14.02.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ас-39/2011р. Головуючий у першій
інстанції Балюкова К.Г.
Категорія 88 Доповідач у апеляційній
інстанції Володіна Л.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 лютого 2011 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду м. Севастополя у складі:
головуючого судді: Володіної Л.В.,
суддів: Клочка В.П., Сундукова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги дитині війни, апеляційними скаргами Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 12 травня 2010 року, ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 12 травня 2010 року та ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 12 травня 2010 року , -
ВСТАНОВИЛА:
30.03.2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі, у якому просив стягнути з відповідача на його користь недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2009 роки.
Вимоги мотивовані тим, що позивач є дитиною війни та має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, на підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач цю надбавку до пенсії йому не виплачує, у зв’язку з чим він вимушений звернутися до суду зі справжнім позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 12 травня 2010 року провадження по справі в частині вимог про нарахування та виплату недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги дитині війни за період 2006-2007 років, закрито на підставі п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.
Рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 12 травня 2010 року позов задоволений частково. На відповідача покладено зобов’язання нарахувати та виплатити на користь позивача щомісячну державну допомогу, як дитині війни, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Законом України „Про соціальний захист дітей війни” за період з 01.06.2008 року по 30.04.2010 року. В решті позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційний скарзі УПФУ в Ленінському районі м.Севастополя просить рішення суду скасувати та відмовити в задоволенні позову, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права та в неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвали суду від 12.05.2010 року, як ухвалених з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Зі справи вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється пенсіонером за віком, має статус дитини війни (а.с.5-67), відтак і право на отримання державних соціальних гарантій, передбачених Законом України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, на виплату передбаченої ст.6 цього Закону щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно з ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, який у 2008 році мав наступні розміри: з 1 квітня – 481грн., з 1 липня – 482грн., з 1 жовтня - 498грн.
Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік...", яким зупинена дія ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”, у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлений у розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлений на рівні 573 грн.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватися зазначене підвищення до пенсії, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, установленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Як вбачається зі справи, у період часу з червня 2008 року, у 2009 році, по квітень 2010 року включно, відповідач фактично виплачував позивачу щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто меншому, ніж це передбачено ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Підстав для скасування або зміни рішення суду колегія не вбачає, оскільки останнє не суперечить вимогам ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.58 Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік”.
Доводи відповідача висновків суду не спростовують, підставою для скасування рішення суду не являються, так як право громадян на отримання державних соціальних гарантій не може бути обмежено відсутністю фінансування.
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2009 року задоволений частково позов ОСОБА_4 до Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя про зобов’язання нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, державну соціальну державну допомогу за 2006-2007 роки. Постанова набрала законної сили у відповідності до ч.5 ст.254 КАС України.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження по справі в цій частині вимог позивача, оскільки набрало законної сили рішення, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що є підставою для закриття провадження по справі.
Доводи апеляційної скарги позивача висновків суду не спростовують, підставою для скасування рішення та ухвали суду не являються, та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на законі.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Севастополя, ОСОБА_4 – відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 12 травня 2010 року та ухвалу Ленінського районного суду м.Севастополя від 12 травня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: /підпис/ Л.В. Володіна
Судді: /підпис/ В.П. Клочко
/підпис/ В.М. Сундуков
З оригіналом згідно
Суддя Апеляційного суду
міста Севастополя Л.В. Володіна