Справа № 2-5/2011 р.

Р І Ш Е Н Н Я

            І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И              

23 лютого 2011 р.                                          Ренійський районний суд Одеської області

у складі:   -     головуючого судді Дудник В.І.;

-          при секретарі Пройка С.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Рені справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В:

               Відповідач ОСОБА_2 позов визнав, проти задоволення позовних вимог не заперечував, просив розглянути справу в попередньому судовому засіданні без його участі.

           Позивачка ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягала, просила розглянути справу без її участі.

           Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення  у справі можливо  постановити при проведенні попереднього судового засідання.

            Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В ході розгляду справи судом були досліджені наступні докази: копія паспорту громадянки України ОСОБА_1 –ІНФОРМАЦІЯ_1; копія технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_1, власником якого є ОСОБА_2; копія рішення Виконавчого комітету Ренійської міської ради народних депутатів № 127 від 08.12.1994 р. про ввод до експлуатації житлового будинку № 45 по вул. Новій; копія договору дарування від 03.01.1995 г. на ім’я відповідача; договір купівлі-продажу від 18.09.2009 р.; претензія ОСОБА_1 від 24.10.2009 р.; розписка ОСОБА_2 та ОСОБА_1  від 18.09.2009 р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезгаданими вимогами до ОСОБА_2, зазначивши, що 18.09.2009 р. між нею та відповідачем була досягнута домовленість про купівлю-продаж нерухомості, згідно якої відповідач продав, а вона купила житловий будинок АДРЕСА_1 за 12 000 грн. 18.09.2009 р. позивачка передала відповідачу обумовлену суму, отримання якої підтверджується розпискою та договором купівлі-продажу від 18.09.2009 р., в якому зазначено, що гроші сплачені саме за купівлю нерухомості, а відповідач передав позивачці документи на житловий будинок. Оскільки на момент укладення угоди сторони не мали змоги укласти договір у письмовому порядку та засвідчити його нотаріально, вони домовилися зробити це згодом. Після вчинення правочину позивачка разом зі своєю сім’єю почала проживати у житловому будинку, організувала догляд за придбаною нерухомістю, сплачує всі необхідні комунальні платежі. З метою нотаріального засвідчення правочину, позивачка неодноразово зверталася до колишнього власника, однак ОСОБА_2 від посвідчення договору ухиляється, на прохання позивачки не реагує, а на зустрічі жодного разу не приходив, мотивуючи поганим станом здоров’я. При зверненні до відповідних органів з питанням про переоформлення документації на житловий будинок на себе, позивачці було роз’яснено, що зробити це неможливо, оскільки у сторін відсутній правовстановлюючий, належним чином завірений документ на доказ вчинення правочину. Враховуючи вищенаведене, позивачка  вимушена  була звернутися із позовом до суду.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом із тим, між сторонами була досягнута  взаємозгода за всіх істотних умов договору, покупець передав продавцю обумовлену суму, продавець передав покупцю документи,  нерухомість в натурі. Позивачка фактично вступила у володіння і розпорядження нерухомістю, після укладання правочину виконала поточний ремонт, організувала догляд за  майном, тобто правочин між сторонами фактично відбувся.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки доводи позивачки знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.  

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв’язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Згідно ст. 220 ЦК України договір, укладений  із порушеннями нотаріальної форми є нікчемним. Однак, в ч. 2 вищевказаної статті зазначено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається. Така можливість передбачена законом як одна із форм захисту інтересів добросовісного учасника цивільних правовідносин. Таким чином, по даній справі між сторонами при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачу передані гроші, позивачці – об'єкт нерухомості, яким вона на теперішній час користується, проте через нотаріальне непосвідчення договору, не може ним розпорядитися, переоформити на себе. Факти укладення угоди, передачі грошей у рахунок вартості нерухомості підтверджуються договором купівлі продажу від 18.09.2009 р. та розпискою ОСОБА_2 та ОСОБА_1  від 18.09.2009 р., крім того, обставини продажу, передачі грошей сам відповідач не заперечує. В даний час звернення за оформленням договору купівлі-продажу є неможливим, оскільки прохання позивачки з цього приводу відповідачем не сприймаються.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Крім того, ч. 3 ст. 334 ЦК України встановлено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Виходячи із вищенаведеного, угода (правочин) між сторонами відбулася, вона виконана в повному обсязі, нею були припиненні обов’язки відповідача щодо житлового будинку та встановленні права на нерухомість у позиваки, тому є правові підстави визнати договір дійсним та право власності на житловий будинок за позивачкою.

          Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 130, 174, 212, 213  ЦПК України,  ст.ст. 220,  328, 334, 386, 392, 657 ЦК України 2003р., -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги  ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Укладений із порушенням вимоги про нотаріальне посвідчення договір купівлі-продажу від 18.09.2009 р., згідно із яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 купила житловий будинок АДРЕСА_1 –за 12 000 (дванадцять тисяч) грн. - визнати  дійсним.

3. Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                      Суддя                                                                В.І. Дудник