути стороною у договорі про встановлення сервітутів.

Позивачем суду не надано жодного документу, де було б зазначено його власником земельної ділянки, як і відповідачем також таких документів не надано.

Згідно зі ст. 98 Земельного кодексу зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки. Тобто, відносини земельного сервітуту передбачають наявність двох, як правило, суміжних земельних ділянок, з яких одна( обслуговуюча) обслуговує іншу( панівну). В цьому випадку позивачем не надано документу, в якому б зазначалося узгодження меж земельної ділянки позивача та земельної ділянки відповідача,  що вбачається з акту встановлення  та погодження меж земельної ділянки від 06.10.2009 року (а.с.11).

Земельним кодексом України передбачено дві підстави встановлення земельного сервітуту: договір та рішення суду.

Крім того, встановлення земельного сервітуту є обтяженням земельної обслуговуючої ділянки, тому за загальним правилом власник( користувач) такої ділянки має право на одержання від особи, в інтересах якої встановлюється сервітут, компенсації за незручності, викликані обтяженням його ділянки земельним сервітутом. Саме істотними умовами договору про встановлення сервітуту є вказівка на предмет сервітутного права, цільове призначення сервітуту та розмір плати за користування чужим майном, позивач просить визначити його безоплатний земельний срвітут, при цьому відповідач проти цього заперечує.

Залежно від мети використання обслуговуючої ділянки власником пануючої ділянки земельні сервітути можуть бути постійними і тимчасовими. Земельний сервітут, встановлений без визначення строку, в ст..98 Земельного кодексу має найменування постійного. До таких належать земельні сервітути, при яких одна ділянка постійно обслуговує іншу, підвищуючи її здатність задовольняти певні потреби власника ділянки. До постійних земельних сервітутів відносять сервітут, на підставі якого здійснюється прокладка власником пануючої ділянки певного лінійного об'єкта через суміжну( обслуговуючу) земельну ділянку. Прикладом тимчасового земельного сервітуту може бути сервітут, у рамках якого здійснюється розташування на сусідній ( обслуговуючій) ділянці власником (користувачем) пануючої ділянки будівельних риштувань і складування будівельних матеріалів з метою ремонту будинків і споруд. По завершенню будівництва чи ремонту будівлі( споруди) дія цього земельного сервітуту припиняється, в той час як позивач просить суд встановити довічний земельний сервітут.

Окрім цього, відповідно до ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України розпорядження землями в межах міста (тобто функції власника землі) здійснюють відповідні міські ради.

Статтею 59 ЗУ "Про місцеве самоврядування" в Україні передбачено, що міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно ст. ст. З, 10 Закону України «Про планування і забудову територій», планування територій здійснюється відповідними органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Таким чином, до повноважень Криворізької міської ради віднесено розпорядження землями територіальної громади м. Кривого Рогу, та вирішення питань у містобудівній сфері.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів місцевого самоврядування.

Статтею 98 Земельного кодексу України визначено зміст права земельного сервітуту, а саме в частині першій: право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

З матеріалів справи вбачається, що земельні ділянки на яких розташовані домоволодіння як позивача так і відповідача не належать їм не на праві власності, ні на праві користування.

Стаття 100 Земельного кодексу України визначає, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши  усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень,  з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 15, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 98,100,123 ЗК України, ст. ст. 401,402,403 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Криворізької міської ради про встановлення земельного сервітуту відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу шляхом подання протягом десяти днів після його проголошення апеляційної скарги, а особами які приймали участь у справі, проте не були присутніми при оголошенні рішення в тому ж порядку з дня отримання копії рішення.                        

Повний текст судового рішення складено 11.02.2011 р.

Суддя:А. В. Кваша