Справа №2-а-186/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

11 лютого 2011 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Гордійчук І.О., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі та просить визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та невиплати йому в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги - надбавки до пенсії, встановленої ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2006 року по 31 січня 2011 року включно.

Крім того, просить зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Дубровицькому районі Рівненської області нарахувати і виплатити недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу - надбавку до пенсії за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня  2010 року включно, відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" в сумі 6996,06 грн.  та просить зобовязати відповідача в подальшому перераховувати та невиплачувати йому  щомісячну державну соціальну допомогу - надбавку до пенсії, встановленої ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".

Згідно поданих заперечень відповідач Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають відхиленню у зв'язку з тим, що у 2006 році Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»ст.110 було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджуються поетапно, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Але зазначений порядок впровадження ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року визначено так і не було, тому відповідно підстав для виплати пенсіонерам надбавки як дітям війни за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року немає. Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими передбачалося зупинення дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" та виплату підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 вказаного Закону особам, які є інвалідами, у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Однак до цього часу не приведені у відповідність відповідні положення Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік»у зв’язку з визнанням їх неконституційними, відсутній нормативний акт, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком для визначення такого підвищення, а встановлення розміру надбавки до пенсії виходить за межі компетенції органу Пенсійного фонду України. Згідно з п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" внесено зміни, згідно з якими дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів" втратило чинність, як таке, що визнано неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008. Відтак у 2008 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, визначається постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" і розмір його становить: з 22 травня –48,10 грн., з 01 липня –48,20 грн., з 01 жовтня –49,80 грн. Ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України. У Державному бюджеті на 2006-2010 роки не передбачено видатків на виконання рішень судів про стягнення такої пенсії понад розміри, встановлені законами України про державний бюджет України на відповідний рік. Таким чином підвищення до пенсії «дітям війни" виплачується лише з коштів та у розмірі, визначеному державним бюджетом на відповідний рік, а отже дії органу Пенсійного фонду щодо виплати «дітям війни" у 2006-2010 роках надбавки в розмірах визначених законами України про Державний бюджет на 2006-2010 роки відповідно є правомірними. Крім того посилається на позовну давність передбачену ст.99 КАС України.

          Суд визнав наявні докази достатніми для прийняття судового рішення в порядку скороченого провадження та ухвалення постанови відповідно до ч.6 ст.183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Згідно із ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років є дитиною війни. Отже, ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується відповідною відміткою в пенсійному посвідченні №НОМЕР_1 (а.с.8) та паспортом позивача (а.с.5). Виходячи із цього, позивач має право на пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни".

Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно п.17 ст.77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" від 19.01.2006 року, який набрав чинності 02.04.2006 року, п.17 ст.77 виключено. Однак ст.110 даного Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджується поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, і порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Враховуючи те, що Кабінет міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету не приймав жодних нормативно-правових актів за результатами виконання бюджету у першому півріччі 2006 року, не був визначений порядок таких виплат, а також те, що зазначена норма не була визнана у встановленому порядку неконституційною, підстав для задоволення позову в частині нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії за 2006 рік не має.

У відповідності із п.12 ст.71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.06 р. № 489-V дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2007 рік з урахуванням ст.111 Закону № 489-V, яка передбачала, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року по справі №6-рп/2007 були визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік". А отже, з 09.07.2007року дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було відновлено в повному обсязі. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Отже з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року позивач має право на підвищення розміру пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Що стосується дії ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. №2195-ІV у 2008 році, то згідно з п.41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 р. № 2195-ІV було викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008 положення п.41 розділу II Закону України "Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до п.6 резолютивної частини цього рішення, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними. Вказане рішення набуло чинності з 22.05.2008 року.

Таким чином, з 22.05.2008 року позивач має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, що діяла в період до внесення змін пп.2 п.41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 р. N 107-VI (що визнані неконституційними).

Доводи відповідача про те, що відсутня затверджена законодавством величина мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, а мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом і застосуванню для обчислення розміру підвищення до пенсій особам, які мають статус "дитина війни" відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не підлягає, спростовуються наведеним нижче.

Згідно з ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Тому, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року №966-14 для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком застосовується прожитковий мінімум.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку мінімальної заробітної плати, мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України, та ґрунтується, зокрема, на ч.3 ст.46 Конституції, у відповідності до якої пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком, від якої має бути обраховано 30 відсотків підвищення до пенсії дітям війни, є  встановлений законом прожитковий мінімум.

Пунктом 8 Постанови КМ України від 28.05.2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 01 липня - 48,2 гривні та з 01 жовтня - 49,8 гривні. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. А відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Крім того, відповідно до ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Пунктом 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних завдань Пенсійного фонду України віднесено, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. У п.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством. Відповідно до Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України.

А відтак, беручи до уваги те, що згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись положеннями Указу Президента України №121/2001 від 01.03.2001 р. та зазначеної вище Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами Пенсійного фонду України позивачу мало виплачуватись підвищення пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

          Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов’язань, не приймається до уваги. Так, у справах «Кечко проти України" та «Бурдов проти Росії»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

          Суд також не бере до уваги посилання відповідача на те, що відсутній нормативно-правовий акт, який визначав би порядок реалізації ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Керуючись принципом верховенства права, суд з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, зазначає, що правовідносини, які виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання дітям війни підвищення до пенсії, то така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо не виплати позивачу підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по даний час є протиправними.

          Протягом 2009 та 2010 років позивач набув право на отримання доплати у розмірі, визначеному ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки зазначена норма протягом цих бюджетних років не зупинялась і не скасовувалась.

Судом приймаються до уваги доводи відповідача щодо пропуску позивачем шестимісячного строку, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивач звернулася до суду за захистом порушених прав 25 січня 2011 року, причин поважності пропуску шестимісячного строку суду не навів, а тому у задоволенні його позову в частині вимог, які не охоплюються зазначеним строком, слід відмовити на підставі ст.99 КАС України.

          Діяння відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу доплати відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком починаючи з 25 липня 2010 року слід визнати протиправними та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену доплату із урахуванням проведених виплат за вказаний період.

          В частині   позовних вимог щодо  зобов"язання відповідача в подальшому  перераховувати та невиплачувати йому  щомісячну державну соціальну допомогу - надбавку до пенсії, встановленої ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" слід відмовити, оскільки  захисту підлягає порушене право , а не можливість його порушення в майбутньому.

          Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 99, 158-163, 183-2, КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 25 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Дубровицькому районі Рівненської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 25 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно з урахуванням фактично виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.

          Суддя:          підпис.

          З оригіналом згідно.

          Суддя Дубровицького

          районного суду:                                                                                         І.О.Гордійчук